
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень
- •2. Становлення і розвиток фізіології в хіх ст
- •3. Внесок Сеченова, Павлова, Анохіна, Костюка в розвиток світової фізіології
- •4. Українська фізіологічна школа
- •5. Потенціал спокою, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •6. Пд, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •7. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани
- •8. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного пд
- •9. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження
- •10. Механізми проведення збудження нервовими волокнами
- •11.Закономірності проведення збудження нервовими волокнами
- •12.Механізми передачі збудження через нервово-мязовий синапс
- •13.Спряження збудження і скорочення.Механізм скорочення і розслаблення скелетних мязів
- •14.Типи м’язових скорочень:одиночні і тетанічні;ізотонічні та ізометричні
- •15.Біологічна регуляція,її види та значення для організму.Контури біологічної регуляції.Роль зворотного зв’язку в регуляції
- •16. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
- •17. Рецептори, їх класифікація, механізми збудження.
- •18. Пропріорецептори, їх види, функції. Будова та функції м’язових веретен.
- •19. Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.
- •20. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування.
- •21. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •22. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •23.Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку . Спінальний шок.
- •28. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •29 Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •30 Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •31 Взаємодії різних видів цнс
- •32 Загальний план будови автономної нервової системи. Вегетативні рефлекси, їх рефлекторні дуги.
- •38. Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової. Характеристика факторів гуморальної регуляції.
- •39. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •40. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •42. Роль соматотропного гормону, тиреоїдних гормонів та інсуліну в регуляції функцій ендокринних залоз.
- •44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.
- •45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
- •47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
- •48. Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •49. Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •30. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •50.Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.
- •2. Дія мінералокортикоїдів - альдостерону:
- •51.Сенсорні системи їх будова і функції.
- •52.Смакова сенсорна система, її будова, функції, методи дослідження.
- •53.Нюхова сенсорна система, її будова і функції.
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Кірковий нюховий центр
- •54.Сомато-сенсорна система, її будова і функції.
- •55.Фізіологічні механізми болю.
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •58. Слухова сенсорна система, її будова та функції
- •59. Функції зовнішнього і середнього вуха. Внутрішнє вухо, частотний аналіз звукових сигналів
- •60. Зорова сенсорна система, її будова і функції
- •61.Основні зорові функції та методи їх дослідження
- •62.Біологічні форми поведінки
- •63.Набуті форми поведінки. Умови утворення умовних рефлексів, їх відмінності від безумовних
- •64.Пам,ять види і механізми утворення
- •65. Потреби та мотивації, їх роль у формуванні поведінки
- •66.Функції нової кори гм й вища нервова діяльність людини.
- •67.Біологічна і інформаційна теорія емоцій,їх роль у формуванні поведінки.
- •68.Функціональна асиметрія кори великих півкуль гм,його інтегративна ф-ія.
- •69.Мова,її ф-ії,фізіологічні основи формування.
- •70.Мислення.Розвиток абстрактного мислення у людини .Роль мозкових структур у процесі мислення.
- •71.Типи вищої нервової діяльності людини. Темперамент і характер.
- •72. Вікові аспекти внд у людини.
- •73. Фізіологічні основи трудової діяльності людини.
- •74. Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.
- •75. Фізіологічні механізми втоми. Активний відпочинок і його механізми.
- •76. Вікові зміни працездатності людини.
- •77. Фізіологічні основи спорту. Принципи побудови оптимальних режимів тренувань.
- •78. Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми.
58. Слухова сенсорна система, її будова та функції
Вухо людини та інших ссавців складається з трьох частин: зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо. Зовнішнє і середнє вухо побудовані відносно просто, їхня функція полягає у проведенні і підсиленні звукових коливань. Внутрішнє вухо найскладніше за будовою, крім сприйняття звуків також забезпечує рівновагу і відчуття положення тіла в просторі.
Зовнішнє вухо
Складається із вушної раковини (лат. auricula) та зовнішнього слухового проходу. Вушна раковина (саме цю частину органа слуху більшість людей називають вухом) оточує зовнішній слуховий прохід. Вона складається із еластичного хряща, покритого шкірою. Деякі частини вушної мушлі, зокрема мочка, позбавлені хрящової тканини. Функція вушної мушлі полягає у тому, що вона спрямовує звук у зовнішній слуховий прохід.
Зовнішній слуховий прохід
Коротка зігнута трубка (2,5 см довжиною і 0,6 см у діаметрі), що веде до барабанної перетинки. Поблизу вушної раковини зовнішній слуховий прохід підтримується еластичним хрящем, решта його проходить у скроневій кістці. Весь канал вистелений шкірою із короким волоссям, потрібним для того, щоб затримувати різні сторонні об'єкти, наприклад пил і дрібних комах. Також у шкірі зовнішнього слухового проходу наявні сальні залози і модифіковані апокринні потові залози, які ще називають церумінозними, вони виділяють жовто-коричневу воскоподібну вушну сірку. Сірка досить липка, тому вона, як і волосся, може перешкоджати просуванню сторонніх об'єків по зовнішньому слуховому проходу, крім того вона є репелентом для комах і пригнічує ріст мікроорганізмів. Сірка складається із насичених та ненасичених довголанцюгових жирних кислот, спиртів, сквалену (приблизно 12-20% складу сірки), та холестеролу (6-9%). Разом із сіркою із зовнішнього вуха виводяться частинки рогового шару шкіри, який постійно злущується, тому вона може містити багато білків кератинів.
