
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень
- •2. Становлення і розвиток фізіології в хіх ст
- •3. Внесок Сеченова, Павлова, Анохіна, Костюка в розвиток світової фізіології
- •4. Українська фізіологічна школа
- •5. Потенціал спокою, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •6. Пд, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •7. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани
- •8. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного пд
- •9. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження
- •10. Механізми проведення збудження нервовими волокнами
- •11.Закономірності проведення збудження нервовими волокнами
- •12.Механізми передачі збудження через нервово-мязовий синапс
- •13.Спряження збудження і скорочення.Механізм скорочення і розслаблення скелетних мязів
- •14.Типи м’язових скорочень:одиночні і тетанічні;ізотонічні та ізометричні
- •15.Біологічна регуляція,її види та значення для організму.Контури біологічної регуляції.Роль зворотного зв’язку в регуляції
- •16. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
- •17. Рецептори, їх класифікація, механізми збудження.
- •18. Пропріорецептори, їх види, функції. Будова та функції м’язових веретен.
- •19. Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.
- •20. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування.
- •21. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •22. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •23.Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку . Спінальний шок.
- •28. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •29 Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •30 Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •31 Взаємодії різних видів цнс
- •32 Загальний план будови автономної нервової системи. Вегетативні рефлекси, їх рефлекторні дуги.
- •38. Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової. Характеристика факторів гуморальної регуляції.
- •39. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •40. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •42. Роль соматотропного гормону, тиреоїдних гормонів та інсуліну в регуляції функцій ендокринних залоз.
- •44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.
- •45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
- •47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
- •48. Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •49. Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •30. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •50.Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.
- •2. Дія мінералокортикоїдів - альдостерону:
- •51.Сенсорні системи їх будова і функції.
- •52.Смакова сенсорна система, її будова, функції, методи дослідження.
- •53.Нюхова сенсорна система, її будова і функції.
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Кірковий нюховий центр
- •54.Сомато-сенсорна система, її будова і функції.
- •55.Фізіологічні механізми болю.
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •58. Слухова сенсорна система, її будова та функції
- •59. Функції зовнішнього і середнього вуха. Внутрішнє вухо, частотний аналіз звукових сигналів
- •60. Зорова сенсорна система, її будова і функції
- •61.Основні зорові функції та методи їх дослідження
- •62.Біологічні форми поведінки
- •63.Набуті форми поведінки. Умови утворення умовних рефлексів, їх відмінності від безумовних
- •64.Пам,ять види і механізми утворення
- •65. Потреби та мотивації, їх роль у формуванні поведінки
- •66.Функції нової кори гм й вища нервова діяльність людини.
- •67.Біологічна і інформаційна теорія емоцій,їх роль у формуванні поведінки.
- •68.Функціональна асиметрія кори великих півкуль гм,його інтегративна ф-ія.
- •69.Мова,її ф-ії,фізіологічні основи формування.
- •70.Мислення.Розвиток абстрактного мислення у людини .Роль мозкових структур у процесі мислення.
- •71.Типи вищої нервової діяльності людини. Темперамент і характер.
- •72. Вікові аспекти внд у людини.
- •73. Фізіологічні основи трудової діяльності людини.
- •74. Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.
- •75. Фізіологічні механізми втоми. Активний відпочинок і його механізми.
- •76. Вікові зміни працездатності людини.
- •77. Фізіологічні основи спорту. Принципи побудови оптимальних режимів тренувань.
- •78. Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми.
44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.
Підшлункова залоза (а точніше її острівці Лангерганса, які є скупченнями ендокринних альфа-, бета- та дельта-клітин) секретує гормони, які беруть участь в підтриманні постійного рівня цукру в крові – інсулін, глюкагон та соматостатин.
Інсулін, що утворюється в бета-клітинах підшлункової залози здійснює:
1) зниження концентрації глюкози в крові шляхом підвищення проникності мембран клітин для глюкози і поглинання клітинами глюкози;
2) посилює перетворення в печінці глюкози в глікоген, що знижує її концентрацію в крові;
3) робить проникними для глюкози мембрани м’язових клітин, які в нормі для нього не проникні, що має значення при напруженій фізичній роботі;
4) забезпечує активний транспорт в клітини багатьох (хоча і не всіх) амінокислот;
5) стимулює синтез білка клітинами шляхом підвищення швидкості транскрипції ДНК в ядрі.
