7. Економічна думка Античного світу: Сократ, Ксенофонт, Платон, Аристотель

Сократ усю економічну діяльність зв’язував із моральними чеснотами, оскільки для того, щоб збагатіти, потрібні енергія, наполегливість, благочестя, а для того, щоб зберегти багатство, — стриманість. Він також казав про відносність багатства, засуджував прагнення до наживи, радив бути бережливим і задовольнятися малим.

Свої економічні погляди Ксенофонт (бл. 430 — 355/354 до н.е.) виклав у багатьох творах, головним з яких є «Домострой». У них дано характеристику рабовласницького господарства. Основною проблемою для Ксенофонта був пошук шляхів подолання притаманних такому господарству недоліків. Визнаючи рабство природним і правомірним, Ксенофонт виступав за колективні форми рабоволодіння як такі, що нейтралізують деякі суперечності рабовласницького ладу. розумова праця у керівників.

Платон (428/427 — 348/347 до н.е.) написав багато творів філософського, соціально-політичного та іншого змісту. Основні твори, в яких викладено його економічні погляди («Держава» та «Закони»), присвячено проблемам держави. У праці «Держава» Платон виклав свою концепцію ідеальної держави. Вихідною в його теоретичній побудові була думка про те, що держава, яка складається з багатих і бідних, — це, по суті, дві держави: держава багатих і держава бідних. Нерівність, на думку Платона, випливає із самої природи людей, через що є нездоланною. Проте кожна людина має одержувати свою частку відповідно до своїх здібностей, що і є справедливим. Здібності окремої людини є обмеженими, а її потреби — різноманітними і навіть безмежними. Відтак постає суперечність між потребами людей і можливостями їх задоволення. Розв’язання цієї суперечності Платон бачить в утворенні міста (слово «місто» у греків було фактичним синонімом слів «держава» й «суспільство»), тобто об’єднання людей, в якому існує поділ праці. Саме поділ праці у Платона є основним принципом побудови держави та її природною основою.

Арістотель. Виходячи з того, що природний потяг людей до спільного життя приводить до утворення родини, селищ, а згодом і держави, Арістотель, як і Платон, створив проект «найліпшої держави». Соціальною основою такої держави мають бути громадяни, які володіють «власністю середньою, але достатньою», оскільки «середній достаток з усіх благ якнайліпший». Населенням держави є землероби, скотарі, ремісники, торговці, воїни, наймані працівники та раби. Найбільш привілейованими і шанованими громадянами є політичні діячі, а також філософи. Уся земля держави поділяється на дві частини, одна з яких перебуває у державному володінні, а інша — у приватному. Провідною галуззю економіки Арістотель також уважав землеробство.

Основою виробництва, на думку Арістотеля, має бути рабська праця.

7. Економічний розвиток східнослов’янських племен

Сучасні українці є однією з гілок історичного слов'янства, походження і етногенез якого на сьогодні остаточно не з'ясовано. Про нього можна говори- ти лише в загальних рисах, використовуючи дані різних наук: історії, архео-логії, лінгвістики, етнографії, антропології та ін. Деякі вчені схиляються додумки, що праслов'яни почали формуватися як окрема гілка індоєвропейськоїспільності народів ще у бронзовому та ранньозалізному віках (II—І тис. дон. е.), й відносять до них племена тшинецько-комарівської культури (XV—XI ст. до н. е.). Ці племена мешкали на території сучасних Східної Польщі,Прикарпаття, Південної Білорусі та Північної України. Незважаючи на зна-чний ареал розселення, вони мали багато спорідненого в суспільному уст-рої, заняттях, побуті та звичаях. Сіяли пшеницю, ячмінь та інші культури.Існував землеробський культ. Важливу роль продовжувало відігравати тва-ринництво, насамперед розведення рогатої худоби, коней і свиней.З плином часу тшинецько-комарівська спільність розпалася на окреміплемінні об'єднання. Східна їхня гілказаселила південну частину лісостепуПравобережної України від Середнього Дніпра до Збруча й утворила новуетнічну спільність, відому під назвою племен білогрудівської культури (XIIXст. до н.е.). На думку багатьох учених, білогрудівці становили ту етнічнуспільність, на грунті якої пізніше утворилися східні слов'яни. Найбільшевони концентрувалися в районі сучасної Умані. Білогрудівцізаймалися пе-реважно землеробством із застосуванням тяглової сили, скотарством, а та-

кож конярством. Виготовляли тюльпаноподібні горщики, інший обідній іритуальний посуд, займалися прядінням, ткацтвом, у глиняних формах ви-ливали бронзові сокири, кинджали, браслети. У білогрудівців склався зем-леробський культ.Отже, найтривалішою в історії України була первісна доба. Близько 1-1,5 млн. років людина, пристосовуючись до змін природних умов, удоскона-лювала матеріальне виробництво. Так, у період палеоліту й мезоліту госпо-дарство мало привласнювальний характер. Люди займалися переважно зби-ральництвом, полюванням, рибальством. Внаслідок неолітичної революціївідбувся перехід від привласнювального до відтворювального землеробсь-ко-скотарського господарства, стійкої осілості. Дальший розвиток виробни-цтва поява та використанняметалевих знарядь праці зумовили виникненняпершої відомої на українських земляхцивілізації — хліборобських племенТрипільської культури.Матеріальна культура раннього залізного віку на території України булапов'язана з виникненням найдавніших великих племінних союзів та рабо-власницьких держав. Тривалий час тут домінували племена кіммерійців,

скіфів та сарматів, провідною господарською галуззю яких було кочове ско-тарство.