3) До полімеризаційних відносять полімери на основі етилену та його похідних;

Поліетилен -це твердий матеріал, прозорий, напівпрозорий або непрозорий, термопластичний. За зов­нішнім виглядом і на дотик подібний до парафіну, забарвлюється в різні кольори. Поліетилен легкий, міцний, стійкий до ударних дій, з гарними діелектричними властивостями.

Використовують для виготовлення посуду, галантерейних товарів, культтовари (авторучки, обкладинки для зошитів, книжок), для пакування різних товарів, обладнання теплиць, виготовлення труб.

Поліпропілен - це твердий, жорсткий, блискучий, прозорий або напівпрозорий, білий або пофарбований в яскраві кольори полі­мер. За механічними властивостями близький до поліетилену, але відрізняється від нього більшою жорсткістю, міцністю на розтя­гування і згинання, теплостійкістю. Використовують для виготовлення посуду, ігра­шок, деталей машин, телефонів, радіоприймачів, холодильників, сепа­раторів, господарських кранів, труб, нетканого полотна, трикотажу, тканин.

Полівінілхлорид - жорсткий полімер без застосування пластифікаторів.

Пластикат ПВХ - м'який, еластичний полімер у вигляді плі­вок, прозорий або напівпрозорий, білий або пофарбований в яскраві кольори, має високу міцність, стійкість до стирання, хімічну стійкість, здатність легко клеїтися і зварюватися струмами високої частоти. Використовують для пакування товарів, виготовлення плащів, скатерок, обкладинок, штучних шкір, лінолеуму, взуття, іграшок, надувних меблів

Вініпласт - твердий, пружний матеріал у вигляді листів, плит, труб. Має гладку поверхню, помірний блиск, напівпрозорий або не­прозорий, пофарбований у різні кольори, відрізняється високою меха­нічною міцністю, має здатність до деформації під дією постійного наван­таження або зміни температури.

Полістирол - це твердий, жорсткий, прозорий або напівпрозорий, безбарвний або пофарбований у яскраві кольори матеріал, розм'якшується при тем­пературі 80 °С, має низьку теплостійкість, при ударі видає металічний звук, крихкий.

5) Синтетичні миючі засоби - це складні сполуки на основі синте­тичних миючих речовин. Крім останніх, до складу синтетичних мию­чих засобів входять електроліти, стабілізатори піни, антиресорбційні домішки, вибілювачі і пахучі речовини.

Синтетичні миючі засоби групують за призначенням, консисте­нцією, особливістю складу і виду.

За призначенням виділяють засоби для прання виробів із бавовняних і лляних волокон, для прання виро­бів із шовкових (вовни, шовку) і хімічних волокон, універсальні і спе­ціальні засоби.

Засоби для прання бавовняних і лляних виробів мають підвище­ну кількість лужних електролітів і вибілювачів, створюють сильно лужне середовище (рН-10-11).

Засоби для прання виробів із білкових і хімічних волокон мають / підвищену кількість миючих речовин і нейтральних електролітів, створюють більш м'яке середовище (рН-8-9,5).

Універсальні засоби містять лужні електроліти, але в меншій кі­лькості, ніж засоби для прання виробів лляних і бавовняних, створю­ють помірно лужне середовище (рН-9-10).

Спеціальні засоби для прання вміщують спеціальні домішки, які можуть дезінфікувати, зафарбовувати матеріали.

Електроліти створюють визначену pH розчину (від 8 до 11).

Стабілізатори піни забезпечують визначену висоту піноутворення.

Вибілювачі виводять плями з поверхні тканин. Антиресорбційні до­мішки запобігають повторному осіданню частин забруднення. Пахучі речовини покращують запах миючих за­собів та білизни після прання.

За походженням адгезиву клеї поділяють на дві групи: синтети­чні й штучні. Останні є продуктами хімічної модифікації природних речовин: крохмалю, білків, целюлози і силікатів.

