1.5. Системний підхід у Безпеці Життєдіяльності.

Системний підхід – це методологічний напрям у науці, основне завдання якого полягає в розробці методів дослідження і конструювання складно організованих об’єктів – систем різних типів і класів.

У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов’язані та взаємозумовлені. І якщо нам потрібно пояснити будь-яке явище, то слід розкрити причини, що породжують його.

Системний підхід є теоретичною і методологічною основою системного аналізу [8].

Це означає, що при дослідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групи людей їх необхідно вивчати без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, правових, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять. Кожен із цих елементів здійснює вплив на інший, і всі вони перебувають у складній взаємозалежності. Вони впливають на рівень життя, здоров’я, добробут людей, соціальні взаємовідносини. У свою чергу від рівня життя, здоров’я, добробуту людей, соціальних взаємовідносин тощо залежить стан духовної і матеріальної культури, характер і темпи розвитку останньої. А матеріальна культура є вже тим елементом життєвого середовища, який безпосередньо впливає як на навколишнє природне середовище, так і на саму людину.

До найважливіших завдань системного підходу належать: Розробка засобів представлення досліджуваних і конструкційних об’єктів як систем.

1. Побудова узагальнених моделей системи, моделей різних класів і специфічних властивостей систем.

2. Дослідження структури теорій систем і різних системних концепцій і розробок.

Системний підхід необхідний не лише для дослідження рівня безпеки тієї чи іншої системи (виробничої, побутової, соціальної, освітньої, транспортної, військової тощо), а й для того, щоб визначити вплив окремих чинників на стан безпеки.

Системно-структурний підхід дає можливість вивчати систему в цілому і роль окремих її компонентів у різні моменти її функціонування. Будь-який пристрій є прикладом технічної системи, а рослина, тварина чи людина – приклад біологічної системи. Взагалі, будь-який предмет може розглядатися як системне утворення. Системи мають властивості, яких немає в елементів, що їх складають. Це найважливіша властивість систем, яка зветься емердженністю і лежить в основі системного аналізу [8].

Системний аналіз – це сукупність методів і засобів, які використовують під час дослідження і конструювання складних і понадскладних об’єктів, насамперед метод вироблення, прийняття й обґрунтування рішень при проектуванні, створенні і керуванні соціальними, економічними, людино-машинними і технічними системами.

Системний аналіз у Безпеці Життєдіяльності – це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина – життєве середовище» чи на рівні її компонентних складових, та їхнього впливу на самопочуття, здоров’я та життя людини.

Контрольні питання

1. Яка мета вивчення дисципліни БЖД?

2. Яке завдання вивчення дисципліни БЖД?

3. Наведіть головні визначення БЖД(безпека, загроза, небезпека)?

4. Що таке надзвичайна ситуація?

5. Охарактеризуйте безпеку людини, суспільну безпеку та національну безпеку?

6. Що таке культура суспільства?

7. Що таке культура безпеки?

8. Як формулюють питання «культура безпеки» на сайтах NRС?

9. Який цікавий досвід упровадження культури безпеки на сьогодні існує за кордоном?

10. Наведіть 8 аксіом БЖД?

11. В чому полягає системний підхід у БЖД?є

12. Наведіть визначення: системний підхід, системний аналіз, та системний аналіз у БЖД?

ЛЕКЦІЯ 2.ТАКСОНОМІЯ, ІНДЕНТИФІКАЦІЯ ТА КВАНТИФІКАЦІЯ

НЕБЕЗПЕК. ВИДИ НЕБЕЗПЕК. КРИТЕРІЇ ПЕРЕХОДУ

НЕБЕЗПЕЧНОЇ ПОДІЇ У НАДЗВИЧАЙНУ СИТУАЦІЮ.

КЛАСИФІКАЦІЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

2.1. Потенційна небезпека життєдіяльності людини. Види небезпек

Потенційна небезпека стає реальною за умови безпосереднього впливу на об’єкт. Кожна складова довкілля може бути об’єктом,який слід захищати від небезпеки. До об’єктів належать: людина, суспільство, держава, біосфера, техносфера тощо. На планеті залишилось обмаль територій з непорушеними екосистемами. Найбільше вони зруйновані в розвинених країнах – в Європі, Східній Америці, Японії. Так, площа непорушеної території на європейській частині континенту складає лише 15,6 % і є невеликими цятками біосфери, оточеними з усіх сторін територіями, які жорстко експлуатуються людиною[ 2].

Таким чином, більшість населення планети мешкають у техносфері, де умови проживання значно відрізняються від біосферних. У зв’язку з цим, останнім часом активно розвивається вчення про безпеку життєдіяльності людини в техносфері. Основна його ціль – захист людини від негативного впливу антропогенного та природного походження. Засобом досягнення цієї мети є оволодіння та реалізація суспільством знань та умінь, що спрямовані на зменшення фізичних, хімічних, біологічних та інших негативних впливів на людину та довкілля.

Таксономія небезпек – це класифікація та систематизування явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди людині [ 9 ]. Приклад таксономії небезпек подано на рис.2.1.

Небезпеки класифікують таким чином:

1.За природним походженням ( природні, техногенні, антропогенні та комбіновані).

2.За часом проявлення (імпульсні, кумулятивні).

3.За локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера).

4.За наслідками ( захворювання, травми, загибель, пожежі).

5.За шкодою (соціальні, технічні, екологічні).

6.За сферою виявлення ( побутові, спортивні, дорожно – транспортні, виробничі).

7.За структурою ( прості, складні, похідні ).

8.За характером дії на людину (активні та пасивні).

9.За здатністю людини ( відчутні, невідчутні ).

