2.2.Класифікація економічних інтересів

Економічні інтереси є складною системою, усі елементи якої підпорядковані, перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності.

Існують різноманітні класифікації економічних інтересів.

Існує класифікація економічних інтересів за суб'єктами їх реалізації як: державні, групові (колективні) та особисті;до того ж у структурі інтересів виділяють виробничі (пов'язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов'язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства). Розрізняють також інтереси власника, підприємця та найманого працівника.

Та все ж найпоширенішим є поділ економічних інтересів на три групи, відповідно до існування відносин трьох основних типів власності (приватної, колективної і суспільної):

- Особисті економічні інтереси. Особисті інтереси виражають необхідність задоволення різноманітних потреб окремої людини. Вони є вираженням виробничих відносин індивіда з іншими суб'єктами суспільного виробництва з метою задоволення своїх потреб. Економічні форми, у яких матеріалізується особистий інтерес, - заробітна плата, премія, прибуток тощо, є водночас і засобами реалізації особистих інтересів і потреб. Так, реалізація інтересу працівника полягає у збільшенні індивідуального доходу (зарплати), реалізація інтересу власника (підприємця) - у збільшенні його власності (капіталу) та отриманні від неї гарантованого прибутку (підприємницького доходу). Використовуючи заробітну плату, прибуток та інші форми доходів на придбання речей, власники доходів присвоюють речі та задовольняють ними свої особисті потреби.

- Колективні економічні інтереси. Виявлення потреб групи людей, об'єднаних однаковим становищем у системі суспільного виробництва, що створює спільні інтереси конкретного колективу, соціальної групи. Об'єктом колективних економічних інтересів є величина і якість кінцевого продукту, величина валового доходу підприємства, його соціальних фондів тощо, їх максимізація. Колективні інтереси також існують у двох основних формах: 1) трудові колективні інтереси, тобто інтереси працівників, які викупили підприємство (значна кількість таких підприємств формально існує і в Україні після переходу частини державної власності до рук трудових колективів через створення закритих акціонерних товариств або викуп за приватизаційні сертифікати); 2) колективні капіталістичні інтереси.

- Суспільні економічні інтереси. Це виявлення потреб усього суспільства. Матеріалізацією суспільного інтересу є національний дохід. Його максимальне збільшення та оптимальний розподіл на фонди споживання і нагромадження - основні засоби реалізації суспільного інтересу. Основний інтерес суспільства повинен відповідати таким критеріям: а) віддзеркалювати сутність економічної системи, найхарактерніші її риси; б) бути рушійною силою економічного розвитку всієї системи.

Відповідно вищезгаданих критеріїв основним інтересом сучасної ринкової економіки є особистий інтерес, а саме - особистий інтерес споживача.

Основним інтересом планової економіки є суспільний інтерес, або інтерес суспільства як асоціації власників засобів виробництва і асоціації робітників.

У командно-адміністративній економіці існує жорстка ієрархія інтересів: інтереси держави мають перевагу над регіональними, регіональні - над колективними, колективні - над особистими. Засобом забезпечення субординації інтересів було централізоване директивне планування економіки, яке обмежувало реалізацію всіх складових системи інтересів, насамперед особистих. Таке другорядне значення особистого інтересу в командно-адміністративній економіці призвело до серйозних відхилень в економіці й утворило гальма її розвитку: 1) позбавило людину економічних стимулів до праці; 2) породило психологію утриманства і т.д.

В певній економічній літературі визначається поділ економічних інтересів лише на суспільні і приватні, ігноруються колективні інтереси, або ж розглядаються як форма вияву приватних економічних інтересів.

Невизнання колективних економічних інтересів означає, по-перше, полярне бачення проблеми, всього спектра відносин економічної власності. Це не відповідає вимогам діалектики, однією з яких є визначення проміжних ланок між двома протилежними сторонами. Колективний тип власності є проміжною між приватною (що належить окремій особі) та державною власністю.

По-друге, ігнорується окремий, відносно самостійний тип економічних інтересів у суспільстві.

По-третє, у такому випадку ні в теорії, ні на практиці не стимулюється пошук мотивів і механізмів посилення ролі колективних інтересів у підвищенні ефективності виробництва, продуктивності праці тощо, тобто як вагомої рушійної сили соціально-економічних перетворень.

Тоді як трискладова структура економічних інтересів відповідала більше реаліям радянського суспільства, то на сучасному етапові становлення і розвитку ринкових відносин можна виділити такі суб'єкти економічних інтересів:

- окрема людина - має особисті інтереси;

- сім'я (домогосподарство) - має сімейні інтереси (інтереси малої групи);

- підприємства різних форм власності та різних організаційних форм - колективні інтереси (інтереси трудового колективу);

- загальнодержавні та місцеві органи влади - суспільні інтереси та колективні інтереси (інтереси місцевої громади);

- різні об'єднання та асоціації - суспільні інтереси (або колективні інтереси);

- інтереси певної країни - національні інтереси;

- інтереси певних угрупувань держав (наприклад, інтеграційні інтереси, у яких усвідомлюються спільні потреби країн ЄС);

- світові глобальні інтереси (вирішення глобальних проблем людства).

У ринковій економіці домінує особистий інтерес, що послаблює реалізацію суспільних інтересів. Саме тому ринкові механізми реалізації суспільних інтересів потребують доповнення механізмами державного регулювання, створення та використання суспільних грошових фондів з метою задоволення суспільних потреб (фундаментальної науки, освіти, охорони здоров'я, оборони та ін.). Це пояснює, чому при утвердженні в Україні принципів ринкового господарювання вадливим є вироблення і функціонування механізму суспільної координації, гармонізації та оптимізації особистих, колективних, регіональних, суспільних інтересів для досягнення кінцевої мети суспільного виробництва - якнайповнішого задоволення потреб людини зокрема і суспільства в цілому.

У системі економічних інтересів на кожному конкретному історичному етапові економічного розвитку, крім основного, можна виділити головний інтерес. Наприклад, в Україні головний державний інтерес полягає у здійсненні ринкових реформ, що є передумовою подальшого економічного розвитку, соціального прогресу суспільства.

РОЗДІЛ ІІІ.СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ СУСПІЛЬСТВА