Ознаками інтелектуального моменту непрямого умислу є:

Усвідомлення особою суспільної небезпечності свого діяння.

Особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків.

На відміну від прямому умислу, при непрямому умислу особа ніколи не передбачає, що наслідки настануть з неминучості.

При непрямому умислі передбачення має характер реальної можливості.

Передбачати реальну можливість настання нселаслідків означає такий ступінь вірогідності настання наслідків, при якому вони можуть настати в даній обстановці, даний час, в даному місці, від даного конкретного діяння з високим ступенем вірогідності, але не неминуче.

Вольовий момент непрямого умислу виражений в словах «особа хоча не бажала, але свідомо припускала настання наслідків». Він полягає в тому, що особа, не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків свідомо дає їм настати, погоджується з тим, що вони настануть. Краще говорити «особа хоча не бажала, але свідомо допускала настання наслідків».

Свідомо допускати настання наслідків значить не перешкоджати їх настанню, викликати такий ланцюг подій, розвиток якого призведе до настання суспільно небезпечних наслідків. На відміну від прямого умислу, при якому суспільно небезпечні наслідки є метою настання наслідків, при непрямому умислі суспільно небезпечні наслідки ніколи не є метою діяння.

При непрямому умислі діяльність винного спрямована на досягнення іншої мети, а суспільно небезпечні наслідки є «побічним» результатом такої діяльності.

Найбільш типовими проявами допущення настання суспільно небезпечних наслідків є:

Байдуже ставлення особи до настання суспільно небезпечних наслідків.

Розрахунок особи на «авось».

Відмінність прямого умислу від непрямого

	Інтелектуальний момент (перша ознака)	Інтелектуальний момент (друга ознака)	Вольовий момент
Прямий умисел	Усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння	Особа передбачає, як правило, неминучість настання наслідків, і тільки в деяких випадках може передбачати реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків	Особа бажає настання суспільно небезпечних наслідків
Непрямий умисел		Особа передбачає тільки реальної можливості, але не передбачає неминучість	Особа не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, але свідомо допускає їх настання

Умисел у злочинах з формальним складом

B злочинах з формальним складом зміст умислу звужується до психічного ставлення особи тільки до суспільно небезпечного діяння. Психічне ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків не враховується.

B злочинах з формальним складом можливий тільки прямий умисел і при цьому він має наступну конструкцію: особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння і бажає його вчинити.

Інші види класифікації умислу

Залежно від моменту виникнення прийнято виділяти:

Заздалегідь обдуманий умисел – такий умисел, який виник у особи за певний час до початку вчинення злочину.

Раптово виниклий – це такий умисел, який формується безпосередньо при вчиненні злочину.

Але умисел виникає з моменту, коли особа спричиняє суспільно небезпечне діяння.

Залежно від ступеня конкретизації характеру і розміру суспільно небезпечних наслідків, які передбачаються особою:

Визначений (більш конкретизований) – умисел, при якому особа чітко передбачає характер та розмір суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Не визначений (не конкретизований) – цей вид умислу має місце тоді, коли особа чітко передбачаючи характер суспільно небезпечних наслідків не точно передбачає їх розмір і бажає, або свідомо допускає настання суспільно небезпечних наслідків у будь-якому розмірі. Якщо злочин вчиняється з невизначеним умислом він кваліфікується залежно від тих наслідків, які фактично настали.

Альтернативний умисел – має місце там, де особа передбачає можливість настання одного з двох чи більше суспільно небезпечних наслідків, що є різними за своїм характером і бажає, або свідомо допускає настання будь-якого з цих наслідків.

Необережність, як форма вини

Необережність, як форма вини, визначається ст. 25 ККУ. Дана форма вини має два види:

Злочинна самовпевненість (ч. 2 ст. 25 ККУ) – необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала суспільно небезпечні наслідки свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення.