1. Етапи розвитку економіки й основні напрямки розвитку економічної думки

Початковий етап еволюції історико-економічних знань сучасна економічна наука окреслює працями видатних філософів, істориків та політичних діячів Стародавньої Греції (Ксенофонта, Платона, Арістотеля) та Стародавнього Риму (Варрона, Вітрувія, Плінія Старшого), їх твори охоплювали історико-економічні фрагменти, використані з метою узагальнення та аналізу господарського досвіду.

Зародження і становлення спеціальних історико-економічних досліджень відбулось протягом XVI - першої половини XIX ст. З'являються галузеві історико-економічні праці. В 1514 р. у Франції було видруковано "Трактат про асе"1 Г. Бюде, у 1546 р. - Г. Агріхоли "Про родовища і рудники в старі та нові часи", на початку XVII ст. - І. Лафема "Історія торгівлі Франції", І. Верденгагена "Трактат про ганзейські республіки". Економічна історія як самостійна наука сформувалась у другій половині XIX ст., виділившись з політичної економії. Значний вплив на її розвиток мали праці таких науковців, як А. Тойнбі, Дж. Ешлі, Ф. де Куланж Нума Дені, K. Бюхер, М. Вебер, В. Зомбарт, K. Маркс, М. Ковалевський, П. Виноградов, І. Кулішер.

У межах економічної історії наприкінці XIX - на початку XX ст. сформувалася школа аналізу економічної динаміки, що вивчала довготермінові тенденції розвитку економіки й економічного зростання. Представниками цієї школи були М. Туган-Барановський, М. Кондратьєв, Е. Варга, С. Джевонс, А. Афтальон, Й. Шумпетер. У 1917 р. у США було створено Національне бюро економічних досліджень, що займалося проблемами аналізу економічного циклу, у тому числі кількісного аналізу економічного розвитку.

Школа "аналів" сформувалася у Франції в першій половині XX ст. Найвидатніші представники цієї школи: M. Блок, Л. Февр, Ф. Бродель, Л. Каміль. Вони акцентували увагу на вивченні чинників економічного розвитку (клімату, географії, демографічної ситуації), шляхів сполучення, торгівлі тощо. Видавали журнал "Анали: економіка, суспільство, цивілізація".

Школу "нової економічної історії", або кліометрій (50-60-ті роки XX ст.), представляють переважно американські вчені А. Конрад, Дж. Мейєр, С. Енгерман, Р. Фогель, Д. Норт. Вони широко використовували статистичні методи дослідження за допомогою ЕОМ, моделювання, аналогії й альтернативи для пояснення минулого, економічну теорію для вивчення економічної історії.

2. Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки»

Історія економіки та економічної думки – це наука, яка вивчає господарську діяльність країн світу в історичному розвитку, різноманітність форм виявлення та її наукове відображення в економічних поглядах і вченнях. Вивчає процес виникнення економічних ідей та економічних шкіл, їх розвиток, боротьбу і формування нових напрямів економічної теорії

Предметом історії економіки та економічної думки є:

o становлення, функціонування та розвиток економіки у процесі історичної еволюції на мікро-, мезо-, макро- і глобальному рівнях;

o системний погляд на історичний процес виникнення, розвитку, змагання та зміни економічної думки, закономірності її еволюції та роль в розвитку цивілізацій;

o встановлення та дослідження методологічних засад історико-економічного аналізу, еволюції методів пізнання економічної дійсності.

Вивчення курсу передбачає використання системи взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих методів:

Історичний та логічний методи досліджують економічні процеси в єдності. Історичний метод вивчає виникнення, розвиток, зміну процесів в історичній послідовності. Логічний метод досліджує економічні процеси в логічній послідовності.

Вирізняють порівняльно-історичний та компаративний методи, коли шляхом порівняння виявляють загальне й особливе, а також причини цих подібностей і розходжень, зміни, що відбулися;

хронологічний метод — вивчення еволюції економічної дум¬ки

аналітичний метод, що дозволяє дослідити внутрішню сут­ність явищ та їх теоретичне відображення в наукових підходах різних напрямів та шкіл;

Основні підходи економіки:

Класична школа (Уільям Петті Адам Сміт Давід Рікардо Дж. Міль)

Праця– джерело багатства. Основний об’єкт дослідження – виробництво та розподіл благ. Закладено основи дослідженьподілу праці, Марксистський напрям (Карл Маркс Фрідріх Енгельс) Поглиблено вчення про виробництво багатства та трудову теорію вартості. Обґрунтовано механізм виробництва додаткового продукту як дійсного джерела багатства. Неокласичний підхід. (Мелтон Фрідмен)Розроблено основні принципи економічної науки на основі регулювання грошового механізму.Інституціонально-соціологічний напрям (Уеслі МітчелДж. Гелбрейт Рональд Коуз) Розроблено теорію про соціальні інститути

як основу розвитку економіки суспільства.

неолібералізм — течія в неокла­сичному вченні, що визнає можливість часткового, обмеженого впливу держави на економіку.