316

_{Розділ 6}

Економічні аспекти соціалістичних учень

6..1. Соціалістичні утопічні вчення.

6.2.Економічна теорія К. Маркса.

6.3.Соціал-демократичні економічні концепції.

6.1. Соціалістичні утопічні вчення

Ідеали створюються не для того, щоб їх дося­гати, а для того, щоб вказувати шлях. Г. Сельє

6.1.1.1сторичні у мови виникнення та загальна характеристи­ка соціалістичних утопій.

2. Ранній утопічний соціалізм.

3. Економічні ідеї пізніх соціалістів-утопістів.

4. Вплив соціалістичних утопій на еволюцію економічної думки.

6.1.1. Історичні передумови виникнення та загальна характеристика соціалістичних утопій

Витоки соціалістичних економічних учень беруть початок з глибини історії. З давніх-давен люди мріяли про справедливе і щасливе суспільство, позбавлене експлуатації та гноблення, еко­номічної і соціальної нерівності, що знайшло відображення у тво­рах старогрецьких мислителів, релігійних ученнях, численних утопічних концепціях, заснованих на ідеях розумного порядку та гармонії.

Термін "соціалізм" впровадив у науковий вжиток французь­кий філософ П'єр Леру (1797—1871) у другій половині XIX ст. Він був послідовником К.А. Сен-Сімона та одним із засновників христи­янського соціалізму — специфічного напрямку суспільної думки, представники якого прагнули надати релігійному ученню соціалі­стичного забарвлення і розглядали як найважливішу умову соціалі­стичних перетворень моральне вдосконалення суспільства.

У сучасній літературі термін "соціалізм" використовується як назва теорії, в основі якої лежить ідея рівності (матеріальних благ, прав, обов'язків), спільності власності, соціальної справедливості, свобо­ди, а також суспільного устрою, що відповідає цим вимогам.

В історії економічної думки виділяють два основні етапи роз­витку соціалістичних утопічних ідей:

• ранній утопічний соціалізм, який знайшов яскраве втілен­ня у фантастичних проектах видатних мислителів XV—XVII ст. Т. Мора, Т. Кампанелли, Ж. Мельє, В. Вінстенлі, Г. Бабефа, Т. Мюнцера та ін. Найважливішими передумовами виник­нення цих проектів став розклад феодалізму, первісне на­громадження капіталу в західноєвропейських країнах, яке супроводжувалось розоренням селянства та зубожінням пе­реважної більшості населення. Твори ранніх соціалістів-утопістів відобразили ідеологію антифеодального протесту, прагнення до скасування феодальних привілеїв та залежно­стей, зміни відносин власності й розподілу, утвердження справедливого і щасливого суспільства;

. пізній утопічний соціалізм, заснований на ідеях перебудо­ви капіталістичного суспільства, які знайшли відображення у працях видатних західноєвропейських мислителів XVIII— XIX ст. ПІ. Фур'є, К.А. Сен-Сімона, Р. Оуена. Найважливі­шими передумовами формування цих ідей стали: завершен­ня промислового перевороту, масове розорення селян та ре­місників, майнове розшарування суспільства, виникнення безробіття та злиденності, погіршення становища робітничо­го класу, загострення соціальних суперечностей тощо. Значний вплив на формування суспільної думки цього пері­оду справили праці ранніх соціалістів-утопістів, видатних просвітників-енциклопедистів Д. Дідро, Ж.Л. Д'Аламбера, Вольтера, Ж.Ж. Руссо, які заклали ідеологічне підґрунтя ан­тифеодальних перетворень, а також ідеї представників кла­сичної політичної економії щодо необхідності подолання пе­решкод на шляху технічного прогресу, зростання суспільно­го багатства як основної мети економічної політики, спрямо­ваної на поліпшення добробуту людства. Водночас представ­ники пізнього утопічного соціалізму виступили проти класичної теорії вічного та незмінного ринкового "природ­ного порядку", протиставивши їй ідею суспільного розвитку та еволюційного переходу від капіталізму до нового, гуманно­го та справедливого суспільства.

Критикуючи суспільний устрій, заснований на приватній влас­ності та вільній конкуренції, К.А. Сен-Сімон, ПІ. Фур'є, Р. Оуен здійснили перші спроби систематизованого викладу соціалі­стичних ідей та практичного втілення омріяного ідеалу. На відміну від прагматичних теорій XV—XVIII ст., які були спрямовані на дослідження господарської реальності та ма­теріальних умов розвитку економічної діяльності, соціалі­стичні утопічні концепції відобразили мрії та фантас­тичні проекти видатних західноєвропейських мисли­телів, твори яких дуже часто нагадували емоційні проповіді, заклики та настанови.

Незважаючи на різноманітність підходів та ідей, можна виді­лити деякі спільні риси, притаманні більшості соціалістич­них утопічних учень:

• емоційну критику феодального та капіталістичного устро­їв за їх неспроможність забезпечити справедливий розподіл багатства та ефективне використання матеріальних і людсь­ких ресурсів;

• заперечення приватної власності та вільної конкуренції як основи експлуатації та соціальної нерівності. "Усі комуністичні утопії, починаючи з Платона і Мора і закінчую­ чи егалітарними письменниками XVIII ст. — Маблі, Морелі, Годвіном, Бабефом, — зазначають відомі дослідники історії економічних учень ПІ. Жід і ПІ. Ріст, — засновані на кри­тиці приватної власності"¹;

- розуміння розвитку людського суспільства як історич­ного процесу, пов'язаного із заміною наявного ладу новим, більш прогресивним і справедливим суспільним устроєм;

• прагнення не лише описати ідеальне суспільство вічної справедливості, здатне забезпечити добробут усіх громадян, але й нав'язати людям обов'язковий образ дій та поведінки, де­тально регламентувати їх життя;

• відмову від насильницьких, революційних методів побудови справедливого суспільства, віру в можливість свідо­мої трансформації суспільного устрою шляхом виховання на­селення, пропаганди і поширення соціалістичних ідей;

• використання гіпотетичного методу, побудову утопічних концепцій на основі висування гіпотез: "що буде, коли...", "уявімо, що..." тощо.

Кредо соціалізму засноване на трьох догматах. Перший: суспільство — це всемогутня і всезнаюча істота, вільна від людських недоліків і слабкостей. Другий: прихід соціалізму є неминучим.

Третій: історія є безперервним процесом розвитку від менш доско­налих умов до більш досконалих умов, прихід соціалізму є бажаним. Л. фон Мізес

Утопічна думка прагнула охопити усі сторони людського жит­тя і мала на меті безпосередню практику, пропускаючи стадію пізнан­ня світу і часто вважаючи цю стадію вже пройденою. Є.М. Майбурд