6) активує перетворення глюкози на ліпіди;
7) стимулює утворення тригліцеролу з гліцеролу та жирних кислот.
Глюкагон утворюється в альфа-клітинах підшлункової залози. Його можна назвати антагоністом інсуліну, тому що під його впливом здійснюється розщеплення глікогену в печінці (глікогеноліз) і швидке підвищення концентрації глюкози в крові при гіпоглікемії.
Соматостатин утворюється в дельта-клітинах підшлункової залози і спричиняє:
1) пригнічує синтез в гіпофізі гормона росту;
2) пригнічує секрецію інсуліна та глюкагона;
3) пригнічує перистальтику шлунково-кишкового тракту (ШКТ);
4) зменшує секрецію травного соку.
45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
Тиреоїдні гормони Т3 і Т4 виконують такі життєво важливі функції:
стимулюють метаболізм у всьому організмі;
Т3 діє на геном зумовлюючи посилення транскрипції і трансляції, а також стимуляція синтезу білка;
впливають на вихід із клітин Na+ і надходження до них К+;
підвищують активність багатьох ферментів, перш за все тих, які беруть участь в розщепленні вуглеводів і підвищення їх метаболізму;
сприяють фізичному росту у дітей;
сприяють нормальному розвитку мозку в постнатальний період (після народження).
46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
Жіноча статева система володіє чотирма специфічними функціями: менструальної, статевої, дітородної і секреторної.
Під впливом рилізинг-факторів гіпоталамуса в передній долі гіпофіза відбувається вироблення гонадотропних гормонів, стимулюючих функцію статевих залоз: фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеїнізуючого (ЛГ) і лютеотропного (ЛТГ). ФСГ сприяє дозріванню фолікулів в яєчниках і продукції фолікулярного (естрогенного) гормону. ЛГ стимулює розвиток жовтого тіла, а ЛТГ – вироблення гормону жовтого тіла (прогестерону) і секрецію молочних залоз. У першу половину менструального циклу переважає вироблення ФСГ, в другу половину – ЛГ і ЛТГ. Під впливом цих гормонів відбуваються циклічні зміни в яєчниках.
47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
Біосинтез статевих гормонів контролюється гонадотропними гормонами гіпофіза.
Статеві гормони, біологічно активні речовини, що виробляються в статевих залозах, корі надниркових залоз, стимулюють і регулюють статеву диференціацію в ранньому періоді ембріональному, розвиток первинних і вторинних статевих ознак, функціонування статевих органів і формування специфічних поведінкових реакцій, а також впливають на обмін речовин, стан систем адаптації організму та ін
Біологічна дія статевих гормонів опосередковується за участю специфічних рецепторів, наявних на поверхні клітин тканин органів-мішеней і забезпечують захоплення молекули гормону і перенесення її всередину клітини. Органами-мішенями для андрогенів є чоловічі статеві органи, волосяні фолікули, розташовані на ділянках шкіри, відповідних чоловічим типом оволосіння, м'язова тканина.
Вплив на організм чоловічих статевих гормонів починається ще на етапі внутрішньоутробного розвитку плоду, коли в зародку починається закладка залоз статевої системи. Після появи дитини на світ чоловічі статеві гормони виконують функцію, спрямовану на розвиток неосновних статевих ознак. Потім в статеві гормони чоловіків беруть участь в процесі статевого дозрівання, в процесі утворення насінної рідини і в правильній роботі статевої системи чоловічого організму. Навіть невеликий збій в процесі секреції чоловічих статевих гормонів призводить до тяжких наслідків - розладу лібідо, проблемам із сексуальним збудженням, до погіршення показників якості сперми. При значних збої в процесі утворення чоловічих статевих гормонів може виникнути безплідність.
Найбільш «знаменитим» чоловічим статевим гормоном є тестостерон. Андрогени, особливо тестостерон, мають властивість прискорювати синтез білка, за допомогою чого відбувається нарощування маси м'язів.