5. Моніторинг і контроль

Моніторинг і контроль безупинно супроводжують процес реалізації заходів плану з управління ризиками, сприяють його виконанню і є основою щодо визначення оцінки ефективності заходів для реагування з урахуванням фактора зниження ризику(небезпеки).

Мета моніторингу — з'ясувати, чи:

• система реагування на ризики впроваджена відповідно до плану

реагування;

• реагування продуктивні з погляду зниження ризиків, чи необ­хідні якісь зміни;

• ризики кількісно змінилися порівняно з їх попередніми значен­нями;

• позитивний вплив заходів для реагування виявився запланова­ним чи є випадковим результатом.

Проведення контрольних дій за ходом реалізації плану управління ризиками може спричинити:

• введення окремих коригувань щодо термінів і змісту заходів плану;

• переробку плану реагування на ризики;

• вибір альтернативних шляхів вирішення проблеми зниження

ризиків.

Наведений метод управління ризиками нещасних випадків, про­стий за формою і логічний за змістом, треба використовувати як ме­ханізм, здатний забезпечити своєчасне виявлення, оцінку й усунення причин небезпек (ризиків).[2]

Здійснюючи управління ризиками нещасних випадків на вироб­ництві, можна планомірними заходами усувати джерела травматизму, створюючи тим самим передумови для його послідовного зни­ження.

7.6 Вибір методів визначення ризику та інструментів управління виявленого ризику.

Вивчення ризику проводиться в три стадії.

ПЕРША СТАДІЯ: попередній аналіз небезпеки.

Ризик частіше за все пов'язаний з безконтрольним звільненням енергії або витоками токсичних речовин (фактори миттєвої дії). Зви­чайно одні відходи підприємства більш небезпечні, ніж інші, тому на самому початку аналізу слід поділити підприємство, щоб виявити такі дільниці виробництва або його компоненти, котрі є ймовірними джерелами безконтрольних витоків.

Тому першим кроком буде:

1. Виявлення джерел небезпеки (наприклад, чи можливі витоки отруйних речовин, вибухи, пожежі тощо);

2. Визначення частин системи (підсистем), що можуть викликати ці небезпечні стани (хімічні реактори, ємності та сховища, енергетич­ні установки тощо).

Засобами досягнення розуміння небезпек у системі є інженерний аналіз і детальний розгляд навколишнього середовища, процесу ро­боти та обладнання. При цьому дуже важливо знання ступеня ток­сичності, правил безпеки, вибухонебезпечних умов, проходження ре­акцій, корозійних процесів, умов займистості тощо.

Перелік можливих небезпек є основним інструментом у їхньому виявленні. Фірма «Боїнг» використовує такий перелік:

1. Звичайне паливо.

2. Рухове паливо.

3. Ініціюючі вибухові речовини.

4. Заряджені конденсатори

5. Акумуляторні батареї.

6. Статичні електричні заряди.

7. Ємності під тиском.

8. Пружинні механізми.

9. Підвісні пристрої.

10. Газогенератори

11. Електричні генератори.

12. Джерела випромінювання.

13. Радіоактивні джерела.

14. Падаючі предмети.

15. Катапультовані предмети.

16. Нагрівальні прилади.

17. Насоси, вентилятори.

18. Обертові механізми.

19. Приводні пристрої.

20. Ядерна техніка тощо.

Процеси й умови, які є небезпечними:

1. Розгін, гальмування

2. Забруднення

3. Корозія

4. Хімічна реакція

5. Електричні ураження

6. Вибухи

7. Пожежі

8. Зміна температури

9. Витоки

10. Волога : висока та низька вологість

11. Тиск: високий і низький

12. Випромінювання

Звичайно, необхідні певні обмеження на аналіз технічних систем і навколишнього середовища (наприклад, нераціонально в деталях вивчати параметри ризику, пов'язаного з руйнуванням механізму або пристрою в результаті авіакатастрофи, оскільки це рідкісне яви­ще, однак потрібно передбачати захист від таких рідкісних явищ при аналізі ядерних електростанцій, бо це спричиняє велику кількість жертв)

Тому є необхідним наступний крок:

3. Уведення обмежень на аналіз ризику (наприклад, потрібно ви­рішити, чи буде він включати детальне вивчення ризику в результаті диверсій, війни, помилок людей, ураження блискавкою, землетрусів тощо).

