.56 Як розраховують загальну пористість грунту?

Загальна пористість ґрунтів коливається у межах 30-35% і навіть 60%. З агрономічної точки зору бажано, щоб на частку некапілярних пор припадало приблизної/3сумарногообєму пор і 2/3 на частку капілярних. При цьому забезпечується близький до оптимального, відповідний режим ґрунту.

Хід роботи

Розраховують загальну пористість ґрунту за формулою P=(d-d0):d* 100% де Р-пористість do-об'ємна вага гїпитома вага твердої фази. Знаючи загальну пористість шпунтую і його вологість можна обрахувати пористість аерації. (Раер.)- забезпеченість ґрунту, повітрям, що виражає в об'ємних відсотках за формулою :Paep.=(P-An)do. де Р-загальна пористість ґрунту(%) А-польова вологість ґрунту(%) do-обємна вага (гр./см).

Що таке структурність грунту, за якою методикою вона визначається?

Структурність і структура ґрунту (поняття, значення структури, умови утворення структури).

Структурою грунту називають сукупність різних за величиною, формою і якісним складом агрегатів, на які здатний розпадатися грунт. Грунтові агрегати складаються із з’єднаних між собою механічних елементів.

Здатність грунту розпадатися на окремі агрегати називають структурністю.

У грунтах виділяють за формою три основних типи структури: кубоподібна – всі грані агрегатів рівномірні в трьох взаємно перпендикулярних осях 1. Брилиста. Грудкувата. Горіхувата Зерниста; призмоподібна – агрегати більш витягнуті по вертикальній осі Стовпоподібна, Стовпчаста, Призматична; плитоподібна – агрегати розвинені по горизонтальній осі Плитчаста Лускувата. У межах типів агрегати залежно від їх форми та розмірів поділяють на роди і види. Кожен тип структури залежно від характеру ребер, граней і розміру поділяють на роди і види.

За розміром грунтових агрегатів виділяють такі групи структури: мікроструктура – розмір агрегатів менший 0,25 мм, макроструктура – від 0,2 до 10 мм та брилиста структура (мегаструктура) – більше 10 мм.

Грунт може бути структурним і безструктурним. У структурному стані маса грунту розділена на відокремлення різної форми і величини. Стан грунту, коли механічні елементи, що складають грунт, не з’єднані між собою у більш крупні окремості, а існують роздільно або залягають суцільною зцементованою масою, вважається безструктурним.

Виділяють структурні агрегати першого (складаються з механічних часточок) та другого порядку (мікроагрегати, на які можуть розділятися присутні в ґрунті структурні відміни. Для різних генетичних горизонтів ґрунтів характерні певні форми структури: грудкувата, зерниста – для дернових, гумусових горизонтів, пластинчасто-лускувата – для елювіальних, горіхувата – для ілювіальних у сірих лісових ґрунтів тощо. При оцінці ґрунтової структури потрібно відрізняти морфологічне поняття структури від агрономічного. У морфологічному розумінні структура – це форма відокремлень (агрегатів): горіхувата, зерниста, стовбчаста та т.ін. В агрономічному розумінні оптимальна тільки грудкувато-зерниста структура розміром від 0,25 до 10 мм.

Відношення маси цих грудочок до маси решти фракцій називається коефіцієнтом структурності. Форма та розмір агрегатів суттєво впливають на агрономічні і технологічні властивості грунтів, особливо орного шару. Оптимальний розмір структурних агрегатів пов'язаний із загальними особливостями грунтів. Найліпші водно-фізичні властивості чорноземів і каштанових грунтів формуються при розмірі грудочок від 0,25 до 3 мм, а дерново-підзолистих суглинкових – від 0,5 до 5 мм. Вищою стійкістю проти вітрової ерозії володіють грудки діаметром більше 1-2 мм.

Якісний показник структурних агрегатів – їх міцність, або опір розвиваючій дії води. Міцність агрегатів зумовлює стійкість та довговічність структури.

Основні переваги структурних грунтів порівняно з безструктурними такі:

Структурні грунти менше випаровують вологи, володіють вищою водопроникністю та водоутримуючою здатністю. В них накопичується більше продуктивної вологи й рослини використовують її більш економно;

У структурних грунтах створюються більш сприятливі умови для розвитку мікробіологічних процесів та мобілізації поживних речовин;

Структурні грунти більш стійкі до водної та вітрової ерозії;

При механічному обробітку структурних грунтів затрачається менше праці і засобів унаслідок того, що вони мають менший питомий опір, ніж безструктурні;

У структурних грунтах створюються кращі умови для проростання насіння, росту і розвитку вирощуваних культур.

