
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень
- •2. Становлення і розвиток фізіології в хіх ст
- •3. Внесок Сеченова, Павлова, Анохіна, Костюка в розвиток світової фізіології
- •4. Українська фізіологічна школа
- •5. Потенціал спокою, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •6. Пд, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •7. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани
- •8. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного пд
- •9. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження
- •10. Механізми проведення збудження нервовими волокнами
- •11.Закономірності проведення збудження нервовими волокнами
- •12.Механізми передачі збудження через нервово-мязовий синапс
- •13.Спряження збудження і скорочення.Механізм скорочення і розслаблення скелетних мязів
- •14.Типи м’язових скорочень:одиночні і тетанічні;ізотонічні та ізометричні
- •15.Біологічна регуляція,її види та значення для організму.Контури біологічної регуляції.Роль зворотного зв’язку в регуляції
- •16. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
- •17. Рецептори, їх класифікація, механізми збудження.
- •18. Пропріорецептори, їх види, функції. Будова та функції м’язових веретен.
- •19. Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.
- •20. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування.
- •21. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •22. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •23.Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку . Спінальний шок.
- •28. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •29 Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •30 Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •31 Взаємодії різних видів цнс
- •32 Загальний план будови автономної нервової системи. Вегетативні рефлекси, їх рефлекторні дуги.
- •38. Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової. Характеристика факторів гуморальної регуляції.
- •39. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •40. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •42. Роль соматотропного гормону, тиреоїдних гормонів та інсуліну в регуляції функцій ендокринних залоз.
- •44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.
- •45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
- •47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
- •48. Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •49. Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •30. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •50.Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.
- •2. Дія мінералокортикоїдів - альдостерону:
- •51.Сенсорні системи їх будова і функції.
- •52.Смакова сенсорна система, її будова, функції, методи дослідження.
- •53.Нюхова сенсорна система, її будова і функції.
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Кірковий нюховий центр
- •54.Сомато-сенсорна система, її будова і функції.
- •55.Фізіологічні механізми болю.
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •58. Слухова сенсорна система, її будова та функції
- •59. Функції зовнішнього і середнього вуха. Внутрішнє вухо, частотний аналіз звукових сигналів
- •60. Зорова сенсорна система, її будова і функції
- •61.Основні зорові функції та методи їх дослідження
- •62.Біологічні форми поведінки
- •63.Набуті форми поведінки. Умови утворення умовних рефлексів, їх відмінності від безумовних
- •64.Пам,ять види і механізми утворення
- •65. Потреби та мотивації, їх роль у формуванні поведінки
- •66.Функції нової кори гм й вища нервова діяльність людини.
- •67.Біологічна і інформаційна теорія емоцій,їх роль у формуванні поведінки.
- •68.Функціональна асиметрія кори великих півкуль гм,його інтегративна ф-ія.
- •69.Мова,її ф-ії,фізіологічні основи формування.
- •70.Мислення.Розвиток абстрактного мислення у людини .Роль мозкових структур у процесі мислення.
- •71.Типи вищої нервової діяльності людини. Темперамент і характер.
- •72. Вікові аспекти внд у людини.
- •73. Фізіологічні основи трудової діяльності людини.
- •74. Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.
- •75. Фізіологічні механізми втоми. Активний відпочинок і його механізми.
- •76. Вікові зміни працездатності людини.
- •77. Фізіологічні основи спорту. Принципи побудови оптимальних режимів тренувань.
- •78. Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми.
60. Зорова сенсорна система, її будова і функції
Зорова система складається з периферичного відділу (органу зору — ока), провідникового відділу (зорового нерва) і центрального відділу (основу становить зоровий центр кори головного мозку).
Орган зору людини — око — це унікальний і дуже складний витвір природи. У людини два ока, і тому зір бінокулярний, або стереоскопічний. Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дає змогу йому рухатися в певних межах очної ямки. Око має три оболонки: зовнішню (білкову), середню(судинну)і внутрішню (сітківку).
Зовнішня оболонка
Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку. Білкова оболонка, або склера , — найщільніша й найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблукові форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку.
