3. Зрівняльний розподіл, відсутність соціальної нерівності.

На Утопії верховний орган держави — сенат веде облік усьо­го, що виробляється в окремих районах. Вся вироблена про­дукція розподіляється із суспільних складів відповідно до вста­новлених переліком необхідних потреб і норм споживання.

Томас Мор (1478—1531) — англійський письменник-гуманіст, державний діяч, один із засновників утопічного соціалізму, канц­лер Англії у 1529—1532 рр. Народився у 1478 р. у сім'ї багатого судового чиновни­ка. Отримав прекрасну юридичну освіту в Оксфордському університеті, досконало знав латинь, грецьку мову, твори видат­них античних та ранньохристиянських мис­лителів і був однією із найосвіченіших лю­дей свого часу.

З 1502 р. Т. Мор вів адвокатську практи­ку і викладав право. У 1504 р. його обрали в парламент від лон­донського купецтва. За різкі виступи проти податкового свавілля короля Т. Мор потрапив у немилість до Генріха VII. У 1515 р. у складі англійського посольства він був направлений у Фландрію. Саме тут англійський мислитель розпочав роботу над першою книгою "Утопії", яку завершив, повернувшись в Англію. Друга книга "Утопії" була вже готова до цього часу. Твір видали у Лувені в 1516 р. Він був написаний латиною і призначався для вчених-гуманістів та освіче­них монархів. У середині XVI ст. "Утопію" переклали на європейські мови, а у 1789 р. твір вийшов російською мовою. У 1531 р. вийшов ще один знаменитий твір Т. Мора "Історія Річарда III", який так само мав великий успіх у сучасників, а згодом став одним із джерел відомої драми Шекспіра.

Новий король Англії Генріх VIII високо оцінив "Утопію" і призна­чив Т. Мора своїм радником/згодом — королівським секретарем, а з 1529 р. — лордом-канцлером Англії.

Гуманістичні погляди Т. Мора поєднувались з його щирою відда­ністю католицизму. Як прихильник верховної влади папи та актив­ний захисник прав римсько-католицької церкви він відмовився підтримати короля, який після конфлікту з папою став на бік Рефор­мації і проголосив себе главою англіканської церкви. За відмову визнати "Акт про верховенство" Т. Мор був звинувачений у держав­ній зраді і страчений у 1531 р. У 1935 р. католицька церква зараху­вала Т. Мора до лику святих.

4.Строга регламентація та обов'язковість праці для всіх, поєднання занять фізичною та розумовою працею. Утопійці працюють 6 годин на добу відповідно до певних доручень, ви­конання яких перевіряється спеціальними виборними поса­довими особами — сіфогрантами, "головна і майже єдина спра­ва" яких полягає у тому, щоб "турбуватися і стежити, щоб ніхто не сидів без діла"⁴. Решту часу жителі Утопії присвячу­ють заняттям наукою та мистецтвом, оскільки "держава ця так влаштована, що найважливішою є одна мета: наскільки дозволяють суспільні потреби, позбавити всіх громадян від тілесного рабства і дарувати їм якомога більше часу для ду­ховної свободи і просвітництва"⁵. Важку роботу на острові виконують раби і найманці з сусідніх країн. При цьому утопійці "роблять рабами тих, хто допустив ганебний вчи­нок, або ж тих, хто в чужих містах засуджений до страти за злочини"⁶.

5.Сімейно-ремісничий уклад господарського життя; земле­робство як основа господарської діяльності; організація сільськогосподарських робіт за принципом трудової по­винності. На Утопії у всіх чоловіків і жінок без винятку є єдина спільна справа — сільське господарство. При цьому кожен утопієць обов'язково повинен провести на сільсько­господарських роботах два роки, а потім повернутись до того виду ремесла, яким зайнята його сім'я.

Наближена до республіки форма державного устрою, всезагальні вибори посадових осіб, рівність жінок з чоловіка­ми у всіх правах, свобода совісті тощо. "На Утопії є п'ятдесят чотири міста; усі вони великі і розкішні, — писав Т. Мор. — За мовою, звичаями, законами вони однакові; роз­міщення теж у всіх однакове, однаковий у них, наскільки це дає змогу місцевість, і зовнішній вигляд..."⁷. До представників раннього утопічного соціалізму належить також італійський монах-бунтівник, філософ Томазо Кампанелла (1568—1639), автор знаменитої утопії "Місто Сонця" (1602). Твір написаний у формі діалогу між завідувачем мона­стирського притулку і заїжджим моряком, який під час однієї з мандрівок на невідомий острів побачив "місто Сонця".

