
- •Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення.
- •Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених ними процесів. Характеристика токсинів і ферментів патогенності. Роль у виникненні внутрішньо лікарняної інфекції.
- •Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •Стрептококи пневмонії, біологічні властивості. Патогенність для людини і тварин. Мікробіологічна діагностика пневмококових захворювань
- •Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
- •Патогенні основи мікробіологічної діагностики черевного тифу і паратифів а і в. Методи мікробіологічної діагностики, їх оцінка.
- •11. Сальмонели. Збудник черевного тифу. Біолог власт, аг будова, патогенез.
- •13,14. Шигели. Біолог власт, класиф, Патогенез дизентерії.
- •35.Лептоспіри і їх характеристика,класифікація.Патогенез,імунітет і мб.Діагностика. Специфічна профілактика і терапія.
- •36.Борелії.,біолог властивості.Патогенез.Збудники ендемічного і епідемічного поворотного тифу.Профілактика і терапія поворотного тифу. Збудник хвороби Лайма.Патогенез,терапія,діагностика,профілактика.
- •39.Мікоплазми,класифікація.Біолог.Властивості,методи культивування.Патогенез,діагностика.
- •40.Хламідії,класифікація,біолог.Вл.Методи культивування.Роль в розвитку патології людини.Мікроіолог.Діагностика.
- •41.Малярійний плазмодій,характеристика.Патогенез малярії.Мікробіог.Діагностика.Профілактика і терапія.
- •42.Кампілобактери.Біолог.Властивості,мікробіолог.Діагностика.
- •43.Хелікобактер пілорі.Відкриття,біолог.Влстивості,патогенез.Метода мікробіолог.Діагностики.Сучасні методи лікування
- •44.Сучасні методи лабораторної діагностики інфекц.Захворювань.
- •45.Ієрсинії-збудники псевдотуберкульозу і ентероколіту,властивості,діагностика
- •45.Патогенні гриби і актиноміцети (збудники канидозу,дерматомікозу, їх характеристика). Принципи мб діагностики
- •46. Токсоплазма,морфолоособливості культивування. Патогенез захворювань. Мб діагностика. Специфічна терапія.
- •48. Патогенні спірили. Збудник гарячки від укусу щурів. Мб діагностика захворювання.
- •50. Умови виникнення внутрішньолікарняної інф-ії. Мб роль гнійно-запальних, опікових інфекцій, та інфекцій ран, спричинених лікарняними штамами.
- •56. Санітарно-показові мікроорганізми, вимоги до них, їх значення для характеристики об'єктів навколишнього середовища.
- •57. Принципи санітарно-мікробіологічних досліджень об'єктів навколишнього середовища, їх оцінка. Санітарно-бактеріологічний контроль за якістю питної води. Вимоги Державного стандарту до питної води.
- •59/58 Мікрофлора води. Фактори самоочищення води. Виживання патогенних мікроорганізмів у воді. Роль води у передачі інфекційних захворювань
- •58/59. Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми -показники процесу самоочищення води.
- •60. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, ґрунту. Методи дослідження
- •61. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води
- •62. Методи санітарно-бактеріологічного дослідження води та їх оцінка.
- •63. Мікрофлора грунту. Роль грунту у передачі інфекційних захворювань. Фактори, які впливають на виживаність патогенних мікроорганізмів у ґрунті.
- •64. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення грунту. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження ґрунту.
- •65. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань.
- •66. Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка.
- •67 Санітарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих пФСриміщень.
- •69 Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів.
- •70. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових пробуктів на виявлення ботулотоксину
- •71. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових пробуктів на виявлення салмонел-збудників гострого гастро ентирету.
- •72. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових пробуктів на виявлення патогенних стафілококів
- •73 Санітарна вірусологія, предмет завдання значення санітароної вірусології в діяльності лікаря.
- •74. Роль води,грунту, повітря у передачі збудників вірусних інфекцій. Віруси,які найчастіше знаходяться в об'єктах навколишнього середовища.
- •77 Роль повітряного середовища у поширенні збудників респіраторних вірусних інфекцій. Методи відбору проб повітря та індикації респіраторних вірусів.
71. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових пробуктів на виявлення салмонел-збудників гострого гастро ентирету.
Сальмонеллезная токсикоінфекція. Згідно 'Міжнародної класифікації хвороб' (1975), інфекції, викликані сальмонеллами, виключені з рубрики 'Харчові отруєння (бактеріальні)' і віднесені в групу кишкових інфекцій під рубрикою 'Інші сальмонеллезные ток-сикоинфкции'. Збудники цих токсикоінфекцій найбільше інтенсивно розмножуються при температурі 37 °С, стійкі до впливів факторів навколишнього середовища й довгостроково зберігають життєздатність у різних умовах. Деякі сальмонеллы зберігають життєздатність понад 100 дні при температурі -10 °С. Стійкі вони й до сольових розчинів: в-в- солонині зберігаються протягом 10 місяців. У їжі сальмонеллы гинуть лише при темпера туре 70-75 °С, тому велике значення в боротьбі із сальмонельозами має теплова обробка харчових продуктів
Найчастіше (70-80 % випадках) сальмонеллы попадають в організм людини із зараженим м'ясом тварин (велика рогата худоба, свині, птах). М'ясо може заражатися сальмонеллами ще при жрз 'і тварину, хворого сальмо-неллезом, Поширенню бактерій у м'язи сприяють тривалі перегони й стомлення тварин перед забоєм, виснаження їх. У зв'язку із цим епідемічну небезпеку представляє м'ясо вимушено забитих тварин, хворих сальмонельозом, поза бойнею. Отже, частою причиною сальмонеллезных захворювань є м'ясні кулінарні вироби
Згідно із санітарно-ветеринарним законодавством, м'ясо, заражене сальмонеллами, що виявляються при лабораторнім дослідженні, зазнає знешкодженню на м'ясопереробних підприємствах. /Для цього шматки м'яса масою до 2,5 кг, товщиною 8 див варять протягом З год з моменту закипання
Можливе зараження м'яса й після забою тварини. Це може відбутися при порушенні цілості кишок при обробленні гаси. Можливо обсеменение м'яса сальмонеллами при його зберіганні й. обробці, при зіткненні із засіяним збудником реманентом і встаткуванням, льодом або водою, а також при забрудненні м'яса гризунами, мухами і т. д.
Найбільшу небезпеку представляє здрібнене м'ясо, тому що при цьому сальмонеллы з лімфатичних залоз, у яких вони часто перебувають, поширюються по всім фаршу й інтенсивно в ньому розмножуються. Можливе зараження й при вживанні яєць і м'яса водоплавного птаха (качки й гусаки, хворі паратифом, що й часто є носіями сальмонелл). Сальмонеллы можуть проникати в яйце або через шкарлупу. або ще в яйцепроводі. У зв'язку із цим яйця водоплавного птаха не допускаються для реалізації через торговельну мережу, їх використовують для хлібобулочних виробів
Сальмонеллы можуть виявлятися в риб. виловлених із забруднених калом водоплавного птаха водойм, вода яких може бути також забруднена стічними незнешкодженими водами м'ясопереробних підприємств, тваринницьких ферм
порушення санітарних умов їх виробництва, зберігання, строків реалізації
Оскільки м'ясо й м'ясні продукти є основними джерелами сальмонеллезньгх токсикоінфекцій. профілактика цих захворювань повинна грунтуватися на заходах санітарної й ветеринарної служб. До них ставиться перевірка стану здоров'я худоби, що