
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень
- •2. Становлення і розвиток фізіології в хіх ст
- •3. Внесок Сеченова, Павлова, Анохіна, Костюка в розвиток світової фізіології
- •4. Українська фізіологічна школа
- •5. Потенціал спокою, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •6. Пд, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •7. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани
- •8. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного пд
- •9. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження
- •10. Механізми проведення збудження нервовими волокнами
- •11.Закономірності проведення збудження нервовими волокнами
- •12.Механізми передачі збудження через нервово-мязовий синапс
- •13.Спряження збудження і скорочення.Механізм скорочення і розслаблення скелетних мязів
- •14.Типи м’язових скорочень:одиночні і тетанічні;ізотонічні та ізометричні
- •15.Біологічна регуляція,її види та значення для організму.Контури біологічної регуляції.Роль зворотного зв’язку в регуляції
- •16. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
- •17. Рецептори, їх класифікація, механізми збудження.
- •18. Пропріорецептори, їх види, функції. Будова та функції м’язових веретен.
- •19. Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.
- •20. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування.
- •21. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •22. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •23.Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку . Спінальний шок.
- •28. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •29 Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •30 Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •31 Взаємодії різних видів цнс
- •32 Загальний план будови автономної нервової системи. Вегетативні рефлекси, їх рефлекторні дуги.
- •38. Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової. Характеристика факторів гуморальної регуляції.
- •39. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •40. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •42. Роль соматотропного гормону, тиреоїдних гормонів та інсуліну в регуляції функцій ендокринних залоз.
- •44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.
- •45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
- •47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
- •48. Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •49. Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •30. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •50.Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.
- •2. Дія мінералокортикоїдів - альдостерону:
- •51.Сенсорні системи їх будова і функції.
- •52.Смакова сенсорна система, її будова, функції, методи дослідження.
- •53.Нюхова сенсорна система, її будова і функції.
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Кірковий нюховий центр
- •54.Сомато-сенсорна система, її будова і функції.
- •55.Фізіологічні механізми болю.
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •58. Слухова сенсорна система, її будова та функції
- •59. Функції зовнішнього і середнього вуха. Внутрішнє вухо, частотний аналіз звукових сигналів
- •60. Зорова сенсорна система, її будова і функції
- •61.Основні зорові функції та методи їх дослідження
- •62.Біологічні форми поведінки
- •63.Набуті форми поведінки. Умови утворення умовних рефлексів, їх відмінності від безумовних
- •64.Пам,ять види і механізми утворення
- •65. Потреби та мотивації, їх роль у формуванні поведінки
- •66.Функції нової кори гм й вища нервова діяльність людини.
- •67.Біологічна і інформаційна теорія емоцій,їх роль у формуванні поведінки.
- •68.Функціональна асиметрія кори великих півкуль гм,його інтегративна ф-ія.
- •69.Мова,її ф-ії,фізіологічні основи формування.
- •70.Мислення.Розвиток абстрактного мислення у людини .Роль мозкових структур у процесі мислення.
- •71.Типи вищої нервової діяльності людини. Темперамент і характер.
- •72. Вікові аспекти внд у людини.
- •73. Фізіологічні основи трудової діяльності людини.
- •74. Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.
- •75. Фізіологічні механізми втоми. Активний відпочинок і його механізми.
- •76. Вікові зміни працездатності людини.
- •77. Фізіологічні основи спорту. Принципи побудови оптимальних режимів тренувань.
- •78. Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми.
39. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
За хімічною структурою гормони поділяються на:
Білково-пептидні (інсулін, глюкагон, всі гормони гіпоталамуса та гіпофіза). Вони водорозчинні, але погано розчиняються у ліпідах.
Стероїдні – гормони кіркової речовини наднирників, статеві гормони. Вони жиророзчинні, але погано розчинні у воді.
Похідні амінокислот:
тиреоїдні гормони (жиророзчинні);
катехоламіни (водорозчинні).
Розчинність у воді чи в жирах визначає механізм дії гормонів на клітини- мішені:
- жиророзчинні гормони легко проникають в клітину через її мембрану та діють через взаємодію з цитоплазматичними циторецепторами;
- водорозчинні гормони не можуть проникнути в клітину через її мембрану, яка побудована переважно з ліпідів, тому їх дія на клітину пов’язана із взаємодією з мембранними циторецепторами вмикання мембранних механізмів утворення вторинних посередників (посланців, месенджерів). Зміна концентрації всередині клітини вторинних посередників змінює її функцію та метаболізм.
Механізм дії на клітини жиророзчинних гормонів:
Г
ормон
через мембрану проникає в клітину та
взаємодіє з цитоплазматичними
циторецепторами
комплекс гормон-рецептор транспортується
до ядра клітини
зв’язування гормона з ДНК
збільшення швидкості синтезу І-РНК
збільшення біосинтезу в клітині певних
білків (ферментів, каналів і т.д.)
зміна метаболізму,
функції,
будови
клітини.
Механізм дії жиророзчинних гормонів визначає наступні їх особливості:
- великий латентний період (інтервал часу від виділення гормону до появи біологічного ефекту вплив через обмін нуклеїнових кислот ядра !!!);
- довготривалість дії.
При дії на клітини-мішені водорозчинних гормонів утворюються внутрішньоклітинні посередники:
- цАМФ; цГМФ;
- диацилгліцерол;
- інозитол-3-фосфат;
- іони Са2+, кальмодулін.
Дія гормонів через мембранні циторецепторами характеризується відносно невеликим латентним періодом та відносно короткотривалим ефектом.
1. Механізм дії гормонів за участю цАМФ як внутрішньоклітинного посередника.
Г
ормон
взаємодіє з мембранним циторецептором
за участю білка-g
(Рrotein-G)
активується мембранний фермент
аденілатциклаза (АЦ-аза)
перетворення АТФ в цАМФ
активація цАМФ-залежних протеїнкіназ
(ферменти, що фосфорилюють білки
зміна їх властивостей):
- фосфорилювання білків-ферментів зміна їх активності зміна метаболізму клітини;
- фосфорилювання білків-каналів зміна проникності мембран для певних іонів;
- фосфорилювання білків ядра зміна нуклеїнового обміну зміна біосинтезу білків в клітині.
В результаті всіх цих змін змінюються обмін, функція та структура клітини.
2. Механізм дії гормонів за участю похідних поліфосфатидилінозитольної системи (ПФІ-системи).
П
ри
взаємодії гормона з мембранним
циторецептором за участю білка-G
активізується фосфоліпаза С (Ф-С), яка
каталізує утворення з поліфосфатидилінозитолу
(компонент мембрани) диацилгліцеролу
(ДГ) та інозитол-3-фосфату (ІФ3),
які надходять в клітину та виконують
роль вторинних посередників.
ІФ3 мобілізує іони Са2+ з внутрішньоклітинних депо біологічний ефект.
ДГ активує залежні від нього протеїнкінази фосфорилювання білків біологічний ефект (зміна обміну, функції та структури клітини).
3. Механізм дії гормонів за участю іонів Са2+ та системи кальцій-кальмодулін як внутрішньоклітинних посередників.
П
ри
взаємодії гормона з мембранними
циторецепторами, за рахунок входу зовні
та мобілізації з внутрішньоклітинних
депо, збільшується концентрація в
клітині іонів Са2+.
Іони Са2+:
- взаємодіють з білками клітини зміна їх властивостей;
- взаємодіють з кальмодуліном його активація.
Активний кальмодулін:
- взаємодіє з білками клітини та змінює їх властивості;
- активує залежні від нього протеїнкінази фосфорилювання білків біологічний ефект.