Оптичні та електрохімічні газоаналізатори

В оптичних газоаналізаторах використовується властивість газів поглинати електромагнітні коливання у визначеній частотній області. Аналізуємий газ поглинає випромінювання, нагрівається, при цьому збільшується його тиск на рухому мембрану. Мембрана під дією пульсуючого тиску переміщується, в результаті чого на виході приладу виникає електрична напруга, пропорційна величині, що вимірюється.

Принцип дії електрохімічних газоаналізаторів заснований на електрохімічних явищах, які відбуваються у електродних системах, які занурені у фоновий розчин електроліту з пропусканням через нього аналізуємого газу. Електрохімічні газоаналізатори поділяються на: кулоновські та вольт-амперні.

Принцип дії кулоновських газоаналізаторів заснований на пов'язуванні речовини, яка виділяється при електролізі, з аналізуємим газом так, що мірою концентрації газу являється електричний струм. Кулонометричні газоаналізатори служать для вимірювання складу мікроконцентрацій SO2, H₂S, CI₂, O₃.

Принцип дії вольт-амперних газоаналізаторів заснований на явищі деполярізації електрода аналізуємим газом, при цьому електричний струм у розчині пропорційний концентрації газу. Кисень, являючись активним деполярізатором, встановлюється на катоді до перекису водню, викликаючи проходження через розчин полярізаційного струму, який вимірюється міліамперметром.

Талієвий киснемір

Талієвий киснемір призначений для визначення кількості кисню, який розчинений в живильній воді.

Схема талієвого киснеміру типу АК-300

1 – холодильник;

2, 9 – електричні комірки;

3, 8 – іонообмінні фільтри;

4, 6 – вимірювальні комірки;

5 – талієва колонка;

7 – термокомпенсатор;

10 – ротаметр;

11 – проміжний перетворювач;

12 – передаючий перетворювач;

13 – генератор кисню;

14, 15 – мікроамперметр.

Робота приладу:

Проба води надходить в холодильник для зниження температури до 40^оС та тиску. Потім в комірці 2 визначаємо електропровідність води. Після чого проба подається в іонообмінний фільтр для очистки від солей та аміаку. Потім знову вимірюємо електропровідність води, по якій визначаємо якість очистки. Після цього проба надходить в талієву колонку, де відбувається реакція поглинання кисню талієм з у творенням гідроокису. Кількість утвореного гідроокису буде залежати від кількості кисню у воді. Потім у вимірювальній комірці визначається її електроповідність, по різниці електропровідностей судять про кількість кисню в живильній воді. Після вимірювальної комірки проба води надходить у фільтр, де очищується від талія. Якість роботи фільтра перевіряється вимірюванням електропровідності проби після нього. Потім очищена проба надходить назад в контур або спеціальний пробоприймаючий пристрій. Сигнал від вимірювальних комірок 4 та 6 надходить в проміжний перетворювач, а потім в передаючий перетворювач, де перетворюється в уніфікований сигнал постійного струму від 0 до 5 мА. Далі сигнал подається на вторинний прилад (КСУ, КПУ, КВУ).

Переваги:

• висока чутливість;

• точність вимірювань;

• надійна робота напротязі тривалого часу.

Недоліки:

• використання токсичного талія.