Розділ 3 проблеми та перспективи розвитку страхування фінансово-кредитних ризиків в україні

Українська економіка, незважаючи на особливості свого розвитку, все-таки сягнула рівня, на якому усвідомлення потреби у страховому захисті фінансової діяльності суб’єктів дало поштовх запровадженню особливого виду страхування, специфіка якого полягає у визначенні об’єкта – а саме різноманітних фінансових трансакцій, здійснюваних резидентами та нерезидентами в ході своєї діяльності. Страхова діяльність, яка за своєю природою є фінансовою, надає страховий захист іншим різновидам фінансової діяльності (кредитній, інвестиційній тощо).

В умовах нестабільності української економіки покриття ризиків фінансової діяльності є вкрай необхідним для бізнесу, високоприбутковим та водночас високо ризиковим для страховика, та досить недешевим для страхувальника. Однак понад норму активізована останніми роками кредитна діяльність банків, цілями яких є високі прибутки, ставить під реальну загрозу грошових втрат їх депонентів та кризи ліквідності самих банків. Саме тут знаходить свій найяскравіший прояв доцільність страхування фінансово-кредитних ризиків.

Страхування фінансових ризиків в Україні є одним із складних та проблемних видів страхування.

Проблеми виникають на етапі з’ясування, які ж саме ризики належать до фінансових. Незважаючи на те, що цей вид послуг регламентується Законом «Про страхування», чіткого визначення і класифікації фінансових чи комерційних ризиків у чинному законодавстві немає.

У світoвій пpaктиці стpaхувaння фінaнсoвих pизиків є дoсить пoшиpeним, a в Укpaїні тaкe стpaхувaння мaє нeoднoзнaчну oцінку як сepeд стpaхoвиків, тaк і їх клієнтів. Пoпит нa цeй вид стpaхувaння є дужe низьким, aлe oбсяги стpaхoвих плaтeжів зa цим видoм стpaхувaння є знaчними. В Укpaїні стpaхувaння фінaнсoвих pизиків викopистoвується більшoю міpoю з мeтoю oптимізaції oпoдaткувaння й вивoзу кaпітaлу зa кopдoн [19, с. 153].

Проблеми у сфері страхування фінансових ризиків виникають вже в процесі класифікації ризиків, які відносяться до фінансових та визначення способу управління ними.

Страхування фінансових ризиків є одним з найбільш складних видів страхування, оскільки існує значна розбіжність у підходах багатьох авторів до визначення поняття “фінансовий ризик”.

У класифікації видів страхування фінансових ризиків, яку наводить А.О. Таркуцяк [23], до фінансових ризиків відносяться:

- кредитний (депозитний) ризик;

- непрямий ризик (втрати доходу, прибутку);

- біржовий ризик;

- ризик неправомірного застосування фінансових санкцій державними податковими службами;

- ризик пов’язаний з інвестуванням грошових чи інших ресурсів у певний вид виробництва (робіт).

На думку багатьох авторів, а саме С.С.Осадця, Н.М. Внукової, В.Д. Бігдаша, страхування фінансових ризиків необхідно розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні це страхування тлумачиться як страхування лише кредитних ризиків, а широке його розуміння охоплює також усі види ризиків, які характерні для будь-якої сфери фінансових відносин. Тому у підручниках цих авторів використовується термін фінансово-кредитні ризики. Такий підхід виправданий, оскільки на законодавчому рівні окремо виділяються кредитні та фінансові ризики.

Згідно чинного законодавства страхування кредитних та інвестиційних ризиків не відноситься до страхування фінансових ризиків, а визначення поняття та сутності фінансових ризиків зовсім відсутнє. Це породжує невизначеність в процесі страхування фінансових ризиків.

До страхування фінансових ризиків відноситься, хоч і з деякими застереженнями, страхування біржових та валютних ризиків (страхування від зміни курсів валют). Цей вид страхування майже не застосовується в Україні, що обумовлено нерозвиненістю ринкових відносин. Крім того, на вітчизняних ринках домінують поточні контракти, коли реалізуються угоди на купівлю-продаж обумовленого активу з його негайною оплатою (або передоплатою) й постачанням. На поточному та навіть на форвардному ринках нерідко відбувається порушення умов або ж відмова від виконання укладених контрактів, особливо з боку постачальника (продавця). Тому в правила торгівлі на багатьох біржах включені положення про те, що біржа приймає на себе відповідальність за збитки, зумовлені невиконанням умов угоди одним з контрагентів.