Характерні риси утопічної моделі ідеального суспільного устрою Т. Кампанелли:

• Відсутність приватної власності, майнової нерівності, злиднів та експлуатації. Засуджуючи приватну власність як основу експлуатації, Т. Кампанелла вважав її головною причи­ною крайніх злиднів і багатства, які "роблять людей негідника­ми, хитрими, лукавими, злодіями, підступними, знедоленими, брехливими, лжесвідками, ...пихатими, гордовитими, невігла­сами, зрадниками, які розмірковують про те, чого не знають, дурисвітами, хвастунами, бездушними, кривдниками і т.д."⁸. Завдяки общинному устрою у місті Сонця немає майнової не­рівності, оскільки усі спільно володіють речами і не відчужують їх у власність. При цьому спільними у соляріїв (жителів міста Сонця) є не лише майно та житло, але жінки і діти також.

• Відсутність грошей, натуральний обмін. Надлишкова продукція, яка виробляється соляріями, продається іноземцям за гроші, але всі угоди купівлі-продажу здійснюються біля воріт міста. У самому місті немає грошей, іноземці допуска­ються сюди лише як гості.

• Зрівняльний розподіл. Все потрібне для життя населення міста Сонця "отримує від общини, і посадові особи ретельно стежать за тим, щоб ніхто не отримував більше, ніж йому на­ лежить, нікому однак не відмовляючи у необхідному"⁹. При цьому "знання, почесті і насолоди є спільним надбанням"¹⁰.

• Примусова обов'язкова праця, розподіл обов'язків відповід­но до здібностей кожного. "В місті Сонця, — писав Т. Кам­панелла, — де обов'язки і праця розподіляються серед усіх, кожному доводиться працювати не більш ніж чотири години на добу; решта часу проводиться в приємних заняттях науками, співбесідах, читанні, розмовах, прогулянках, розвитку розумових і фізичних здібностей, і все це робиться з радістю"¹¹.

• Державний устрій, заснований на поєднанні духовної і світської влади. "Священик, ім'я якому... "Сонце", — зазна­чається у трактаті, — ...є головою всіх і в світському, і в духовному, і з усіх питань та суперечок він виносить кінце­ве рішення. При ньому перебувають три співправителі: Пон, Сін і Мор, або по-нашому: Сила, Мудрість і Любов"¹². В ідеальному суспільстві італійського автора жінки зрівняні в правах з чоловіками, навіть військова служба є для них обов'яз­ковою. При цьому "чоловіки і жінки... носять майже однаковий одяг", діти "до трьох років навчаються говорити і вчать абетку", а до десяти років засвоюють всі науки за єдиним підручником "Мудрість", що є кінцевою істиною на всі часи. Згодом вони "...отри­мують посади в сфері тих наук ремесла, в яких вони досягли най­більших успіхів — за вказівкою свого вождя чи керівника"¹³.

У 1598 р. Т. Кампанелла очолив зговір італійських повстанців у Калабрії проти іспанської тиранії. Через рік його схопили, жорсто­ко катували і засудили як злочинця та єретика до довічного ув'яз­нення. В неаполітанських тюрмах Т. Кампанелла провів 27 років, протягом яких він написав десятки творів з філософії, астрології, астрономії, медицини, фізики, математики, політики. Серед них: "Місто Сонця" (1602), "Монархія Месії" (1622), "Метафізика" (1638) та ін. Ці твори поширювались у списках і навіть були частково опуб­ліковані в Німеччині. Свою знамениту утопію "Місто Сонця" Т. Кам­панелла почав писати влітку 1601 р. Згодом він переклав цей твір на латинь, щоб видати за кордоном. Уперше латинський переклад "Міста Сонця" побачив світ у 1623 р. у Франкфурті.

У 1626 р. завдяки заступництву папи Урбана VIII, якій зацікавився творчістю Кампанелли, особливо його астрологічними прогнозами, в'язень був переведений у розпорядження римської інквізиції, а у 1629 р. — звільнений і виправданий. Однак у 1635 р. у зв'язку з вимогами іспанської влади про його видачу Т. Кампанелла втік у Францію, де продовжував працювати над своїми творами і політич­ними трактатами.