За природою адгезиву в групу синтетичних клеїв входять підгру­пи клеїв на основі полімерів і каучуків; у групу штучних - чотири під­групи: крохмальні, білкові, ефіроцелюлозні й силікатні.

Залежно від особливості властивостей адгезивів клеї поділяють на сімейства.

За характером затвердіння розрізняють підсімейство клеїв холодного і гарячого затвердіння.

За призначенням виділяють два розряди клеїв: одноцільові (для паперу, шкіри, деревини тощо) і багатоцільові, або універсальні.

Рід клеїв відповідає роду адгезивів і об'єднує кілька видів, на­приклад, рід поліамідних, поліефірних та ін.

Вид клею визначає найменування адгезиву і нерідко доповню­ється вказівкою щодо призначення, наприклад клей конторський казе­їновий.

Внутрівидовий поділ проводять за консистенцією клеїв (рідкі й тверді, плиткові, порошкові, гранульовані, плівкові), за сортами, мар­ками.

Якість. Доброякісний клей повинен мати однорідну консистенцію, за­даного тону колір, без сторонніх домішок, грудок, гнилього і різкого запаху;

Клеї повинні бути нешкідливими для організму і для зовнішньо­го середовища, зберігати тривалий час міцність клейового шва.

На кожній ємності з клеєм повинно бути чітке маркування із за­значенням назви підприємства, виду клею, його маси, дати випуску. Для деяких видів клею зазначають сорт і особливості використання. Аналогічні дані повинні бути на транспортній тарі. Кожна партія клею повинна мати паспорт, в якому наводяться назва підприємства-виготовлювача клею, номер партії, маса брутто і нетто, дата виготовлення, результати випробувань.

6) До лакофарбових товарів відносять оліфи, лаки, фарби, емалі, ґрунтовки, шпаклівки, а також допоміжні матеріали (розріджувачі, розчинники, сикативи, порозаповнювачі, морилки). До складу компо­зиції лакофарбових товарів входять плівкоутворювачі, фарбові речо­вини, розчинники і розріджувачі, сикативи.

Оліфа - це масляниста рідина, здатна після висихання створю­вати еластичні міцні плівки. Залежно від вихідної сировини оліфи по­діляють на натуральні й штучні, а залежно від складу - на натуральні чисті та з розчинниками. Використовують їх для виготовлення і розведен­ня фарб, одержання ґрунтовок, шпаклівок, масляних лаків, які засто­совують для фарбування підлоги, дахів, вікон, засобів транспорту.

Натуральні оліфи з розчинниками містять 50-75% плівкоутворювача і 25-50% розчинників. Масла для одержання цих оліф піддають тривалій термічній обробці. У процесі виготовлення оліф заощаджуються рослинні олії.

Штучні оліфи - розчини продуктів переробки нафти, сланців, каніфолі в органічних розчинниках. Використовують їх для покриття повер­хонь, що не підлягають дії води і атмосфери.

Лаки - це розчини плівкотвірних речовин в органічних розчин­никах, які утворюють після висихання тверду, прозору (рідко непро­зору) плівку. За природою плівкотвірних речовин лаки поділяють на смоляні, ефіроцелюлозні й масляні.

Лаки смоляні застосовують для покриття меблів, іграшок, музичних інструментів.

Якість. Доброякісні лакофарбові матеріали повинні виготовлятися з відповідних матеріалів, забезпечуючи задану в'язкість, щільність, ук­риття, час висихання та інші показники споживних властивостей. Ко­лір лакофарбових матеріалів повинен відповідати еталону.

Покриття після затвердіння повинні бути рівними, без тріщин, відшарувань, бульбашок, мазків від пензлів, мати задану твердість, міцність на згин і удар, стійкість до стирання.

Лакофарбові матеріали пакують у скляні й пластмасові, металеві банки, пляшки, флакони, фляги, бочки, фанерні барабани, ко­робки та ін. У всіх випадках необхідно забезпечити герметичність па­кування, а також їх збереження в прюцесі транспортування і зберіган­ня.