1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень

Фізіологія – це наука про об’єктивні закономірності функцій у їх взаємозв’язку та у взаємодії організму з зовнішнім середовищем.

Завданням нормальної фізіології є глибоке вивчення механізмів життєдіяльності здорової людини з метою виявлення причин і характеру порушень цих механізмів при різних захворюваннях.

Функція – це діяльність, яка здійснюється клітинами, тканинами, органами, системами та організмом в цілому.

Функцію вивчають на різних рівнях:

1. Субклітинний (фізіологія мітохондрій)

2. Клітинний (фізіологія нервових клітин)

3. Органний (фізіологія серця)

4. Системному (фізіологія травлення)

Під фізіологічною системою розуміють сукупність органів, які виконують певну функцію і мають спільні механізми регуляції.

Методи дослідження:

• Спостереження – мето дослідження функцій без втручання в діяльність організму

• Експеримент – метод дослідження функцій організму та його структур з втручанням в їх діяльність. Поділяють на гострі (передбачають дослідження функцій на клітинах, органах, тканинах і в цілісному організмі тварин, які знаходяться під наркозом) та хронічні (Павлов; методики проведення на тваринах оперативних втручань, що дозволяють досліджувати функції в умовах, наближених до фізіологічних)

• Моделювання – метож дослідження функцій за допомогою програм, що описують діяльність систем організму або пристроїв, які імітують діяльність системи або мають однакові вхідні та вихідні показники. Розрізняють біологічне і математичне

2. Становлення і розвиток фізіології в хіх ст

ХІХ ст – період розквіту аналітичної фізіології, коли були зроблені визначні відкриття практично з усіх фізіологічних системам. Це відбувалося одночасно з розвитком багатьох наук і здобуттям фундаментальних знань про природу: відкриття законів збереження енергії, клітинної будови організмів, формування вчення про еволюцію організмів. Створювалися нові методичні підходи. Все це визначило виділення фізіології в самостійну науку. В університетах Росії, Англії створювалися нові фізіологічні лабораторії, створювалися фізіологічні школи.

Кінець ХІХ – початок ХХ століть це період визначних досягнень фізіології нервів і м’язів як збудливих тканин (Дюбуа-Реймон, Е.Ф.Пфлюгер, П.Г.Гейденгайн, Ю.Бернштейн, Г.Л.Гельмгольц). В Росії особливо помітні дослідження в цьому розділі виконуються Введенським, А.І.Бабухіним, Б.Ф.Вериго, В.Я.Данилевським, В.Ю.Чаговцем)

3. Внесок Сеченова, Павлова, Анохіна, Костюка в розвиток світової фізіології

Розвиток фізіології в 2 половині ХІХ ст нерозривнопов’язаний з діяльністю І.М.Сеченова. Іван Михайлович Сеченов (1829-1905) зробив сміливу спробу розгадати принципи роботи головного мозку. Резудльтатом його досліджень була праця «Рефлекси головного мозку». В першій частині він аналізує механізм мимовільних рухів, в другій – довільних. Приходить до висновку, що всі психічні акти розвиваються шляхом рефлексів; психічна діяльність неможлива без зовнішніх подразнень органів чуттів. В 1962 році відкрив явище гальмування в ЦНС.

На якісно новий рівень вивів теорію рефлекторної діяльності І.П.Павлов (1849-1936), створивши вчення про ВНД (поведінку), її фізіологію і патологію. За досягнення в обґрунтуванні механізму травлення Іван Павлов у 1904 р. був нагороджений Нобелівською премією. Він впровадив у практику фізіологічних доліджень метод хронічного експерименту, який дозволив вивчати цілісну, практично здорову тварину. Заснувавшколу вітчизняних фізіологів, з якої вийшли не лише фізіологи, а й фармакологи, клініцисти. Він і його школа зробили значний внесок у вивчення проблем в фізіології травлення, фізіології ЦНС.

Анохін Петро Кузьмич (1898-1974) – російський фізіолог. Фундаментальні труди по нейрофізіології , в яких пояснив механізм умовного рефлексу і внутрішнього гальмування, онтогенез нервової системи тощо. Вивчав діяльність цілісного організму на основі розробленої ним теорії функціональних систем, яка внесла вклад в розвиток системного підходу в біології та кібернетиці.

Костюк Платон Григорович (1924-2010). Напрямок наукових досліджень Костюка – нейрофізіологія, молекулярна біологія, клітинна біофізика. Створив школу дослідників в цих галузях. Вперше в світовій науці розробив методику внутрішньоклітинного діалізу нервової клітини та застосував її для дослідження мембранних і молекулярниз механізмів циєї клітини. Зробив вагомий внесок в розкриття гомеостазу іонів Са в нервових клітиназ та його порушень при гіпоксії, цукровому діабеті та фенілкетонурії.