Види пухлинного атипізму
Тканинний. Характеризується порушенням тканинних взаємовідносин, властивих даному органу, тобто паренхіми та строми. В одних випадках може переважати строма, в інших паренхіма. Крім цього клітини не утворюють правильних структур. Так в пухлинах, які виникають із сполучної і м’язової тканин пучки волокон різної товщини, розміщуються в різних напрямках, іноді безпорядно, залози не утворюють відвідних протоків з наявних кіст, відбувається перекалібровка судин. Тканинний атипізм характерний для доброякісних пухлин.
Клітинний атипізм. Ступінь клітинного атипізму буває різним: в одних випадках пухлинні клітини схожі на нормальні клітини органа, у якому вона розвинулася, в інших – пухлинні клітини не мають нічого спільного за морфологічними ознаками з нормальними клітинами органа. Ознаками клітинного є:
поліморфізм клітин і ядер (різних розмірів і форми),
порушення ядерно-цитоплазматичного співвідношення,
втрата комплексності і полярності епітелієм,
гіперхромія ядер,
хромосомні аберації.
Клітинний атипізм характерний для злоякісних пухлин.
Мітотичний атипізм. Для пухлинних клітин характерна патологія мітозу, тобто порушення поділу клітин (мультиполярні, асиметричні, моноцентричні і інші).
Ультраструктурний атипізм. При електронно-мікроскопічному дослідженні пухлинні клітини мають неправильно сформовані або відсутні ультраструктури (мітохондрії, лізосоми тощо).
Біохімічний атипізм. У клітинах пухлини, як і в ембріональних, переважає анаеробний гліколіз, окисні процеси заміняються гліколітичними. Тканина пухлини багата на холестерин, глікоген і нуклеїнові кислоти.
Гістохімічний атипізм. Для клітин пухлини характерний свій «ферментний профіль». Пухлинні клітини виділяють ті або інші ферменти, які в нормі виділяє орган, з якого вони ростуть, але в більших кількостях (наприклад, при пухлині передміхурової залози підвищується рівень і активність кислої фосфатази, естерази та неспецифічної екзонуклеази тощо).
Антигенний атипізм. Пухлинні клітини містять на своїй поверхні антигени, на які реагують імунокомпетентні клітини організму.
Види росту пухлини
Експансивний. Пухлина росте «сама з себе», розсовуючи навколишні тканини. Паренхіма пухлини атрофується, розвивається колапс (спадіння) строми, й пухлина ніби оточується капсулою (псевдокапсулою). Експансивний ріст пухлини повільний і характерний для доброякісних пухлин. Однак, деякі злоякісні пухлини також можуть рости експансивно (рак нирки, щитоподібної залози, фібросаркома).
Інвазивний (інфільтруючий). Клітини пухлини вростають у навколишні тканини та руйнують їх. Інвазія відбувається в напрямку найменшого опору (по міжтканинним щілинам, за ходом судин, нервів). Пухлинні клітини руйнують стінки судин, проникають у кровоток. Якщо на шляху інвазії пухлини зустрічається капсула органа або інші щільні тканини, то пухлинні клітини спочатку поширюються по їхній поверхні, а після, проростаючи капсулу, проникають вглиб органа. Межа пухлини при інвазивному рості визначаються нечітко. Інвазивний ріст пухлини швидкий і характерний для злоякісних пухлин.
Апозиційний. Перетворення нормальних клітин у пухлинні в зоні росту пухлини.
Ендофітний. Це інфільтруючий ріст пухлини вглиб стінки порожнистого органа. При цьому пухлина з поверхні слизової оболонки (наприклад, шлунка, сечового міхура, бронха, кишки тощо) непомітна, її вдається виявити тільки на розрізі.
Екзофітний. Це експансивний ріст пухлини в просвіт порожнистого органа. Пухлина при цьому може заповнювати значну частину порожнини, з’єднуючись зі стінкою ніжкою.
Уніцентричний. Один осередок пухлини.
Мультицентричний. Кілька пухлинних осередків.
Ознаки доброякісних пухлин
Пухлини складаються з добре диференційованих клітин і зберігають структуру тканини, з якої походять (тканий атипізм).
Ростуть повільно, часто їхній ріст зупиняється, іноді спостерігається зворотний розвиток.
Мають капсулу та не проростають у навколишні тканини, а розсовують їх (експансивний ріст).
Не метастазують.
Добре піддаються хірургічному лікуванню, летальні випадки спостерігаються рідко.
6. Переважає місцевий вплив.
Ознаки злоякісних пухлин
Клітини пухлин низькодиференційовані, їхня будова спрощена й ати пічна (клітинний).
Ріст швидкий, спонтанно не зупиняється.
Не мають капсули та проростають у навколишні тканини (інвазивний ріст).
Дають метастази.
Мають місцевий і загальний вплив. Обумовлюють кахексію.
6. Рецедивують
Метастазування пухлини
Метастазування – це здатність злоякісної пухлини формувати вторинні вузли (метастази) у віддалені від первинної пухлини частини організму.
Види метастазів:
Гематогенні (поширення пухлинних клітин із током крові). Характерні для сарком.
Лімфогенні (поширення пухлинних клітин із током лімфи). Характерні при раких захворюваннях.
Імплантаційні (контактні) – поширення клітин по серозних оболонках, які прилягають до пухлинного вузла.
Найчастіше при метастазах пухлина має ту саму будову, що й в основному вузлі. Метастатичні вузли ростуть швидше, ніж основний пухлинний вузол і тому нерідко крупніші за нього.
Час, необхідний для розвитку метастазів, може бути різним.
В одних випадках метастази з’являються дуже швидко, слідом за виникненням первинного вузла (наприклад, при меланомі), в інших – вони розвиваються через кілька років.