Практика дає людині всі підстави для висування аксіоми, що будь – яка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна життєдіяльність людини існує як явно, так і приховано у формі виявів її результатів, котрі важко передбачити і які можуть спричинити травми, загибель, захворювання, погіршення працездатності, самопочуття та інші небажані наслідки.

Небезпека – це наслідок дії окремих чинників на людину. Розрізняють уражаючі, небезпечні та шкідливі чинники.

Уражаючі чинники можуть призвести до загибелі людини.

Небезпечні чинники викликають за певних умов травми чи раптове погіршення здоров’я ( головний біль, погіршення зору, слуху, зміни психологічного й фізичного стану та ін.)

Шкідливі чинники можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини як у явній, так і в прихованій формі.

Розподіл чинників на уражаючі, небезпечні та шкідливі досить умовний. Один і той самий чинник може спричинити загибель людини, травму, захворювання чи не завдати ніякої шкоди через здатність її організму до протидії ( електричний струм, радіація та ін.).

У кожному конкретному випадку виникнення небезпеки в технічній системі має багато причинний характер, її розвиток відбувається через низку подій. Варіанти причин та наступні дії можна передбачити за умови створення системи, аналізу її структури, дій оператора під час обслуговування або ж управління технічною системою.

Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується негативним впливом на людину. Для реалізації такого впливу необхідно, щоб виконувалися три умови: небезпека ( шкідливість ) реально існує й діє; людина знаходиться в зоні дії небезпеки; людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня ( рівня ) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Ідентифікація небезпек – це визначення типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо усунення чи ліквідації наслідків.

Останнім часом спеціалісти БЖД дедалі частіше вживають поняття “ ризик ” . Найзагальніше тлумачення ризику – частота реалізації небезпеки.

Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірності присутності людини в небезпечній зоні.

Нескінчений малий ( нульовий ) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність небезпеки.

У США визначено індивідуальний ризик загибелі людини від різних джерел небезпеки ( табл. 2.1 ).

У СРСР ризик загибелі людини у працездатному віці від різних причин становив 175 * 10^-6 у 1980 р. та 1440 *10^-6 у 1985 р.( у 1980 р. загинуло 175 осіб на 1000 мешканців, а в 1985 р. – відповідно 144 особи ).

В табл. 2.1 наведено величини ризику загибелі людей з різних побутових причин в Україні. Для порівняння наведено дані США із табл. 2.1

Можна виділити такі методи визначення ризику:

- інженерний, який спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, ймовірнісний аналіз безпеки, та на побудову “ дерев ” безпеки

- модельний, який базується на побудові моделі впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи

- експертний, за яким ймовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених фахівців – експертів

- соціологічний ( соціометрична оцінка ), що базується на опитуванні населення та працівників.

Ці методи доцільно використовувати комплексно.

Традиційна техніка безпеки, що є складовою частиною елемента БЖД – охорони праці – базується на засадах забезпечення абсолютної безпеки. Однак така концепція неадекватна законам техносфери, оскільки, незважаючи на гуманність цього імперативу , він не є прийнятним, оскільки забезпечити нульовий ризик неможливо.

Нижче наводиться приклад номенклатури небезпек у алфавітному порядку

( за Бедрієм Я.І.) :

1.Алкоголь.2. Аномальна температура, вологість, тиск повітря.3. Аномальне освітлення.4. Блискавки.5. Вакуум.6. Вибухи та вибухові речовини.7. Висота.8. Вібрація.9. Вогонь та вогнепальні біоциди.10. Вода.11. Вулкан.12. Газ.14. Гербіциди.15. Гіподинамія.16. Гіпокінезія.17. Глибина.18. Голод.19. Гравітаційне тяжіння.20. Дим.21. Динамічне навантаження, тиск. 22. Дощ.23. Електрика.24. Емоційний стрес ( перевантаження). 25. Зсув. 26. Захворювання. 27. Зброя. 28. Землетрус.29. Зсув. 30. Інфразвук. 31. Інфрачервоне випромінювання. 32. Іскри.33. Клаустрофобія. 35. Корозія. 36. Лавини. 37. Лазерне випромінювання. 38. Магнітне поле.39. Макроорганізми та мікроорганізми.40. Ліки.41. Метеорити.42. Монотонність. 43. Накип. 44. Невагомість.45. Недостатня міцність.46. Ожеледь.47. Отруєння.48. Отруйні речовини.49. Охолодження.50. Падіння.51. Пара.52. Перевантаження.53. Перенапруга.54. Пестициди.55. Повінь.56. Пожежа.57. Порох.58. Психологічна несумісність.59. Пульсація світла.60. Радіація.61. Резонанс.62. Рідкі гази.63. Розумове перенапруження.64. Снігопад.65. Сонливість.66. Сонячна активність.67.Спрага.68. Статична характеристика.69. Струм великої. частоти.70. Тайфун.71. Туман.72. Ударна хвиля.73. Укуси.74. Ультразвук.75. Ультрафіолетове випромінювання.76. Ураган.77. Хитавиця.78. Холод. 79.Циклон.80. Цунамі.81. Шум

Рис. 2.1. Приклад таксономії небезпек

Класифікація небезпек

За шкалою

За походженням

За локалізацією

За здатністю

соціальна

природні

космос

відчутні

технічна

техногенні

атмосфера

екологічна

антропогенні

невідчутні

комбіновані

літосфера

гідросфера

За виникненням

За сферою проявлення

За дією

За наслідками

За структурою

транспортна

імпульсивна

комулятивна

виробнича

спортивна

побутова

активна

пасивна

загибель

травми

проста

захворювання

складна

Зниження працедатності

похідна

Рис. 2.1. Приклад таксономії небезпек