2. Сировина для виробництва шкіри.

Сировина для виробництва шкіри в залежності від виду тварин та маси поділяють на дрібну, крупну та свинячу. До дрібної сировини належать шкури телят (габелок, опойок, виросток), овець, кіз, шкури верблюжат та лошат. До крупної сировини відносять шкури великої рогатої худоби (напівшкурок, бичок, бичина, бугай, ялівка, віл та інші), коней, верблюдів, віслюків та мулів, тварин інших видів – оленей, моржів та інших видів – оленей, моржів та інших. Використовують в обмеженій кількості також шкури морських тварин (китів, тюленей, акул) та шкури крокодилів, ящірок, зміїв.

Найбільш поширеною сировиною (більш ніж 50% від загальної кількості сировини) є шкури великої рогатої худоби (ВРХ):

• габелок – шкура ненародженого або мертвонародженого теляти, незалежно від маси;

• опойок – шкури телят віком до 6 місяців, що не перейшли на рослинну їжу;

• виросток – шкури телят віком до одного року, що перейшли на рослинну їжу та масою в теплому стані до 10 кг;

• напівшкурок – шкури телят віком більше півтора року, масою в теплому стані від 10 до 13 кг;

• ялівка – шкури корів віком від півтора року і більше, масою в теплому стані від 13 до 17 кг;

• бичок – шкури бичків віком від півтора року і більше, масою від 13 до 17 кг;

• бичина – шкури бичків масою більше 17 кг;

• бугай – шкури бичків з грубими складками на вороті та масою більше 17 кг.

Шкури коней поділяють на такі види:

• жеребок – габелок шкури ненародженого або мертвонародженого лошати;

• жеребок – шкури лошат у віці до одного року та масою в теплому стані до 5 кг;

• вимітка – шкури кінського молодняка;

• кінська шкура – шкури дорослих коней.

Заготовки шкур коней невеликі за обсягом.

Шкури свиней поділяють на такі види:

• свиняча, маса в теплому стані до 1.5 кг, площею до 30 дм²;

• свиняча легка, маса в теплому стані 1.5-4 кг, площею 30-70 дм²;

• свиняча середня, маса в теплому стані 4-7 кг, площею 70-120 дм²;

• свиняча тяжка, маса в теплому стані більше 7 кг, площею більше 120 дм²;

• кнури, кабани, маса в теплому стані більше 7 кг, площею 180-300 дм².

Заготовки свинячої сировини більші, ніж кінської.

Шкури кіз в залежності від віку поділяють на хутряний козлик, особливу дрібну, дрібну, середню та крупну козлину. Інтервал площ по цих видах шкур від становить від 8 до 120 дм², маса – від 0.2 до 6 кг .

Шкури кіз площею менше 60 дм² використовують для виготовлення шкіри шевро.

Овчину поділяють на хутряну, шубну та шкіряну. Для виробництва шкіри використовують шкури не придатні за якістю для хутряних виробів. Площа шкіряної сировини овчини становить від 30 до 100 дм², маса шкур від 1 до 3.5 кг. В залежності від віку шкури овець поділяють на молодняк легкий, молодняк тяжкий та старицю.

Шкури овець площею 60-85 дм² використовують для виготовлення шкіри шеврет.

3.Консервування шкур.

Після зняття шкури на міздряну поверхню потрапляють мікроорганізми, що викликають гниття шкури. Процеси гниття значно погіршують властивості сировини. Тому, зняті шкури захищають від гниття консервуванням. Перед консервуванням шкури міздрять, тобто видаляють залишки м’яса та жиру, потім промивають. Для короткочасного консервування шкури обробляють водним розчином хлораміна та карбоната натрія – зберігання до 7 діб. Для довгого зберігання шкури консервують методами сушіння, сухо- та мокросоління. Сушку виконують в камерних сушилках з розтяжкою шкур на рамах.

При консервуванні методом сухосоління на міздряну поверхню шкури насипають хлорид натрію. Шкури солять 24 год., а потім висушують. Основну кількість шкур консервують мокросолінням, методами засолки в розстил та тузлукуванням.

При першому методі на міздряну поверхню шкур насипають хлорид натрію з антисептиками. Шкури солять в штабелях на протязі 4-7 днів. Тузлукування – це обробка шкур насиченим розчином хлориду натрія (тузлуком). Тузлукування – це обробка шкур насиченим розчином хлориду натрія (тузлуком). Тузлукування проводиться 6-8 год. для дрібної сировини та 18-20 год. для крупної сировини. Після тузлукування сировина пролежується 2 доби. Вміст вологи в мокросолених шкурах 46-48 %. Консервування шкур методом мокросоління має великі переваги перед консервуванням сушінням і сухосолінням (менший час займає, видаляється кров, лімфа, забруднення, вища якість шкур та більша їх площа).