Кримінальна відповідальність співучасників

Кваліфікація дій співучасників. Кваліфікація дій виконавця чи співвиконавця здійснюється за допомогою посилання на статтю (частину статті) ,Особливої частини ККУ.

Дії інших співучасників кваліфікуються за відповідними частинами ст. 27 та статтею (частиною статті) Особливої частини ККУ.

При замаху на злочин, кваліфікуємо ч.1-2 ст. 15 та відповідна стаття (частина статті) Особливої частини ККУ. Відповідальність співучасників залежить від дій виконавців (ч.3-5 ст. 27 – ч. 1-2 ст. 15 – ст. Особливої частини ККУ) (акцесорна теорія співучасті). Але є виключення, що співучасники не відповідають за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалось їх умислом (ексцес виконавця).

Кримінальна відповідальність за вчинення злочину організованою групою та злочинною організацією

Ст. 30 ККУ – Кримінальна відповідальність організаторів та учасників.

Організатор підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплюються його умислом.

Всі інші учасники відповідають тільки за ті злочини, в яких вони брали участь, або готували їх.

Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті

Ч. 2 ст. 68 Враховується характер та ступінь участі кожного у злочині. Організатор – виконавець – підбурювач – пособник.

Ступінь – інтенсивність, з якою особа виконувала свою роль.

Добровільна відмова співучасників

Добровільна відмова (коли діє одна особа) – остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замах на злочину, при тому, що особа усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Способи добровільної відмови:

Якщо вони (співучасники) відвернули вчинення злочину

Своєчасно повідомити у відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється.

Добровільна відмова пособника:

Ненадання пособником засобів чи знарядь вчинення злочину.

Не усунення перешкод вчиненню злочину.

Для тих, хто відмовився, вони звільняються від кримінальної відповідальності за злочин, у якому вони брали участь. Всі інші співучасники відповідають за вчинений злочин на загальних підставах.

Обставини, що виключають злочинність діяння

Необхідна оборона як обставина, яка виключає злочинність діяння

1. Поняття обставини.

2. Підстави вчинення особою відповідних дійй

3. Ознаки того діяння.

4. Межі заподіяння шкоди при певній обставині, шо виключають злочинність діяння.

5. Відповідальність за перевищення цих меж

Необхідною обороною визнається правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, шляхом заподіяння тому, хто посягає необхідної і достатньої в данній обстановці шкоді, що відповідає небезпеці посягання і обстановці захисту (доктринальне визначення, відповідно до ч. 1 ст. 36).

Правом на необхідну оборону має кожна людина.

Постанова ПВСУ №1 "Про судову практику в справах про необхідну оборону".

Підстави необхідної оборони

ч. 1 ст. 36 ККУ. Складається з двох обовязковх елементів:

1. Наявність суспільно небезпечного посягання.

Під суспільно небезпечним посяганням розуміються такі дії іншої людини, які за своїм характером об*єктивно загрожують заодіянню істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам людини, суспільства або держави.

Під охоронюваними законом правами та інтересами людини розуміються як права і інтереси особи, яка захищається, так і права і інтереси будь-якої іншої особи.

Під охоронюваними законом інтереси суспільства розуміютья мирні інтереси суспільства, які забезпечують його існування.

Посягання поже бути не тільки злочинним, а і просто суспільно небезпечним

2. Необхідність негайного відвернення або припинення цього посягання.

Існує там, де посягання, якщо його негайно не зупинити, загрожує заподіянням істотної невідворотної шкоди інтересам суспільства або держави.

Отже, необхідна оборона має двоєдину підставу.

Ознаки, що характеризують поведінку людини у стані необхідної оборони ст. 36

1. Мета захисту

2. Характер поведінки того, хто захищається.

3. Об*єкт, або спрямованість заподіяння шкоди (тим, хто захищається).

4. Своєчасність.

5. Співрозмірність дій при необхідній обороні.

Мета дій при необхідній обороні

Метою дій при необхідній обороні є захист правоохоронюваних інтересів людини, суспільства або держави. Логічний ланцюжок

1. Заподіяти шкоду

2. Припинити посягання

3. Захистити правоохоронюваний інтерес.

Необхідна оборона буде навіть в тому випадку, коли не було досягнуто мети захисту.

Наявність будь-якої іншої мети виключає наявність необхідної оборони.

Характер дій того, хто захищається

Поведінка того, хто захищається, при необхідній обороні моєе бути тільки активною. Ці активні дії зовні підпадажють під ознаки певного діяння, що передбачено в ККУ в якості злочину.

Об*єкт заподіяння шкоди

Об0єктом заподіяння шкоди при необхідній обороні є виключно права та інтереси того, хто посягає

Своєчасність

Дії під час необхідної оборони повинні бути своєчасними, тобто вчиненими від моменту початку посягання, але до моменту його закінчення, тобто під час наявності посягання.

Як вийняток, необхідна оборона визнається також своєчасною у наступних випадках:

1. Якщо вона була здійснена до моменту початку посягання, але в обстановці, коли негайний початок посягання був очевидним і посягання за своїм характером було таким, яке унеможливлювало, або значно ускладнювало подальшу оборону.

2. Якщо посягання об*єктивно вже припинилося, але той, хто оборонявся, за обставинами справи не усвідомлював і не міг це усвідомити.