44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.

Підшлункова залоза (а точніше її острівці Лангерганса, які є скупченнями ендокринних альфа-, бета- та дельта-клітин) секретує гормони, які беруть участь в підтриманні постійного рівня цукру в крові – інсулін, глюкагон та соматостатин.

Інсулін, що утворюється в бета-клітинах підшлункової залози здійснює:

1) зниження концентрації глюкози в крові шляхом підвищення проникності мембран клітин для глюкози і поглинання клітинами глюкози;

2) посилює перетворення в печінці глюкози в глікоген, що знижує її концентрацію в крові;

3) робить проникними для глюкози мембрани м’язових клітин, які в нормі для нього не проникні, що має значення при напруженій фізичній роботі;

4) забезпечує активний транспорт в клітини багатьох (хоча і не всіх) амінокислот;

5) стимулює синтез білка клітинами шляхом підвищення швидкості транскрипції ДНК в ядрі.

6) активує перетворення глюкози на ліпіди;

7) стимулює утворення тригліцеролу з гліцеролу та жирних кислот.

Глюкагон утворюється в альфа-клітинах підшлункової залози. Його можна назвати антагоністом інсуліну, тому що під його впливом здійснюється розщеплення глікогену в печінці (глікогеноліз) і швидке підвищення концентрації глюкози в крові при гіпоглікемії.

Соматостатин утворюється в дельта-клітинах підшлункової залози і спричиняє:

1) пригнічує синтез в гіпофізі гормона росту;

2) пригнічує секрецію інсуліна та глюкагона;

3) пригнічує перистальтику шлунково-кишкового тракту (ШКТ);

4) зменшує секрецію травного соку.

45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).

Тиреоїдні гормони Т3 і Т4 виконують такі життєво важливі функції:

1. стимулюють метаболізм у всьому організмі;

2. Т3 діє на геном зумовлюючи посилення транскрипції і трансляції, а також стимуляція синтезу білка;

3. впливають на вихід із клітин Na⁺ і надходження до них К⁺;

4. підвищують активність багатьох ферментів, перш за все тих, які беруть участь в розщепленні вуглеводів і підвищення їх метаболізму;

5. сприяють фізичному росту у дітей;

6. сприяють нормальному розвитку мозку в постнатальний період (після народження).

46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.

Жіноча статева система володіє чотирма специфічними функціями: менструальної, статевої, дітородної і секреторної.

Під впливом рилізинг-факторів гіпоталамуса в передній долі гіпофіза відбувається вироблення гонадотропних гормонів, стимулюючих функцію статевих залоз: фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеїнізуючого (ЛГ) і лютеотропного (ЛТГ). ФСГ сприяє дозріванню фолікулів в яєчниках і продукції фолікулярного (естрогенного) гормону. ЛГ стимулює розвиток жовтого тіла, а ЛТГ – вироблення гормону жовтого тіла (прогестерону) і секрецію молочних залоз. У першу половину менструального циклу переважає вироблення ФСГ, в другу половину – ЛГ і ЛТГ. Під впливом цих гормонів відбуваються циклічні зміни в яєчниках.

47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.

Біосинтез статевих гормонів контролюється гонадотропними гормонами гіпофіза.

Статеві гормони, біологічно активні речовини, що виробляються в статевих залозах, корі надниркових залоз, стимулюють і регулюють статеву диференціацію в ранньому періоді ембріональному, розвиток первинних і вторинних статевих ознак, функціонування статевих органів і формування специфічних поведінкових реакцій, а також впливають на обмін речовин, стан систем адаптації організму та ін

Біологічна дія статевих гормонів опосередковується за участю специфічних рецепторів, наявних на поверхні клітин тканин органів-мішеней і забезпечують захоплення молекули гормону і перенесення її всередину клітини. Органами-мішенями для андрогенів є чоловічі статеві органи, волосяні фолікули, розташовані на ділянках шкіри, відповідних чоловічим типом оволосіння, м'язова тканина.

Вплив на організм чоловічих статевих гормонів починається ще на етапі внутрішньоутробного розвитку плоду, коли в зародку починається закладка залоз статевої системи. Після появи дитини на світ чоловічі статеві гормони виконують функцію, спрямовану на розвиток неосновних статевих ознак. Потім в статеві гормони чоловіків беруть участь в процесі статевого дозрівання, в процесі утворення насінної рідини і в правильній роботі статевої системи чоловічого організму. Навіть невеликий збій в процесі секреції чоловічих статевих гормонів призводить до тяжких наслідків - розладу лібідо, проблемам із сексуальним збудженням, до погіршення показників якості сперми. При значних збої в процесі утворення чоловічих статевих гормонів може виникнути безплідність.

Найбільш «знаменитим» чоловічим статевим гормоном є тестостерон. Андрогени, особливо тестостерон, мають властивість прискорювати синтез білка, за допомогою чого відбувається нарощування маси м'язів.