Таким чином, метою першої стадії аналізу ризику є визначення системи й виявлення загалом потенційних небезпек.

Небезпеки після їхнього виявлення характеризуються відповідно до наслідків, які вони викликають.

Характеристика відповідає категорії критичності:

1 клас — ефекти, що зневажаються;

2 клас — граничні ефекти;

3 клас — критичні ситуації;

4 клас — катастрофічні наслідки.

Надалі необхідно намітити запобіжні заходи (якщо таке можливо) для виключення небезпек 4-го класу (3-го, 2-го) або зниження класу небезпеки. Можливі рішення, які слід розглянути, зображені у ви­гляді алгоритму який називають деревом рішень для аналізу небез­пек, на рис7.6

Після цього можна прийняти необхідні рішення зі внесення змін у проект у цілому або змін у конструкцію устаткування, змін мети

і функцій внесення позаштатних дій з використанням запобіжних і попереджувальних пристроїв.

Рішення усунути або зменшити небезпеку

Уведення виправлень у проект

Небезпеки знайдені та визначені

Виконання аналізу небезпек

Обидва заходи

Забезпечення позаштатних дій

Рішення примиритися з небезпекою

Небезпеки не знайдені

Рис.7.6 Дерево рішень для аналізу небезпек

Типова форма, яку заповнюють при проведенні попереднього аналізу ринку наведена в таблиці 7.1

1.Підсистема або операція

2.Ситуація

3. Небезпечний елемент

4. Подія, що викликає небезпечний план

5.Небезпечні умови

6. Подія, що викликає небезпечні умови

7. Потенційна аварія

8. Наслідки

9. Клас

10. Заходи для запобігання аварії

11. Попередня оцінка

10. А1. Устаткування

10.А2. Процедура

10.А3. Персонал

1. Відповідна фаза роботи системи або операції.

2. Елемент апаратури або операція, що аналізуються, які за своєю природою є небезпечними.

3. Стан, небажана подія або помилка, які можуть бути причиною того, що небезпечний елемент викликає певний небезпечний стан.

4. Небезпечний стан, що може бути утворений у результаті взаємодії елементів у системі або системи в цілому.

5. Небажані події або дефекти, що можуть викликати небезпечний стан, який призведе до певного типу можливої аварії.

6. Будь-яка можлива аварія, що виникає в результаті певного небез­печного стану.

7. Можливі наслідки потенційної аварії у випадку її виникнення.

8. Якісна оцінка потенційних наслідків для кожного небезпечного стану відповідно до наступних критеріїв:

• клас 1 — безпечний (стан, пов'язаний із помилками персоналу, хибами конструкції або її невідповідністю проекту, а також не­правильною роботою), не призводить до істотних порушень та не викликає ушкодження устаткування і нещасних випадків із людьми;

• клас 2 — граничний (стан, пов'язаний із помилками персоналу, вадами конструкції або її невідповідністю проекту, а також не­правильною роботою), призводить до порушень у роботі, може бути компенсований або взятий під контроль без ушкоджень устаткування або нещасних випадків з персоналом;

• клас 3 — критичний (стан, пов'язаний із помилками персоналу, дефектами конструкції або її невідповідністю проекту, а також неправильною роботою), призводить до істотних порушень у ро­боті, ушкодження устаткування і створює небезпечну ситуацію, яка потребує негайних заходів для порятунку персоналу й устат­кування;

• клас 4 — катастрофічний (стан, пов'язаний із помилками персо­налу, хибами конструкції або її невідповідністю проекту, а та­кож неправильною роботою), призводить до втрати устаткуван­ня і (або) загибелі чи масового травмування персоналу.

9. Захисні та превентивні заходи, що рекомендуються для виклю­чення або обмеження виявлених небезпечних станів і (або) потен­ційних аварій, мають включати вимоги до елементів конструкції, введення захисних пристосувань, зміну конструкцій, уведення спеціальних процедур і інструкцій для персоналу.

10. Слід реєструвати введені превентивні заходи і стежити за іншими діючими превентивними заходами.

Таким чином, попередній аналіз небезпеки є першою спробою ви­явити, які устаткування технічної системи, а також окремі події мо­жуть призвести до виникнення небезпек, і здійснюється на початко­вому етапі розробки системи.