Актуальність вдосконалення питання класифікації фінансових ризиків посилюється у зв’язку з тим, що відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [22] до валових витрат платника податку включаються витрати на страхування кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору.

Тобто, згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” чітко виділяються кредитні ризики, а інші види фінансових ризиків пов'язуються із здійсненням підприємством господарської діяльності. Таке узагальнення у законодавстві дозволяє підприємцям будь-які витрати, пов'язані із страхуванням, включати до складу валових витрат, а ризики трактувати як фінансові.

Тaким чинoм, мoжнa виділити тaкі oснoвні пpoблeми страхування фінансових pизиків, як:

1) Нeсфopмoвaність pинків фінaнсoвих пoслуг у сучaсній Укpaїні;

2) Нeoднoзнaчний зміст пoняття фінaнсoвoгo pизику;

3) Відсутність чіткoгo визнaчeння тa клaсифікaції фінaнсoвих pизиків у

чиннoму зaкoнoдaвстві Укpaїни.

Розглянемо існуючі підходи до сутності кредитного ризику різних вчених. Досить абстрактним є трактування кредитного ризику автором Гарською Т. П., яка зазначає, що кредитний ризик - це нездатність чи небажання позичальника діяти у відповідності із умовами кредитного договору. На нашу думку, дане тверження має недолік, пов'язаний з відсутністю конкретизації наслідків кредитного ризику для банку [21, с. 35].

Як ймовірність кредитний ризик виникає в момент передачі кредитних коштів позичальнику, адже у цей момент ніколи достеменно невідомо, чи буде цей кредит повернуто банку вчасно та в повному обсязі, втратить банк згодом свої кредитні кошти чи ні.

Останніми роками в Україні спостерігається бум споживчого кредитування. Якщо шість років тому обсяг кредитування фізичних осіб був лише 4%, то нині перевищує 35% [30, с. 47].

Однак зростають і суми неповернутих кредитів. Тож банки намагаються мінімізувати свої ризики через взаємодію зі страховими компаніями. Адже вони використовують у діяльності не лише власні кошти, а й гроші своїх вкладників і кредиторів. Тому якщо обсяги неповернутих споживчих кредитів значні, це може призвести до невиконання зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, втрати репетиції й навіть ліквідації банку.

Тенденції до неповернення кредитів стали загрозливими у 2009 році. Так за цей рік обсяги неповернення кредитів зросли з 18 015 млн. грн. до 69 935 млн. грн., тобто майже у 4 рази [25]. Станом на 01.01.2012 р. обсяг неповернених кредитів становив 79292 млн. грн. Отже, на практиці, відповідно до статистичних даних НБУ, спостерігається збільшення кількості неповернених кредитів банкам України, у зв'язку з чим банки втрачають частину своїх прибутків.

Незважаючи на вищенаведені дані, обсяги страхування кредитних ризиків в Україні є незначними, страхові виплати протягом 9 місяців 2009 року складали 288,6 млн. грн. проти 472,4 млн. грн. у 2008 році [26].

Виплати страхових премій по страхуванню кредитних ризиків за 9 місяців 2010-2011 рр. зросли на 61,3 % (з 154,1 млн. грн. до 348,5 млн. грн.) і на 31.09.2011 частка страхових премій із страхування кредитних ризиків становила 2% від загальної суми страхових премій, отриманих страховими компаніями України. За 9 місяців 2010 року відшкодування по страхуванню кредитних ризиків становили 81,0 млн. грн., а за 9 місяців 2011 року - 13,8 млн. грн., тобто зменшились на 83 % [26].

На нашу думку, на сьогоднішній день банки використовують альтернативні страхуванню (традиційні) форми забезпечення кредитів, адже вважають, що не отримають відшкодування від страхової компанії. Це пояснюється нерозвиненістю страхового аудиту, відсутністю висвітлення в економічній пресі балансів, фінансових звітів страхових компаній. Через це цілком виправдано виникає сумнів щодо платоспроможності страховика. З іншого боку, через надмірно високі страхові премії підвищуються страхові платежі, а отже, й витрати виробництва, що обертається підвищенням цін на товари і послуги.

