
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень
- •2. Становлення і розвиток фізіології в хіх ст
- •3. Внесок Сеченова, Павлова, Анохіна, Костюка в розвиток світової фізіології
- •4. Українська фізіологічна школа
- •5. Потенціал спокою, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •6. Пд, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •7. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани
- •8. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного пд
- •9. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження
- •10. Механізми проведення збудження нервовими волокнами
- •11.Закономірності проведення збудження нервовими волокнами
- •12.Механізми передачі збудження через нервово-мязовий синапс
- •13.Спряження збудження і скорочення.Механізм скорочення і розслаблення скелетних мязів
- •14.Типи м’язових скорочень:одиночні і тетанічні;ізотонічні та ізометричні
- •15.Біологічна регуляція,її види та значення для організму.Контури біологічної регуляції.Роль зворотного зв’язку в регуляції
- •16. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
- •17. Рецептори, їх класифікація, механізми збудження.
- •18. Пропріорецептори, їх види, функції. Будова та функції м’язових веретен.
- •19. Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.
- •20. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування.
- •21. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •22. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •23.Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку . Спінальний шок.
- •28. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •29 Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •30 Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •31 Взаємодії різних видів цнс
- •32 Загальний план будови автономної нервової системи. Вегетативні рефлекси, їх рефлекторні дуги.
- •38. Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової. Характеристика факторів гуморальної регуляції.
- •39. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •40. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •42. Роль соматотропного гормону, тиреоїдних гормонів та інсуліну в регуляції функцій ендокринних залоз.
- •44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.
- •45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
- •47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
- •48. Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •49. Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •30. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •50.Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.
- •2. Дія мінералокортикоїдів - альдостерону:
- •51.Сенсорні системи їх будова і функції.
- •52.Смакова сенсорна система, її будова, функції, методи дослідження.
- •53.Нюхова сенсорна система, її будова і функції.
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Кірковий нюховий центр
- •54.Сомато-сенсорна система, її будова і функції.
- •55.Фізіологічні механізми болю.
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •58. Слухова сенсорна система, її будова та функції
- •59. Функції зовнішнього і середнього вуха. Внутрішнє вухо, частотний аналіз звукових сигналів
- •60. Зорова сенсорна система, її будова і функції
- •61.Основні зорові функції та методи їх дослідження
- •62.Біологічні форми поведінки
- •63.Набуті форми поведінки. Умови утворення умовних рефлексів, їх відмінності від безумовних
- •64.Пам,ять види і механізми утворення
- •65. Потреби та мотивації, їх роль у формуванні поведінки
- •66.Функції нової кори гм й вища нервова діяльність людини.
- •67.Біологічна і інформаційна теорія емоцій,їх роль у формуванні поведінки.
- •68.Функціональна асиметрія кори великих півкуль гм,його інтегративна ф-ія.
- •69.Мова,її ф-ії,фізіологічні основи формування.
- •70.Мислення.Розвиток абстрактного мислення у людини .Роль мозкових структур у процесі мислення.
- •71.Типи вищої нервової діяльності людини. Темперамент і характер.
- •72. Вікові аспекти внд у людини.
- •73. Фізіологічні основи трудової діяльності людини.
- •74. Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.
- •75. Фізіологічні механізми втоми. Активний відпочинок і його механізми.
- •76. Вікові зміни працездатності людини.
- •77. Фізіологічні основи спорту. Принципи побудови оптимальних режимів тренувань.
- •78. Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми.
55.Фізіологічні механізми болю.
Ноцицептивна чи больова чутливість - це не приємне відчуття, яке виникає при подразненні ноцицепторів, сигналізує про потенційне чи наявне пошкодження структури і супроводжується вісцеральними змінами в організмі завдяки активації симпато-адреналової системи та руховим компонентом.
Нейрофізіологічні дослідження свідчать про перевагу теорії специфічності болю, що підтверджує наявність: 1) специфічних рецепторів – ноцицепторів; 2) специфічних медіаторів у нервових закінченнях аферентних ноцицептивних нейронів; 3) специфічних провідних шляхів. Система, що здійснює введення інформації від ноцицепторів до ЦНС, її обробку на різних рівнях, наслідком чого є виникнення болю, отримала назву ноцицептивна система.