Все життя Т. Кампанелла мріяв утілити мрії про щасливе і спра­ведливе суспільство у Калабрії після звільнення її від гніту іспанців. Але після провалу зговору він все більше покладав надії на євро­пейських монархів (іспанського, французького) і папу римського, прагнучи до духовної єдності суспільства, його реформування відпо­відно до ідеалів католицизму.

Представником раннього утопічного соціалізму був також Томас Мюнцер (біля 1490—1525) — німецький мислитель-бунтівник, який закликав до заколоту з метою встановлення "тися­чоліття царства Христа".

Томас Мюнцер (біля 1490—1525) — радикальний проповідник часів Реформації, вождь селянсько-плебейських мас у Селянській війні (1524—1526 рр.). Він, виходець із селянської родини, досконало знав Священне писання і праці середньовічних проповідників, володів кілько­ма мовами і слухав лекції в університетах Лейпцига та Франкфурте. Обравши шлях мандрівного проповідника, Т. Мюнцер швидко завоював популярність як бунтар, викривач, звинувачувач багатіїв. Влітку 1521 р. він відвідав Чехію, охоплену опозиційним рухом і опублікував свій "Празь­кий маніфест", у якому виклав основи свого революційного учення, виступивши проти М. Лютера і поміркованої бюргерської Реформації.

Під час Селянської війни Т. Мюнцер був натхненником найрішучіших заколотів. Радикальна програма повстанців знайшла відобра­ження у "Статейному листі"(1525). У цьому ж році німецький пропо­відник очолив загони повсталих селян у Мюльхаузені. Примусивши капітулювати заможних бюргерів, Т. Мюнцер заснував "вічний хри­стиянський" магістрат із бідних і землевласників. Він виступав за конфіскацію дворянських і монастирських володінь і пропагував спільність майна. Т. Мюнцер поводив себе як пророк. Відпустивши довгу бороду на кшталт "батьків-патріархів", у багатому одязі він з'являвся перед народом, щоб вершити суд на основі закону Мой­сеева. Перед ним носили червоний хрест і меч.

У травні 1525 р. загін Т. Мюнцера, який складався із 8000 погано озброєних піших селян був розгромлений біля міста Франкенхаузена об'єднаним військом німецьких князів. Вождя повстанців схопи­ли у полон і після катувань стратили. Історики колишнього Радян­ського Союзу та Східної Німеччини характеризували Т. Мюнцера як провісника світової комуністичної революції, посилаючись на думку Ф. Енгельса, що селянський рух, який очолював Т. Мюнцер, випереджав розвиток зародкових пролетарських елементів у німець­ких містах. Ранній манускрипт Т. Мюнцера з фрагментами літургій­ної поеми був подарований саксонським урядом керівнику радянської

держави Йосипу Сталіну в день його сімдесятиріччя.

Пропагуючи необхідність переходу суду і влади до братства бідняків, передачі землі селянам, німецький соціаліст-утопіст стверджував, що простий народ є носієм божественної справед­ливості, здатним побудувати безкласове суспільство, засноване на засадах рівності й справедливості. Розмах революційних подій уНімеччині та успіхи Реформації переконували його в реальності та неминучості світових соціально-політичних переворотів та утвер­дження "царства Божого" на Землі.

Виступаючи за насильницьке знищення феодального устрою, Т.Мюнцер вважав, що окремі індивіди не можуть мати інтересів, відмінних від інтересів суспільства в цілому. Реформація та усу­нення безвірників, на його думку, покликані були перебудувати світ на основі пріоритетності суспільних інтересів

Німецький утопіст був переконаний, що у майбутньому "цар­стві Божому" не існуватимуть державна влада, класові відмін­ності, приватна власність та нерівність. Загальний добробут буде невпинно зростати на основі спільності майна. Відтак Т. Мюнцер закликав селян до революції, знищення феодалізму, переходу всіх матеріальних благ до рук трудівників, зрівняльного перерозподілу землі та майна тощо. Його заклики до знищення ворогів Христа мали характер проповідей, спрямованих проти розкоші, золота, "ідолів у будинках і скринях".