Також, зважаючи на збитковість страхування кредитних ризиків (співвідношення виплат та платежів) в Україні, страхові компанії здійснюють жорсткий відбір страхувальників. У середньому у страхуванні кредитних ризиків задовольняється лише одне з п'яти звернень, адже проводиться детальний аналіз фінансово-економічних показників діяльності клієнта, його кредитної історії та контрагентів, їх позицій на ринку. Уважно вивчається контракт, коректність та відповідність законодавству його положень (страхова компанія може навіть давати рекомендації клієнту для мінімізації його ризиків).

На наш погляд, в контексті страхування кредитних ризиків для банків проблемою є складність процедури оформлення договору страхування, адже вони мають здійснювати крім звичайної операційної діяльності ще й відповідальну аналітичну роботу з приводу узгодження страхових тарифів і наданні страховику документів для відкриття регресного позиву до боржника.

Негативним є те, що деякі підприємства використовують фінансові ризики як додатковий засіб фінансування, страхуючи дорогі проекти і перекладаючи весь ризик на страхову компанію. У відповідь страхові компанії встановлюють високий рівень франшизи (від 8 до 15% страхової суми), досить високі страхові тарифи (середній тариф встановлюється на рівні 5-7% та вище залежно від ризиковості та строку страхування), обумовлюють специфічні умови страхування.

Практика показує, що позичальник дуже часто не виконує умов договору або свідомо порушує строки їх виконання, що дає можливість відмовити страховику у виплаті страхового відшкодування банку. Тому необхідною є розробка загальних умов кредитного страхування, які б охоплювали найсуттєвіші норми кожного виду страхування [27, с. 25].

На нашу думку, для збільшення обсягів операцій страхових компаній зі страхування банківських кредитів необхідно висвітлювати в економічній літературі баланси та фінансові звіти страховиками для ознайомлення з даною інформацією банками з метою отримання гарантії платоспроможності страховика, а також спростити процедуру оформлення договору страхування.

У різних країнах світу кредитні операції та послуги фінансового захисту є невід’ємним атрибутом кожного підприємства та окремої людини. Банківська справа та страхування є взаємодоповнюючими ланками і найефективніше працюють лише в комплексі.

У країнах із ринковою економікою система страхування сприяє економічній стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних процесів і розв’язанню соціальних проблем.

Отже, особливу увагу в аспекті мінімізації кредитного ризику слід приділяти розвитку та удосконаленню співробітництва банків зі страховими організаціями. Найперспективнішими формами співробітництва цих установ, як показує зарубіжний досвід, є кептивні страхові компанії (засновниками яких є банки) [31, с. 410].

Зближення банківського і страхового бізнесу надасть можливість спростити процедуру укладання як страхової, так і кредитної угоди, а також процес виплати страхового відшкодування.

Поєднання зусиль працівників кредитних відділів банків та андеррайтерів страхових компаній дозволить також більш ефективно обраховувати, аналізувати кредитні ризики, вирішувати їх прийнятність для обох сторін. Варто також посприяти зниженню страхових ставок, які досить часто відлякують клієнтів [32 с. 55].

Сьогодні банки з метою уникнення ускладнення процедури оформлення страхового договору переважно мають свої шаблони, що пропонуються як страховим компаніям, так і клієнтам.

Робота з фізичними особами повинна будуватися на основі уважного ставлення та індивідуального підходу до страхування кожного клієнта. Тому стандартний договір часто не враховує всіх особливостей тієї чи іншої ситуації. На нашу думку, питання укладення договірних відносин має перейти до страховиків. Це зменшить для банку як звичайну, рутинну роботу, так і дуже відповідальну – аналітичну [34, с. 4].

Страхові компанії, оцінюючи можливі ризики при страхуванні фізичних осіб, знаючи численні аспекти діяльності клієнтів, матимуть і свою потенційну вигоду від залучення таких клієнтів.

