11. Словотвір як розділ науки про мову. Обєкт, предмет, завдання.
Словотвір як окрема галузь лінгвістичної науки формується протягом останніх десятиліть. На місце словотвору серед інших мовознавчих дисциплін існують різні погляди. І. Ковалик підкреслював "самостійність науки про словотвір у тому, що вона вивчає закони творення слів на базі моделей і зразків, наявних у системі слів, які належать до словникового складу мови" . Предмет і завдання словотвору не входять до жодного з розділів мовознавчої науки. Словотвір — розділ науки про мову, що вивчає структуру похідного слова і способи утворення нових слів.
Змістом, предметом словотвору як галузі мовознавчої науки виступає чинна система словотвірної будови конкретної мови. Об'єктом словотвору є слово, яке вивчається також в інших розділах лінгвістичної науки. У словотворі розглядаються не всі слова, а тільки похідні і не самі по собі, а в їх відношеннях з твірними, у їх зв'язку з іншими похідними, однотипними за способом словотворення, за моделлю. Компонентами СЛ відношень є похідність за формою і мотивованість за смислом . Отже, об'єктом СЛ є похідні лексичні одиниці, які розглядаються не лише як окремі похідні слова, а як пенні категорії слів, що мають спільні формальні і семантичні ознаки. Об'єкт СЛ визначає і його завдання. Основним завданням СЛ є вивчення структури похідного слова, його складових частин та різних взаємозв'язків між ними. До завдань СЛ належать: вивчення конкретних формальних і семантичних ознак похідних слів, якими вони відрізняються від непохідних; встановлення принципів розрізнення похідних і непохідних слів, вивчення способів СЛ, словотворчих ресурсів, за якими визначається спосіб словотворення; виявлення основних закономірностей і тенденцій.
Аналогічно до загальноприйнятих термінів "фонологія", "морфологія", "лексикологія" у мовознавстві словотвір нерідко позначається терміном "дериватологія" —дериват — "похідне слово"+грецького Іоgоs ("учення"). Термін "СЛ" має двояке значення: 1) сама система СЛ будови мови, яка утворювалася за своїми внутрішніми законами протягом усього історичного розвитку мови; 2) вчення про СЛ будову мови як мовознавчу дисципліну. Перше значення — СЛ як процес — є первинним, а друге — словотвір як вчення про словотвірну будову мови — вторинним. СЛ, як і мову в цілому, можна вивчати у двох аспектах: діахронічному (через" "час") і синхронічному ("спільно, разом""час").
У
діахронічному аспекті досліджуються
певні процеси формування нових слів у
ході історичного розвитку мови.
Діахронічний (історичний) СЛ
— це вчення про словотвірні процеси та
закономірності, які простежуються у
похідних словах; про формування
словотвірної системи мови, її зміни,
розвиток, зміни у структурі похідних
слів.
Синхронічний (описовий) СЛ—
це вчення про похідну лексику у її
взаємовідношенні з іншими словами на
певному етапі розвитку мови протягом
певного часу. Синхр. словотвір вивчає
відношення одиниці, що співіснують,
діахронічий — процеси перетворення
одних одиниць в інші. При
синхронічному описі СЛ беруться до
уваги деривати, утворені всіма способами
словотворення, в яких виявляються "жимі"
словотвірні типи .
12.
Особливості словотвору різних частин
мови
м Словотвір службових частин мови
Похідні прийменники утворюються наступними способами:
додавання: через, під, по-над;
зрощення: в області, на підставі, в міру;
конверсія: уздовж, всередині, назустріч;
Суфіксальним способом утворено деякі віддієслівні і відіменникові прийменники типу, шляхом - виділені афікси є словотворчими, входячи в основу.
Для утворення похідних сполучників характерні:
зрощення: нарешті, тому, притому;
конверсія: як, коли;
складені спосіб: і ... і, або ... або, ні ... ні.
Частки утворюються такими способами:
зрощення: до чого, на що вже;
додавання: добро б, так вже й, не-ні і;
конверсія: як, ніяк;
(Зрідка) складання з афіксацією: всього-навсього.
Особливості словотвору іменників
Властиві всі способи словотвору:
Морфологічні:
- суфіксальний (глибина, кобзар)
- префіксальний (недруг, прадід)
- префіксально-суфіксальний (підсніжник)
- безафіксний (синь, ноша)
- складання основі абревіація: чорнозем, чар-зілля, ВУЗ, завгосп)
2. Неморфологічні:
- перехід в іменники (майбутнє)
- злиття сполучень слів (перекотиполе, Борислав)
- переосмислення слів («Сокіл», Гончар)
Особливості словотвору прикметників
1. Морфологічні:
- суфіксальний (мідний, одеський)
- префіксальний (незлий)
- суфіксально-префіксальний (надбрівний, безталанний)
- основоскладання (прісноводний, волелюбний)
2. Неморфологічні:
Перехід дієприкметників у прикметники (битий шлях, шиплячий звук)
Творяться від:
Прикметників (жовтий – жовтавий)
Іменників (історія – історичний)
Дієслів (складати – складальний)
Прислівників (завтрашній)
Особливості словотвору дієслів
Непохідні дієслова, утворені дуже давно (робити, нести, косити, спати, йти)
Морфологічні способи:
- префіксальний (ви-, від-, об-, з-, при-, під-, пере- летіти, робити, шити = внутрішньодієслівне словотворення)
- суфіксальний (зимувати, біліти, якати, ойкати, четвертувати )
- префіксально-суфіксальний (подвоїти, згустити, утв. від іменних частин мови)
Особливості словотвору прислівників
Первинних прислівників небагато: тут, там, тоді, сюди, де, куди, коли, скрізь, як, досі, доки, (утв. давно від коренів та основ займенників, утрачених сучасною укр. мовою).
Прислівники походять
від іменників: навесні, щоночі, надворі, напам’ять, верхи, кругом, повагом;
від прикметників: начисто, по-людськи, голосно, вороже, зрідка, звисока;
від числівників: по-перше, двічі, натроє, вчетверо, заодно, утрьох, поодинці;
від займенників: чому, надто, зовсім, потім, нащо, чомусь, по-моєму,
від дієслів: гопки, лежма, нехотя, хвилююче, навпомацки, навстоячки,
від прислівників: кудись, куди-небудь, відтоді, назавжди, дотепер, позавчора.
№ |
Спосіб творення |
Приклади |
1. |
Префіксальний |
пізно — запізно, тоді — відтоді, |
2. |
Суфіксальний |
низько, добре, рішуче, ясно, |
3. |
Префікс.-суфіксальний |
по-іншому, вгорі, здалека, начисто, |
4. |
Складання слів |
де-не-де, часто-густо, близько-близько |
5. |
Лексико-синтаксичний |
натщесерце, горілиць, мимоволі, |
6. |
Морфолого-синтаксичний |
лежачи, бігом, шкода, часом, |