Змістовий модуль 2 «Інформаційні системи та технології в державному управлінні»

Тема 8: Концепції електронного врядування (4 год.)

1. Поняття «відкритість державного управління».

2. Міжнародний досвід регулювання принципу транспарентності (відкритості) державного управління.

Література: 4, 9, 11, 13, 19.

1. Поняття «відкритість державного управління»:

Одним з важливих питань у сфері реалізації інформаційної політики органами регіональної та місцевої влади в Україні є проблеми взаємодії суспільства, ЗМІ і держави – відкритість органів державного управління. Практика співпраці із засобами масової інформації та аналіз публікацій свідчать, що і журналістів і громадськість не в повній мірі задовольняють форми взаємодії з органами виконавчої влади, стан поінформованості про процеси прийняття тих чи інших рішень. Відкритість органів влади для громадянського контролю є необхідною умовою побудови громадянського суспільства. У зв’язку з цим зростає значимість засобів масової інформації, які створюють надійну систему зворотних зв’язків між владою і громадянами. Пріоритетним залишається питання своєчасного реагування на критичні виступи у ЗМІ щодо діяльності органів влади.

2. Міжнародний досвід регулювання принципу транспарентності (відкритості) державного управління:

Принципи громадської підзвітності та транспарентності (відкритості) органів влади є характерною ознакою систем адміністративно-державного управління у демократичних ринкових країнах. З метою інституціалізації прозорості й відкритості Міністерством юстиції розроблено проект Закону України «Про відкритість і прозорість діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування», до якого включено й пропозиції експертів Аналітичного центру «Академія». З цією ж метою робочою групою Центру політико-правових реформ підготовлено проект Закону України «Про доступ до інформації».

Зазначимо, що в світі нараховується близько 20 країн, у яких принцип транспарентності (прозорості) адміністративно-державного управління, його відкритості для широкого суспільного контролю закріплено на рівні правової норми спеціальним законодавством, що регулює питання оприлюднення інформації адміністративних органів

Утвердження інституту транспарентності є багаторічною традицією розвинутих держав з ліберально-демократичним устроєм. Наприклад, вперше це питання було врегульовано на правовому рівні у Швеції ще в 1766 року з прийняттям закону про свободу видань, потім – у Фінляндії (закон про відкритість публічних документів, 1951 р.), США (закон про свободу інформації, 1966 р.), Данії (закон про доступ до адміністративних документів, 1970 р.), Норвегії (закон про гласність в адміністративному управлінні, 1970 р.), Франції (закон про доступ до адміністративних документів, 1978 р.), Голландії (закон про встановлення правил відкритості адміністративного управління, 1978 р.), Австралії (закон про свободу інформації, 1982 р.), Канаді (закон про доступ до інформації, 1982 р.), Новій Зеландії (закон про адміністративну інформацію, 1982 р.), Австрії (закон про розкриття інформації федеральних адміністративних органів, 1987 р.), Бельгії (закон про відкритість адміністративного управління, 1994 р.), Республіці Кореї (закон про розкриття інформації публічних органів, 1996 р.). Щоправда, багато з цих законодавчих актів, які діють у цих країнах, упродовж наступних років після їх затвердження змінювалися, коригувалися й удосконалювалися.

В законодавстві про розкриття й оприлюднення адміністративної інформації в багатьох країнах світу існують і певні обмеження, передбачаються види інформації й випадки, в разі яких суб'єкт має право відмовити в розкритті й оприлюдненні такої інформації. Зокрема, це такі різновиди інформації (що може бути класифікована як державна або комерційна таємниця) і такі типи обмежень щодо її оприлюднення:

1. обмеження щодо оприлюднення приватної інформації – якщо інформація стосується конкретної особи, дає можливість ідентифікувати її по імені й прізвищу, даті народження або шляхом співставлення з іншими відомостями і, при цьому, існує небезпека заподіяння шкоди такій особі, обмеження її прав та законних інтересів. Такі обмеження не поширюються на інформацію за умов, якщо:

а) інформація заздалегідь призначена для розкриття чи оприлюднення або повинна бути розкрита чи оприлюднена відповідно до законодавства.

б) розкриття чи оприлюднення інформації необхідні для забезпечення захисту життя, здоров'я або майна конкретної особи.

в) інформація стосується особи, що перебуває на державній службі, її службових обов'язків та питань її службової діяльності.

2. обмеження щодо оприлюднення корпоративної інформації – якщо розкриття чи оприлюднення інформації, що належить органам, установам і організаціям (окрім тих, що фінансуються з державного бюджету, і тих, що виробляють продукцію (товари, роботи, послуги) за укладеними контрактами про державні закупівлі), а також суб'єктам господарської діяльності, може призвести до заподіяння їм шкоди, обмеження їхніх прав і законних інтересів. Зокрема, не повинна підлягати розкриттю інформація, що надається суб'єктами господарювання на вимогу органів влади, якщо така інформація складає комерційну таємницю і містить інформаційні дані, що є невід'ємними від їх господарської діяльності і забезпечують їм законні конкурентні переваги.

3. обмеження щодо оприлюднення інформації, яке зачіпає питання безпеки держави – якщо розкриття або оприлюднення інформації може призвести до заподіяння шкоди безпеці держави, її відносинам з іншими державами і міжнародними організаціями, перешкодити процесу переговорів з ними.

4. обмеження щодо оприлюднення інформації, яке може перешкодити вчиненню законності й правосуддя – якщо оприлюднення інформації може перешкодити виявленню правопорушень і злочинних дій, притягненню до відповідальності, вчиненню правосуддя і судовиробництва, виконанню рішень судових органів та інших заходам забезпечення законності і правопорядку.

5. обмеження щодо оприлюднення інформації, яке може заподіяти шкоду переговорним процесам та обміну думками – в деяких демократичних країнах з-під сфери громадського контролю виводяться інформація й відомості, що стосуються робочих нарад, досліджень, консультацій в органах влади з метою збереження конфіденційності таких питань їхньої діяльності, оприлюднення яких може перешкодити процесам переговорів, консультацій і обмінів думками, спровокувати певні негативні соціальні наслідки, обмежити права й інтереси окремих осіб.

6. обмеження щодо оприлюднення інформації, яке може перешкодити виконанню адміністративних повноважень і службових обов’язків органами влади й посадовими особами, а також процесам управління органами влади, організаціями і підприємствами.

40