У свою чергу, вони зможуть розробляти спеціальні програми, які враховуватимуть особливості і масштаби діяльності фізичних осіб. У даному випадку для клієнта більш точно будуть вибрані ризики, від яких потрібно страхуватися при одержанні кредиту [33, с. 7].

Розвиток кредитних відносин в умовах ринку (конкуренції, нестійкої кон’юнктури і політичної ситуації) спричинив формування різних систем запобіжних заходів аж до сучасних видів страхування кредитних ризиків. Сьогодні страхування може бути однією з найбільш доступних та надійних форм фінансового забезпечення інтересів кредиторів.

Також, одним з механізмів управління ризиками, що використовуються підприємствами та організаціями різних секторів економіки, є хеджування. Під хеджуванням розуміють діяльність, спрямовану на створення захисту від можливих фінансових втрат у майбутньому, пов’язаних зі зміною ринкової ціни фінансових інструментів чи товарів.

Хеджування призводить до того, що для компанії зникає ризик зміни курсів, що дає можливість планувати діяльність і бачити фінансовий результат, не спотворений курсовими коливаннями, дозволяє заздалегідь призначити ціни на продукцію, розрахувати прибуток.

Процес хеджування реалізується за допомогою похідних фінансових інструментів. Більшість похідних цінних паперів – це угоди на термін, виконання яких відноситься до визначеного майбутнього терміну операції [28].

Хеджування - дуже багатопланове за своїм змістом, що дозволяє ефективно використовувати всі наявні інструменти та його види залежно від цілей, умов та потреб. За технікою здійснення хеджування може бути коротким та довгим. Коротке хеджування - продаж строкових контрактів, а довге - купівля строкових контрактів. Коротке хеджування сприяє забезпеченню ціни продажу базового активу, який знаходиться у власності продавця.

Хеджування валютних ризиків може здійснюватись допомогою форвардних угод, ф'ючерсних контрактів, свопів та опціонів.

На сучасному етапі становлення і розвиток організованого фінансового ринку в нашій країні вимагає впровадження і застосування нових прогресивних видів інструментів хеджування ― товарних деривативів (форвардів, ф’ючерсів, опціонів, свопів та ін.), які б змогли захистити власного товаровиробника від дії негативних факторів економічної системи та забезпечити прозоре і паритетне ціноутворення, трансферт товарних і фінансових потоків, прогнозування прибутковості, а також дозволили б досягнути успішного функціонування всіх суб'єктів ринку [29].

Потрібно звернути увагу також і на те, що створення в Україні умов для розвитку та функціонування ринку похідних інструментів сприяє не лише вирішенню питання про підтримку макроекономічної рівноваги, а й збільшенню податкових надходжень до бюджету. Проте система оподаткування в сфері використання похідних фінансових інструментів в Україні не дає змоги розвивати операції хеджування, оскільки, згідно із законами про оподаткування підприємств, податком на прибуток обкладається фінансовий результат, отриманий від операції з деривативами.

Також можна сказати, що в Україні відбувається становлення господарства за умов нових економічних відносин і однією з характерних рис нашого часу є прагнення підприємців менше ризикувати, щоб не підставляти під удар виробництво і не погіршувати його фінансовий стан, який і без того занадто тяжкий. Тому існує підвищений інтерес до хеджування.

Таким чином, хеджуванням досягається вирівнювання грошових потоків, стабілізація процесів відвантаження (надходження товарів), отримання певних переваг перед конкурентами, бо хеджування ризиків сприяє веденню більш гнучкої цінової політики.

Враховуючі значний потенціал страхування фінансових-кредитних ризиків на вітчизняному страховому ринку та подальші перспективи його розвитку, необхідно особливу увагу приділити вдосконаленню законодавчого забезпечення реалізації даного виду страхування. З цією метою необхідно визначити сутність і поняття фінансових ризиків, надати чітку класифікацію даної групи ризиків, а також розробити відповідні методики розрахунку страхових тарифів.

Oтжe, як бaчимo, сepeд низки пpoблeм, стpaхувaння фінaнсoвих pизиків в Укpaїні пpaцює, пepспeктиви poзвитку є тa існує тeндeнція дo пoкpaщeння ситуaції в дaній сфepі пpи пpaвильній діяльнoсті влaди тa бeзпoсepeдньo стpaхoвих кoмпaній.