ДРУГА СТАДІЯ: виявлення послідовності небезпечних ситуацій.

Друга стадія починається після того, як визначено конфігурацію системи і закінчено попередній аналіз небезпек. Подальше дослі­дження здійснюють за допомогою двох основних аналітичних мето­дів:

1) побудови дерева подій;

2) побудови дерева відмов.

Розгляньмо ці методи на прикладі ядерного реактора в табл.7.2

Нехай на першій стадії (попередній аналіз небезпеки) було вста­новлено, що найбільший ризик пов'язаний із радіоактивними вито­ками, а підсистемою, з якої починається ризик, є система охолоджен­ня реактора (рис.7.7).

Аналіз ризику на другій стадії починається з простежування по­слідовності можливих подій, починаючи від ініціюючої події (руйну­вання трубопроводу холодильної установки), ймовірність якої дорівнює Р_А.

Таким чином, друга стадія закінчується визначенням усіх можли­вих варіантів відмов у системі й знаходженням значень імовірності для цих варіантів.

Таблиця 7.2

Приклад попереднього аналізу небезпеки хімічного реактора

Заходи	Збереження лугу на до­статній відстані від усіх джерел забруднення. Контроль чистоти елемен­тів устаткування	Використання ємностей із корозійностійких сплавів, розміщення їх на достат­ній відстані від іншого устаткування і персоналу
Клас небез­пеки	IV	IV
Наслідки	Поранення персоналу, ушкодження прилеглих будівель	Поранення персоналу, ушкодження прилеглих будівель
Потенційна аварія	Вибух	Руйнування ємності під тиском
Подія, що ви­кликає небез­печні умови	Виділення достатньої кіль­кості енергії для початку реакції	Збільшення тиску в єм­ності при накачуванні лугу
Небезпечні умови	Можливість сильної ре­акції від відновлення або окиснення	Утворення іржі всередині бака
Подія, що ви­кликає небез­печний стан	Луг, забруднений масти­лом	Вміст ємності забруднений випарами води
Небезпечний елемент	Сильний окислювач	Корозія
Ситуація	Експлуатація	Заправляння ємності лугом
Підсистема або операція	Ємність для збереження лугу

ТРЕТЯ СТАДІЯ: аналіз наслідків

При аналізі наслідків використовуються дані, отримані на стадії попередньої оцінки небезпеки і на стадії виявлення послідовності не­безпечних ситуацій.

За даними дерева відмов і отриманих значень імовірності можливих відмов можна побудувати гістограму частот для різних величин витоків (на прикладі ядерного реактора) (рис.7.8)

Якщо за даними гістограми побудувати криву, то ми одержимо граничну криву частоти аварійних витоків (крива Фармера). Вважа­ється, що крива відокремлює верхню частину недопустимо великого ризику від частини прийнятного ризику, розташованої нижче і ліво­руч від кривої.

Крім вивчення ризику в три стадії, існують інші прийоми аналізу ризику:

1. Аналіз видів відмовлень і наслідків.

Аналіз видів відмов і наслідків набагато детальніший, аніж ана­ліз дерева відмов, оскільки цей аналіз має розглянути всі можливі види відмов або аварійні ситуації для кожного елемента системи.

Визначення послідовності розвитку аварії

Загальна оцінка ризику

Витік продуктів розкладання з закритої ємності

Поширення випроміню-вання в нав-колишньому середовищі

Вплив на здоров’я людей і матеріальні цінності

Вибір параметрів, що характеризують імовірність

Аналіз інших джерел ризику

Рис. 7.7 Сім головних завдань, розв’язуваних при аналізі безпеки реактора

Імовірність витоку, події/рік

Рис 7.8 Гістограма частот для різних величин витоків

2. Аналіз критичності.

Цей вид аналізу передбачає класифікацію кожного елемента відповідно до ступеня його впливу на виконання загального завдання системою. Установлюються категорії критичності для різних видів відмов:

• категорія 1 — відмова, що призводить до додаткового незапланованого обслуговування;

• категорія 2 — відмова, що спричиняє затримки у роботі або втрату працездатності;

• категорія 3 — відмова, що потенційно викликає невиконання основного завдання;

• категорія 4 — відмова, що потенційно призводить до жертв.