Рогівка — це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричиняє безумовний рефлекс, який проявляється морганням.
Отже, зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла.
Середня оболонка
За зовнішньою оболонкою розташована пронизана кровоносними судинами середня (судинна) оболонка. Вона складається з райдужки, циліарного тіла і власне судинної оболонки.
Райдужка розташована спереду судинної оболонки і містить пігмент меланін,який зумовлює її забарвлення — від блакитного до темно-коричневого, має вигляд диска з круглим отвором всередині — зіницею. Завдяки гладеньким м'язам зіниця здатна змінювати свій діаметр, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Якщо освітлення яскраве — зіниця звужується, в темряві вона розширюється.
Діаметр змінюється і в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву — звужується . Це відбувається рефлекторно: під час збудження симпатичного відділу автономної нервової системи (під час стресу, страху) зіниці розширюються, парасимпатичного відділу (після стресу) — звужуються. Завдяки узгодженій роботі цих відділів встановлюється потрібний діаметр зіниці. Так зіничний рефлекс регулює надходження в око світла і має захисне значення.
У середині судинної оболонки міститься циліарне тіло (війчасте тіло), що складається з війкового м'яза і зв'язок, до яких прикріплюється кришталик.
Власне судинна оболонка — це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.
Внутрішня оболонка
Внутрішня оболонка — сітківка є світлосприймальною. Вона перетворює світлову енергію (подразнення) на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу.
Кришталик
У порожнині ока міститься ще кришталик і склисте тіло. Кришталик — частина світлозаломлювального апарата ока. Розташований між райдужною оболонкою і склистим тілом, має форму двоопуклої лінзи. Промені світла, що проходять через кришталик, заломлюється.
За норми кришталик прозорий і еластичний, розміщений у тонкій прозорий капсулі, яка переходить по краях у зв'язки, прикріплені до циліарного тіла. Кришталик може змінювати свою форму (кривизну) завдяки тому, що у циліарному тілі є гладенькі м'язи. Під час їхнього скорочення зв'язки натягуються і форма кришталика стає менш опуклою. У разі розслаблення гладеньких м'язів зв'язки також розслаблення і форма кришталика стає опуклішою.
Помутніння кришталика спричиняє захворювання катаракту. Причиною виникнення катаракти можуть бути порушення обміну речовин, травми, радіоактивне опромінення. Лікування катаракти потребує хірургічного втручання з видаленням помутнілого кришталика та заміною його на штучний. Тепер таке оперативне втручання є безболісним завдяки лазерній хірургії.
Склисте тіло
Всю порожнину ока (очне яблуко) позаду кришталика заповнює прозора желеподібна маса, як розплавлене скло, звідси й назва склисте тіло (склоподібне тіло). Кришталик і склисте тіло пропускають світлові промені всередину ока та заломлюють їх. Склисте тіло підтримує також внутрішньоочний тиск.
Передня і задня камери ока
Між рогівкою і райдужкою, а також між райдужкою і кришталиком є невеликі простори, які відповідно називають передньою і задньою камерами ока. Вони заповнені вологою, що постачає рогівку і кришталик поживними речовинами, оскільки вони не мають кровоносних судин.
Допоміжний апарат ока
Оптичні структури: рогівка, волога передньої камери ока, кришталик, волога задньої камери ока, скловидне тіло. Вони є прозорими і здійснюють як лінзи заломлення світлових променів та формування на сітківці ока зображення, яке є оберненим, дійсним, зменшеним. Чим більша кривизна лінзи, тим більша її заломлююча сила (рефракція – вимірюється у діоптріях). Кількість діоптрій є величиною, оберненою до значення головної фокусної відстані у метрах. У стані спокою око людини має рефракцію близько 60 діоптрій.
Нормальна рефракція оптичних структур – еметропія – на сітківці ока фокусується чітке зображення.
Окоруховий апарат ока здійснює фіксацію обʼєкту у полі зору, що забезпечує формування чіткого зображення на сітківці.