Як оцінити структурний стан грунту?

А.Г. Бондарєв, І.В. Кузнєцова (1999) запропонували показники оцінки ступеня деградації структурного стану ґрунтів за вмістом структурних агрегатів. Структурний стан грунтів оцінювали за такими показниками: вміст сухих структурних агрегатів, у томі числі коефіцієнт структурності.

57. Що таке пластичність грунту? Як визначити пластичність методом Аттерберга, Васильєва?Що таке липкість грунту?Як визначити липкість грунту методом Качинського

Пластичність – це здатність грунту змінювати свою форму під впливом сили без порушення складання і зберігати її після усунення цієї сили. Чим більше в грунті мулистих частинок, тим сильніше виражена її пластичність. Найбільша пластичність характерна для глинистих грунтів. У піщаних грунтів пластичність відсутня. Пластичність залежить також від складу поглинених катіонів та вмісту гумусу. Так, при значному вмісті в грунті поглинених катіонів натрію її пластичність збільшується, а при насиченні кальцієм – зменшується. Зі збільшенням вмісту гумусу пластичність грунту зменшується.

За липкості грунту підрозділяють на гранично в’язкі (> 15 г/см2), сільновязкіе (5 … 15), средневязких (2 … 5) і слабовязкіе (<2г/см2). Найбільшу липкість мають глинисті грунти, найменшу - піщані. Грунти високогуму-сірованние та структурні не мають липкості навіть при зволоженні до 30 ... 35%. З липкостью пов'язана фізична стиглість грунту, тобто стан вологості, при якому грунт добре кришиться на грудки, не прилипаючи до знарядь обробки. Навесні в першу чергу встигають до обробки піщані і супіщані грунти, а при однаковому гранулометричному складі - понад гумусірованние.

.58 Що таке твердість грунту, за яким принципом працює твердомір Качинського?Як визначити твердість твердоміром Ревякіна?Які властивості має зв'язаний грунт?

Твердість ґрунту - властивість ґрунту чинити опір стисканню та розклинюванню. Вимірюється за допомогою твердоміра і виражається в кг/см2. Залежить від гранулометричного складу, ступеня гумусованості, структурності, складу обмінно-увібраних катіонів, вологості та ін. факторів.

Усі твердоміри працюють за єдиним принципом – вдавлювання вимірювального органа в досліджуваний ґрунт

Усі твердоміри працюють за єдиним принципом — вдавлювання вимірювального органу в досліджуваний ґрунт. Перед використанням у твердомір вставляють наконечник конічної форми (конус) з відомою площею вдавлювання (для твердих ґрунтів — 1 см2; для розпушених — 2 см2). Твердоміри мають самописці, за допомогою яких записують діаграму зміни сил вдавлювання вимірювального конуса в досліджуваний ґрунт. За записаною діаграмою зміни сили вдавлювання вимірювального конуса в ґрунт визначають середню твердість ґрунту Т за формулою:

Визначення твердості грунту по традиційній методиці твердоміром Ю.Ю. Ревякіна. Вимірювання проводились перед оранкою у 50 точках на робочій глибині до 30 см плунжером F= 1 см.

Зв'язність ґрунту - здатність г. чинити опір зовнішнім механічним силам, які намагаються роз'єднати його часточки або структурні агрегати.

.59 Що таке осідання, набухання і як визначити ці властивості грунту?Як визначається фізична стиглість грунту?Що таке питомий опір грунту і як він визначається?

Набухання ґрунту - збільшення об'єму г. при зволоженні. Викликається поглинанням вологи мінеральними та органічними колоїдами. Кількісно залежить від гранулометричного складу, вмісту і складу обмінних катіонів.

Осідання ґрунтів - ущільнення ґрунту під впливом зовнішнього тиску чи навантаження власної ваги. Осідання ґрунту супроводжується утворенням тріщин у фундаментах і стінах, руйнуванням конструкцій та інженерних мереж. Осідання ґрунту найчастіше є результатом неправильної оцінки проектувальником несучої здатності ґрунту основи. Техногенне замочування нижніх шарів лесової товщі на значну висоту та зміна кліматичних умов призводять до підняття ґрунтових вод, внаслідок чого лесовий ґрунт втрачає структуру і перетворюється на щільну суцільну пливунну ґрунтову масу, що не віддає воду при дренажі, маючи властивості плавуна.

Фізична стиглість ґрунту залежить від стану вологості і фізичних його властивостей – зв'язності і пластичності.