В икористання вк

Купів.-прод. валюти в звязку з експорт-імп. товарів і послуг

Надх. в країну іноземних капіталів та кредитів.

Надання кредитів іншим країнам і вивезення капіталу за кордон

Проведення статистичних

розрахунків (оцінка ек-ної д-сті країни та її позиція в світовій економіці)

Основними сферами використання валютного курсу є купівля або продаж валюти у зв'язку з експортом товарів і послуг, притокам у країну капіталів та кредитів, наданням кредитів іншим країнам та вивезенням за кордон капіталів.

Існує кілька різновидів валютного курсу. Відповідно до чинних у окремих країнах нормативів, курси іноземних валют встановлюються їх котируванням. Котирування – це визначення офіційними державними органами (центральним банком чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти.

Котирування буває прямим та зворотним.

Пряме котирування визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної. Як правило, базою котирування є долар СІЛА. У вигляді прямого котирування офіційно визначаються курси більшості валют світу.

Непряме (зворотне) котирування визначає кількість іноземної валюти за одиницю національної валюти.

Види валютних курсів:

1. За 1-шою класифікаційною ознакою:

- Офіційний (фіксований) – встановлення урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну.

- Ринковий (гнучкий) – курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту та пропозиції.

- Змішаний – контрольований курс застосовується щодо експорту та імпорту при погашенні зовнішнього боргу.

2. Залежно від механізму формування і функціонування:

- Коливні — курси що змінюються під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку, але коригуються валютними інтервенціями НБУ з метою вирівнювання тимчасових різких коливань.

– Плаваючі - це режим вільного коливання ВК, що формується на ринку.

В основі усіх ВК лежить купівельна спроможність валюти.

Купівельна спроможність валюти —- це сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за національну грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют визначається стосовно певної групи товарів та послуг у двох країнах. Зміна валютного курсу відповідає динаміці рівнів цін у різних країнах. При зрос­танні курсу національної валюти товари, які експортовані з цієї країни, стають дорожчими за кордоном, а імпортовані товари — дешевшими. І навпаки.

Фактори, що впливають на валютний курс

• довгострокові (структурні), які формують основні вартісні характеристики грошових одиниць як основи товарного наповнення грошей. Це: – продуктивність праці, – довгострокові темпи зростання національного доходу, – місце і роль країни в світовій торгівлі і вивозі капіталу. Названі фактори формують довгочасні пропозиції обміну між грошовою масою і товарами та послугами, тобто формують реальну купівельну спроможність валюти даної країни. Сукупність цих факторів дає змогу розглядати валютний курс як синтезуючу економічну категорію, оскільки в ній віддзеркалюються майже всі найважливіші підсумкові показники функціонування господарського комплексу країни;

• середньострокові (стан платіжного балансу країни, відносний рівень відсоткових ставок, різницю в темпах зростання цін);

• короткочасні (кон'юнктурні) фактори складають в основному психологічні моменти, які безпосередньо впливають на валютні курси. Це насамперед компетентна думка провідних банкірів, валютних дилерів, керуючих валютними відділами транснаціональних корпорацій про найближчі перспективи ймовірної зміни валютних курсів. Саме відповідно до даних прогнозних оцінок приймаються практичні рішення про переводи авуарів із одних валют у інші. Такий самий короткочасний вплив на валютні курси справляють і валютні інтервенції.

Серед наведених факторів найсуттєвіший вплив на валютний курс має стан платіжного балансу тієї чи іншої країни. Якщо він є активним, то і курс валюти має тенденцію до підвищення і, навпаки, якщо, наприклад, певна країна має пасивний платіжний баланс на світовому ринку, то це означає, що за певний період її валютні витрати перевищують надходження з-за кордону. За цих умов пропозиція даної валюти країни на світових ринках зросте і коли вона перевищить попит, її курс впаде.

Валютний курс впливає на конкурентоспроможність компаній, на співвідношення експортно-імпортних цін тощо.

Так, зниження курсу національної валюти вигідне експортерам, оскільки дає їм змогу поставляти товари на зовнішній ринок за цінами, нижчими від середньосвітових, але водночас здорожує імпорт. Це призводить до зростання цін у країні, зниження обсягів ввозу товарів та спаду рівня споживання. За цих умов загострюється проблема зовнішньої заборгованості. І навпаки, при підвищенні курсу національної валюти знижується ефективність експорту, падає конкурентоспроможність внутрішніх цін; що стосується імпорту, то він збільшується, зростає приплив у країну з-за кордону капіталів.

Зміна курсу валют безпосередньо впливає на перерозподіл між окремими державами тієї частки їх сукупного суспільного продукту, яка реалізується на зовнішніх ринках.

Розрізняють кон’юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс. Структурні:

• Зростання національного доходу

• Темпи інфляції

• Стан платіжного балансу

• Різниця процентних ставок у різних країнах

• Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції

• Ступінь використання валюти на євроринку і міжнародних розрахунках

• Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках

• Валютна політика.

• Ступінь розвитку фондового ринку.

Головними методами регулювання валютного курсу є валютна інтервенція та дисконтна політика.

Валютна інтервенція — це пряме втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок. Вона зводиться до купівлі та продажу центральним банком або казначейством інвалюти. Центральний банк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким способом обмежуються коливання курсу нац. валюти.

Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки НБУ з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищуючи дисконтну ставку у періоди погіршення стану платіжного балансу, центральний банк стимулює приплив капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто сприяє поліпшенню стану платіжного балансу.

Методами валютного регулювання, що використовуються традиційно, є девальвація (зниження валютного курсу для стимулювання експорту та стримування імпорту) та ревальвація (підвищення валютного курсу). Причинами їх є інфляція та неврівноваженість платіжного балансу, розрив між купівельною спроможністю грошових одиниць.

У сучасних умовах девальвація та ревальвація не є засобами стабілізації валютного курсу. Вони являють собою лише метод приведення офіційного курсу у тимчасову відповідність з дійсним, що склався на ринку.