Цей метод не дає кількісної оцінки можливих наслідків або збит­ку, але створює можливість відповісти на такі запитання:

1. який елемент має бути детально проаналізований з метою ви­ключення небезпек, що призводять до виникнення аварій;

2. який елемент потребує особливої уваги в процесі виробництва;

3. які нормативи вхідного контролю;

4. де слід уводити спеціальні процедури, правила безпеки й інші захисні заходи;

5. як найбільш ефективно витрачати кошти для запобігання аваріям.

Дані різних методів аналізу можна порівняти та визначити пере­ваги і хиби кожного.

3. Аналіз видів відмов і наслідків — розглядає всі види відмов кожного елементу. Орієнтований на апаратуру.

Переваги: простий для розуміння, широко застосовується, несуперечливий, не потребує застосування математичного апарата.

Хиби: розглядає безпечні відмови, потребує багато часу, часто не враховує поєднання відмов і людського фактора.

4. Аналіз критичності — визначає і класифікує елементи для вдо­сконалення системи.

Переваги: простий для користування і розуміння, не потребує за­стосування математичного апарата.

Хиби: часто не враховує ергономіку, відмови, що виникають у си­стемах.

На практиці, при дослідженні небезпеки системи, найчастіше по­слідовно застосовуються різні методи (наприклад, попередній аналіз, потім — дерево відмов, потім — аналіз критичності й аналіз видів відмов і наслідку).

Для оцінки ефективності витрат, пов'язаних зі зменшенням ризи­ку, можна використовувати спрощений підхід, розглянути раніше (графік R_тех+ R_c2), або скористатися іншими (рис.7.9).

Одним зі способів оцінки зменшення ризику є порівняння оціню­ваних витрат з очікуваними результатами в грошовому вираженні. Цей вид аналізу суперечливий, бо вимагає оцінки безпеки для люд­ського життя у вартісному вираженні.

У дослідній лабораторії «Дженерал моторс» розроблений спосіб оцінки, що не стосується цієї проблеми, зосереджуючи увагу на три­валості життя. Вихідна передумова: засоби для скорочення ризику призначені збільшити тривалість життя.

У методі використовуються дані всіх категорій смертельного ри­зику, і визначається їхній вплив на тривалість життя безпосеред­ньо для кожної категорії. Таким способом визначається можливість збільшення тривалості життя в роках або днях завдяки впроваджен­ню заходів щодо зменшення ризику. У поєднанні з оцінками витрат це допомагає визначити ефективність таких заходів.

Джерело небезпеки (об’єкт)

Подія

Оцінка ймовірності виникнення нещасних випадків

Характеристика частоти виникнення нещасних випадків

Наслідки впливу шкідливих та небезпечних факторів

10^-10…10^-8

Невисока

Висока

10^-4…10^-2

Смерть

Травма

Відносно невисока

10^-7…10^-5

Хвороба

Рис 7.9 Логічні побудова дерева ризику.

ВИСНОВКИ

Головною метою при вивченні небезпек, властивих системі, є ви­значення причинних взаємозв'язків між вихідними аварійними по­діями, що стосуються устаткування, персоналу і довкілля та призво­дять до аварій у системі, а також відшукування способів усунення шкідливих впливів шляхом перепроектування системи або її вдоско­налення.

Контрольні запитання:

1. Хто і що є носіями небезпек?

2. Які види небезпек Ви знаєте?

3. Дати визначення термінам: ризик, небезпечна речовина, об’єкт підвищеної небезпеки.

4. За якими ознаками класифікують небезпеки?

5. Що таке управління ризиком?

6. Назвіть основні методичні підходи у визначенні та оцінці ризиків?

7. Що означає індивідуальний і груповий(соціальний) ризик?

8. В чому полягає концепція прийнятного і допустимого ризику?

9. Ризик аварії на об’єкті підвищеної небезпеки вважається прийнятним для територіального, індивідуального, соціального ризиків?

10. Наведіть класифікацію оцінки допустимого ризику?

11. За якими критеріями здійснюється розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику?

12. В чому полягає ризик-орієнтований підхід?

13. В чому полягає модель управління ризиками за В.В. Березуцьким?

14. Визначення ризику проходить в три стадії. Назвіть їх і коротко охарактеризуйте.