- •Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки.
- •Предмет, концептуальні основи та методологія мікроекономіки.
- •3.Нормативна і позитивна мікроекономіка
- •Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.
- •Потреби, види потреб.
- •Закон спадної граничної корисності.
- •Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
- •Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •4. Аксіома незалежності споживача.
- •Криві байдужості, їх властивості.
- •Властивості кривих байдужості:
- •Через будь-яку точку координатного простору можна провести криву байдужості.
- •Криві байдужості опуклі до початку координат.
- •При зменшенні товару х на незначну величину його загальна корисність змінюється на величину мUх*△х (мUх – гранична корисність товару х). Аналогічно можна записати для товару у.
- •Бюджетна лінія.
- •Властивості бюджетної лінії:
- •3.4 Оптимум споживача
- •Окремі випадки конфігурації кривих байдужості.
- •Через будь-яку точку координатного простору можна провести криву байдужості.
- •Криві байдужості опуклі до початку координат.
- •При зменшенні товару х на незначну величину його загальна корисність змінюється на величину мUх*△х (мUх – гранична корисність товару х). Аналогічно можна записати для товару у.
- •Гранична норма заміщення благ.
- •Оптимум споживача як модель раціонального вибору.
- •Криві Енгеля. Закони Енгеля.
- •Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •Ефект заміщення та ефект доходу.
- •Парадокс Гіффена.
- •Прийняття рішень в ситуаціях з ризиком.
- •Попит і закон попиту.
- •Пропозиція і закон пропозиції.
- •Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.
- •Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника.
- •Концепція еластичності попиту.
- •Фактори, що впливають на еластичність попиту:
- •Взаємозв’язок між ціною та виторгом за різної еластичності.
- •29. Мотивація поведінки підприємства.
- •Еластичність пропозиції.
- •Фактори впливу на еластичність пропозиції.
- •Підприємство як суб’єкт ринку та виробничо-ринкова система.
- •Фактор часу і періоди у функціонуванні підприємства.
- •Поняття і параметри виробничої функції.
- •Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •1. Сукупні витрати (тс) – витрати на виробництво певного обсягу продукції q.
- •2. Середні сукупні витрати (ас) – це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції.
- •Однофакторна виробнича функція.
- •Оптимум виробника.
- •Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •Концепція мінімально-ефективного розміру підприємства.
- •Ознаки й умови досконалої конкуренції.
- •Ринковий попит на продукцію фірми за умов досконалої конкуренції.
- •Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.
- •Рівновага фірми та галузі в короткостроковому періоді.
- •Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.
- •Ефективність ринку досконалої конкуренції.
- •Модель “чистої” монополії та її характеристики.
- •Діагностування монопольної влади.
- •Монопольний ринок у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Наслідки цінової дискримінації:
- •Різновиди монополій.
- •Особливості функціонування реальних монополій.
- •Основні ознаки олігополії.
- •Теоретичні моделі олігополії.
- •Теорія ігор в моделюванні олігополії.
- •Особливості організації олігополістичного ринку.
- •Ефективність олігополії.
- •Ознаки й поширення монополістичної конкуренції.
- •Ринкова поведінка монополістичного конкурента.
- •Нецінова конкуренція
- •Ефективність монополістичної конкуренції.
- •Поняття ринкової рівноваги.
- •Рівновага обміну.
- •Загальна рівновага та економіка добробуту.
- •Критерії оцінки добробуту.
- •Правові передумови для ринкових суб’єктів.
- •Інституціональна природа сучасної фірми.
- •Позаринкові зовнішні ефекти.
- •Забезпечення громадськими благами: можливості ринку і держави.
Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки.
Економічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві. Поділ економічної науки на "мікроекономіку" та "макроекономіку" пов’язаний з розглядом різних рівнів на яких ухвалюються рішення. Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем – економікою в цілому і оперує низкою агрегованих показників, то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб’єктів ринку – фірм і домогосподарств.
Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробити; якою є мета функціонування фірми; чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар.
Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, держави) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.
Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці 19 на початку 20 ст. основи мікроекономіки виявляються ще в класичній політичній економіці. Адам Сміт заклав основи функціонального аналізу. Він також вважав, що багатство створюється в процесі виробництва, а розподіл праці, конкуренція, продуктивність праці, ринок підвищують ефективність виробництва. Держава, на думку Сміта, повинна здійснювати лише мінімальний вплив на економіку. Ринок він порівнює з невидимою рукою, яка ефективно направляє індивідуальні економічні сили.
Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей і Томас Мальтуc. Теорія трьох факторів виробництва Сея та закон спадної доходності Мальтуса досі використовується в мікроекономіці.
У кінці 19 століття з’явилася ціла плеяда економістів неокласичного напрямку: А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Дж. Б. Кларк. Неокласики істотно модифікували теорію цін. Зокрема, ними були введені такі поняття, як попит, пропозиція, ціна рівноваги та інші. Покупець займає у неокласиків важливе місце в ціноутворенні, у класичній же школі акцентувалась увага на головній ролі виробника у процесі ціноутворення. До мікроекономіки у цей період активно ввійшли математичні методи, графіки, психологія.
Однак поділ на макро та мікроекономіку дещо умовний. Вивчення кожного розділу передбачає розуміння явищ, які відбуваються на макрорівні (на рівні національної економіки в цілому), так і на мікрорівні (рівні окремого економічного суб’єкта). Мікроекономіка також тісно пов’язана з такими дисциплінами як політекономія, статистика, математика.
Ще один важливий аспект мікроекономіки – аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку ще називають "теорією цін".
Головна економічна проблема – це обмеженість ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей – з іншого.
Ресурс – це все те, що необхідно для організації процесу виробництва.
Фактори виробництва (ресурси):
праця (труд), робоча сила;
капітал (основний, оборотний);
земля;
підприємницькі здібності.
Особливістю економічних ресурсів є їх відносна обмеженість. Тому суспільству завжди необхідно робити вибір між альтернативними цілями використання обмежених ресурсів. При цьому мікроекономіка виходить з гіпотези про раціональну поведінку економічних суб’єктів. Згідно з цим принципом суб’єкт господарювання завжди намагається отримати за даних умов найкращій для себе результат. Тому вважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально, як при визначенні цілей своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.
Макро- та мікроекономіка є найважливішими складовими сучасної теоретичної економіки.