Розрізняють 2 види соматичного болю: 1) швидкий або ранній первинний біль (до 1 с.); 2) повільний або пізній вторинний хронічний біль (більше 1 с.)
Швидкий біль виникає при подразненні, як правило, механо- і терморецепторів, інформація передається аферентними нервами до ЦНС типу Аδ зі швидкістю від 6 до 30 м/с, медіатором їх нервових закінчень є глутамат, який передає інформацію на другий нейрон у задніх рогах СМ і далі неоспіноталамічними шляхами до сенсорної зони кори. Його легко локалізувати, він швидко зникає, його роль - у нагадуванні про можливість пошкодження структур.
Повільний хронічний біль виникає при подразненні хемоноцицепторів, інформація передається аферентними нервами до ЦНС типу С зі швидкістю від 0,5 до 2,0 м/с, медіатором їх нервових закінчень є речовина Р (раіn – біль), це нейропептид, який повільно виділяється у синаптичну щілину, його концентрація сягає максимуму через декілька секунд, він передає інформацію на другий нейрон у задніх рогах СМ у драглистій речовині і далі палеоспіноталамічними та ретикулоталамічними шляхами до кори ГМ.
56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
До антиноцицептовної (протибольової) нейрогуморальної системи належать нервові структури, сконцентровані, очевидно, переважно в стовбурі мозку. Сигналом для їх запуску є тривале й стійке збільшення інтенсивності больових сигналів.
Центральне місце в антиноцицептивній системі посідають нейрони, які містять ендогенні опіати – опіоїдні пептиди (ендорфін, метефалін, лейкефалін). Так нейрони префронтальної кори є енкефалічними. У гіпоталамічни нейронах містяться бета-ендорфіни і динорфін-альфа-неендрофін. Нейрони сірої речовини є енкефалін- і динорфінергічними.
Опіоїдні пептиди вперше було виділено з мозку в 70-х роках ХІХ ст. Вивчення молекул едорфінів засвідчило, що уних є спільна частина для всіх похідних морфіну. Саме вона потрібна для зв’язку із специфічними рецепторами нейронів (оплатними рецепторами), які виявлено у великий кількості в СМ, медіальних ядрах таламуса, гіпоталамусі, лімбічних структурах, фронтальній корі тощо. Подразнення цих ділянок зумовлює сильний знеболювальний ефект.
Доведено, що опіоїдні пептиди є модуляторами звільнення медіаторів у нейросекреторних структурах мозку і взаємодіють при цьому як із нейромедіаторами, так і з нейропептидами. Доведено, що опіоїдні пептиди модулють синаптичну передачу в СМ, а саме: передачу сигналів, пов’язану з больовою чутливістю, і звільнення речовин з закінчень сенсорних нервів.
Завдяки взаємодії нейрофізіологічних і нейрохімічних механізмів в організмі функціонує 4 антиноцицептивні (анальгезивні) системи.
І. Нейронна опіатна анальгезивна система. Її утворюють енкефалінергічні нейрони трьох рівней: спинного, подовгастого і середнього мозку.
ІІ. Гормональна опіатна анальгезивна система. Складається з п'яти рівней: спинний мозок, подовгастий мозок, середній мозок, гіпоталамус, аденогіпофіз. В аденогіпофізі вивільняється β-ліпотропін, з якого утворюється β-ендорфін. Останній поступає в кров, досягає нервових структур і гальмує ноцицептивні нейрони спинного мозку і таламуса.
ІІІ. Нейронна неопіатна анальгезивна система. Представлена моноамінергічними структурами стовбура мозку: серотонінергічними, норадреналінергічними, дофамінергічними. Ці структури знаходяться в ядрах шва, голубій плямі. центральній сірій речовині.
ІУ. Гормональна неопіатна анальгезивна система. Активується при стрес-реакції. Важливим її елементом є вазопресин, який виділяється клітинами гіпоталамуса в нейрогіпофіз, кров, спинномозкову рідину, а також безпосередньо в різні структури мозку: таламус, гіпокамп, мозочок, мигдалевидне тіло, чорну субстанцію, ретикулярну формацію.
Антиноцицептивними або анальгезивними називаються природні механізми. які відмежовують больові відчуття. Вони пригнічують проведення больових сигналів на всіх рівнях нервової системи, які беруть участь у формуванні почуття болю.