- •Взаємодія та взаємовплив державної політики і державного управління.
- •Вимоги, що ставляться до правових актів держ. Управл.
- •Відмінність актів держ. Управл. Від інш. Правових актів.
- •Вплив законів управління на прийняття управлінських рішень.
- •Документ в системі державно-управлінських відносин.
- •Документаційне забезпечення держ. Управл. Як категорія.
- •Етапи становлення інформаційних технологій.
- •Інф. Забезпечення держ. Управління в умовах сьогодення.
- •Інф. Технології: класиф., ознаки та ф-ції.
- •Історичний дискурс становлення Конституції України.
- •Історія становлення документа в системі держ.-управл. Відносин на території України.
- •Історія становлення сіаз в незалежній Україні.
- •Класифікація актів держ. Управл.
- •Консультування з громадськістю під час прийняття державно-політичних рішень.
- •Міжнародний досвід регулювання принципу транспарентності (відкритості) держ. Управл.
- •2. Обмеження щодо оприлюднення корпоративної інформації
- •Місцеві держ. Адміністрації, їх статус і повноваження.
- •Об’єкт та суб’єкт держ. Управління як елементи системи.
- •Поняття «відкритість держ. Управл.».
- •Поняття «електроного врядування».
- •Поняття інф. Технологій в сучасному суспільстві.
- •Поняття системи інф.-аналітичного забезпечення (сіаз).
- •Поняття та види ф-цій держ. Управління.
- •Поняття та зміст звернення громадян та вимоги, що висуваються до них.
- •Поняття та класифікація принципів держ. Управління.
- •Поняття, ознаки та юридичне значення актів держ. Управл.
- •Припинення, зупинення, скасування, зміна актів держ. Управління.
- •Проблеми та перспективи документаційного забезпечення держ. Управл. В Україні.
- •Структура публічної служби в Україні та її особливості.
- •Сутність держ. Управл. Та його атрибутивні х-ки.
- •Сучасний етап розвитку системи інф.-аналітичного забезпечення в Україні.
- •Сучасні концепції електронного врядування.
- •Управлінське рішення як соціальне явище. Види управлінських рішень.
- •Феноменологія процесів прийняття управлінських рішень.
- •Центральні органи виконавчої влади: поняття, ознаки, система.
Міжнародний досвід регулювання принципу транспарентності (відкритості) держ. Управл.
Є характерною ознакою систем адміністративно-державного управління у демократичних ринкових країнах. З метою інституціалізації прозорості й відкритості Міністерством юстиції розроблено проект Закону України «Про відкритість і прозорість діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування», до якого включено й пропозиції експертів Аналітичного центру «Академія». З цією ж метою робочою групою Центру політико-правових реформ підготовлено проект Закону України «Про доступ до інформації». Утвердження інституту транспарентності (прозорості) є багаторічною традицією розвинутих держав з ліберально-демократичним устроєм. Наприклад, вперше це питання було врегульовано на правовому рівні у Швеції ще в 1766 року з прийняттям закону про свободу видань, потім – у Фінляндії (закон про відкритість публічних документів, 1951 р.), США (закон про свободу інформації, 1966 р.). багато з цих законодавчих актів, які діють у цих країнах, упродовж наступних років після їх затвердження змінювалися, коригувалися й удосконалювалися. В законодавстві про розкриття й оприлюднення адміністративної інформації в багатьох країнах світу існують і певні обмеження, передбачаються види інформації й випадки, в разі яких суб'єкт має право відмовити в розкритті й оприлюдненні такої інформації. Зокрема, це такі різновиди інформації (що може бути класифікована як державна або комерційна таємниця) і такі типи обмежень щодо її оприлюднення:
1. обмеження щодо оприлюднення приватної інформації –
2. Обмеження щодо оприлюднення корпоративної інформації
3. обмеження щодо оприлюднення інформації, яке зачіпає питання безпеки держави
4. обмеження щодо оприлюднення інформації, яке може перешкодити вчиненню законності й правосуддя
5. обмеження щодо оприлюднення інформації, яке може заподіяти шкоду переговорним процесам та обміну думками
6. обмеження щодо оприлюднення інформації, яке може перешкодити виконанню адміністративних повноважень і службових обов’язків органами влади й посадовими особами, а також процесам управління органами влади, організаціями і підприємствами.
Місцеві держ. Адміністрації, їх статус і повноваження.
1.Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади загальної компетенції і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Місцеві державні адміністрації є юридичними особами.
2. Місцеві державні адміністрації мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменування, рахунки в територіальних органах Державного казначейства України.
3. Районні та обласні державні адміністрації знаходяться, відповідно, в районних та обласних центрах.
4. На будинках, де розміщуються місцеві державні адміністрації та їх структурні підрозділи, піднімається Державний Прапор України і вивішуються таблички із зображенням Державного Герба України та найменуванням розташованого там органу державною мовою.
5. Зразки печаток і відповідних табличок місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Місцеві державні адміністрації діють на засадах: – відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; – верховенства права; – законності; – пріоритетності прав людини; – гласності; – поєднання державних і місцевих інтересів.
До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;
соціально-економічного розвитку відповідних територій;
бюджету, фінансів та обліку;
управління майном, приватизації та підприємництва;
промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв'язку;
науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;
використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;
зовнішньоекономічної діяльності;
оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;
соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.
Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.