4. Звязка

В українському мовознавстві традиційно вживають терміни «дієслівні зв’язки» та «дієслова-зв’язки» або просто «зв’язки» на означення дієслів, що транспонують різні частини мови, словосполучення, кількісно-іменні сполуки тощо у формально-синтаксичну позицію присудка. Дієслівні зв’язки намагалися розмежовувати за ступенями десемантизації (відповідно й граматизації) і закріпити таке розмежування термінологічно: дієслівні зв’язки, які повністю позбавлені лексичного значення, пропонували назвати спеціалізованими граматичними засобами, власне зв’язками, а ті, що надають присудкові додаткових лексичних відтінків, - неспеціалізованими граматичними засобами, невласне зв’язками [14, с.161].

У російській граматичній традиції, що ґрунтується на працях таких класиків російського синтаксису, як О.О.Потебня, Д.М.Овсянико-Куликовський, О.О.Шахматов, О.М.Пєшковський, усталилося так зване «широке» витлумачення зв’язкових дієслів, що, на думку дослідників, відповідає структурним особливостям і тенденціям розвитку синтаксичного ладу російської мови [15, с.88]. За «широкого» підходу виділяють три основних типи дієслівних зв’язок: 1) абстрактну зв’язку бути; 2) напівповнозначні зв’язки, або напівзв’язкові дієслова стать, казаться, считаться, сделаться та ін.; 3) повнозначні дієслова, що охоплюють всі неперехідні і частково перехідні дієслова [12, с.254]. В.В.Виноградов кваліфікував другі як «гібридний тип слів, що поєднують функції дієслова і зв’язки» [1, с.675]. Вони перебувають на шляху до повної граматикалізації.

В українській граматиці термін «напівповнозначні дієслова-зв’язки» не набув поширення, вживається як синонім до частково десемантизованих дієслів у ролі зв’язки [10, с.43, 48; 13, с.4; 4, с.80; 16, с.82]. Замість нього узвичаюються терміни «невласне- зв’язки», або «напівзв’язки» [3, с.69; 4, с.79, 224; 5, с.367 - 368]. Принципово відмінним є те, що в класифікації слів на частини мови, що ґрунтується на гетерогенному підході, зв’язкам надано статус аналітичних синтаксичних морфем [2, с.27 - 28], а згодом його було уточнено, після чого зв’язки кваліфіковано як окремий тип слів-морфем, який порівняно з іншими типами найбільше виявляє ознаки слова [5, с.365]. Однак ні новий статус зв’язок, ні пошуки термінів для найменування типів зв’язок не розв’язали найскладнішу проблему - кількісного та якісного складу невласне-зв’язок в українській мові. Це зумовлено тим, що «досі не запропоновано надійних наукових критеріїв установлення ступенів десемантизації дієслів» [5, с. 368], через що «наявні класифікації дієслівних зв’язок - це наслідок суб’єктивних підходів до їх систематизації.

У сучасному мовознавстві набула поширення думка, згідно з якою виокремлюють три власне-зв’язки - бути, становити та являти собою, бо вони повністю позбавлені лексичного значення свого вихідного дієслова і функціонують як виразники граматичних дієслівних значень часу і способу(модальності), а також виду, особи, роду, та кількісно не визначений набір невласне-зв’язок, або напівзв’язок, у яких граматична функція невіддільна від семантичної, бо вони одночасно є виразниками згаданих граматичних дієслівних значень і модифікаторами семантики основної (призв’язкової) частини складеного присудка [5, с.367]. Різні дослідники виділяли неоднакову кількість невласне- зв’язок, причому на різних засадах. Загалом виокремлено троє дієслів (бути, становити, являти (собою), які позбавлені лексичного значення і 14 напівповнозначних дієслів, які крім граматичних значень виражають і різні значеннєві відтінки (стати (ставати), здаватися (здатися), робитися (зробитися), вважатися, зватися, називатися, уявлятися, доводитись, залишатися (лишатися), остатися (зостатися), видаватися, вдатися, прикидатися, виглядати (=здаватися), відчути себе) [13, с.4].

У деяких нових граматичних описах української мови дієслова-зв’язки диференційовано на неповнозначні, що є носіями тільки граматичного значення (бути, до якого наближаються являти собою, становити), напівповнозначні - носіїв певних відтінків лексичного значення та граматичних маркерів (стати-ставати, виявити- виявлятися, лишитися-лишатися, залишитися-залишатися, зробитися-робитися, назватися-називатися, здатися-здаватися, уявитися-уявлятися, доводитися) та повнозначні, що є «повнозначними дієслівними лексемами із значенням руху чи стану (йти, приїхати, повернутися, сидіти, стояти і под.» [7, с.152 - 153]. Як бачимо, неповнозначні та напівповнозначні зв’язки - це ті самі власне- та невласне-зв’язки. З приводу повнозначних дієслів у ролі зв’язок зазначено, що вони «повністю зберігають своє значення і тільки в межах певної конструкції реалізують потенціал аналітичного компонента» [7, с.153]. Цю думку проілюстровано реченням: Микола пішов на фронт рядовим, а повернувся сержантом (А.Яна).

Очевидним є те, що не можна ототожнювати загальновизнані дієслівні невласне- зв’язки, для яких використання в ролі здесемантизованого і граматично навантаженого зв’язкового компонента складеного присудка закріплене в граматичній структурі речення, з тими дієсловами, які лише в певному семантичному контексті, нерідко в метафоричному вжитку, уподібнюються за своїм граматичним або граматичним і модифікаційним значенням до певної дієслівної власне- чи невласне-зв’язки, тобто виконують роль контекстуальної зв’язки. Їм не властиве регулярне використання з граматичною або семантико-граматичною функцією.

Логічним видається кваліфікувати повнозначні дієслова, транспоновані лише в певному контексті у зв’язку іменного складеного присудка, як контекстуальні дієслова-зв’язки..

Отже, крім дієслівних власне- і невласне-зв’язок, закріплених у формально- синтаксичній структурі речення відповідно з суто граматичною та семантико- граматичною функцією, окремий тип становлять контекстуальні дієслова-зв’язки, у ролі яких уживаються повнозначні дієслова зі значенням стану, дії або процесу, що лише в певному контексті формально та функціонально уподібнюються до власне-зв’язки бути, рідше - становить або до невласне-зв’язки стати, зробитися у формі минулого чи майбутнього часу. Від дієслівних невласне-зв’язок контекстуальні дієслова-зв’язки відрізняються передусім своєю обмеженою сполучуваністю з предикативними іменниками та прикметниками і виразнішим вихідним лексичним значенням.