Барабанна перетинка
На межі між зовнішнім та середнім вухом розташована барабанна перетинка (лат. membrana tympani). Це тонка прозора мембрана з волокнистої сполучної тканини, із зовнішнього боку вкрита шкірою, а із внутрішнього — слизовою оболонкою. По периферії перетинки волокна сполучної тканини розташовані переважно по колу, а в центрі - радіально. Барабанна перетинка має форму сплощеного конуса, верхівка якого спрямована у порожнину середнього вуха. Вона прикріплена волокнисто-хрящовим кільцем до барабанної борозни. Барабанна перетинка коливається під впливом звукових хвиль, і передає ці коливання на слухові кісточки внутіршнього вуха.
Середнє вухо
Барабанна порожнина – це невелика заповнена повітрям і вистелена слизовою оболонкою порожнина у скроневій кістці. З одного боку вона обмежена барабанною перетинкою, а з іншого – кістковою стінкою із двома отворами: овальним та круглим вікном внутрішнього вуха. Верхня частина середнього вуха аркоподібно підіймається вгору і утворює надбарабанний закуток. На медіальній стінці середнього вуха розміщена соскоподібна печера, що дозволяє йому контактувати із соскоподібними комірками скроневої кістки. Нижня частина барабанної порожнини містить отвір слухової (фаринготимпанальної або євстахієвої) труби, що направлена вниз і сполучає порожнину середнього вуха із носоглоткою. Більшість часу слухова труба сплощена і закрита, відкривається вона тільки під час зівання або ковтання для того щоб зрівняти тиск у середньому вусі із тиском у зовнішньому середовищі. Це важливо для того, щоб барабанна перетинка могла нормально коливатись. Якщо існує різниця тисків зовні та всередні барабанної порожнини, це супроводжується відчуттям «закладених вух», яке виникає при різкій зміні висоти, наприклад під час злітання чи приземлення літака.
У порожнині середнього вуха розташовані слухові кісточки:
молоточок (лат. maleus);
коваделко (лат. incus);
стремінце (лат. stapes).
Руків'я молоточка приєднане до барабанної перетинки, а основа стремінця до овального вікна внутрішнього вуха. Слухові кісточки підтримуються зв'язками, що відходять від стінок барабанної порожнини, між собою вони сполучені синовіальними суглобами. Основна роль слухових кісточок полягає у передачі коливань барабанної перетинки на перетинку овального вікна. Оскільки барабанна перетинка має у 22 рази більшу площу ніж перетинка овального вікна, при цьому відбувається значне підсилення коливань.
Також у барабанній порожнині розміщені два маленькі скелетні м'язи:
м'яз-натягувач барабанної перетинки, який починається від стінки слухової труби і закінчується на молоточку
стремінцевий м'яз, натягнений між задньою стінкою барабанної порожнини і стремінцем.
Якщо вухо подразнююється дуже голосним звуком, ці м'язи рефлекторно скорочуються і зменшуюють коливання овального вікна внутрішнього вуха, таким чином запобігаючи ушкодженню слухових рецепторів.
Внутрішнє вухо складається із двох основних частин:
Кістковий лабіринт – це система звивистих каналів у скроневій кістці, він заповнений перилімфою – рідиною, аналогічною за складом до спинномозкової рідини, вони можуть перетікати одна в одну через водопровід завитки;
Перетинчастий лабіринт – це сукупність мебранних мішечків та проток, що містяться всередині кісткового лабіринту. Він заповнений ендолімфою, що за хімічним складом близька до вунтрішньо клітинної рідини багатої на іони K+. В утворенні ендолімфи бере участь ендолімфатичний мішок, що сполучений із рештою перетинчастого лабіринту ендолімфатичою протокою.
Кортіїв (спіральний) орган розташований на поверхні базилярної мембрани, він складається із підтримуючих клітин та слухових рецепторів – волоскових клітин завитки, звреху ці клітини вкриті покривною мембраною. Волоскові клітини розташовються чотирма рядами: один ряд внутрішніх волоскових клітин і три ряди зовнішніх. До основи волоскових клітин підходять чутливі нервові закінчення завиткового нерва (гілки присінково-завтикового або 8-ої пари черепномозкових нервів). На верхівці волоскові клітини мають велику кількість довгих мікроворсинок (стереоцілії) та одну війку (кінетоціль). Всередині мікроворсинки укріплені актиновими філаментами, поблизу верхівок вони сполучені між осбою спеціальними білковими місточками. Стереоцілії та кінотоцилії виступають у ендолімфу, багату на іони калію, найдовші із них впираються у покривну мембрану.
Центральні механізми обробки звукової інформації
Кохлеарний нерв досягає вентрального і дорсального кохлеарних ядер. Волокна від вентрального ядра прямують як до inci-,. так i до контралатеральних оливарних комплексів. Дорсальний кохлеарний тракт переходить на протилежний бік i закінчується в ядрі латеральної петлі. Нейрони, що підіймаються iз олив, також віддають колатералі ядрам латеральної петлі Далі волокна йдуть донижніх горбків чотиригорбкового тіла i медіального колінчастого тіла. Потім вони заходять у метаталамус, i тільки після цього
звукові шляхи потрапляють до первинної звукової зони кори. Поруч iз нею містяться нейрони, які належать до вторинної звукової зони кори великого мозку.
1 — спіральний орган (кортіїв орган); 2 —пе-
реднє кохлеарне ядро; 3 — заднє кохлеарне
ядро; 4 — олива; 5 — додаткове ядро; 6 —
латеральна петля; 7 — нижні горбики; 8 — ме-
діальне колінчасте тіло; 9 — кіркове представ-
ництво слуху
Центри слуху розташовані в слуховій корі скроневої частки головного мозку.