3) В кінці звітного періоду віднесені витрати по сплаті зе­мельного податку на фінансові результати від звичайної ді­яльності:

Дт 791 «Результат основної діяльності»

Кт 92 «Адміністративні витрати»; 84 «Інші операційні витрати».

8.1.2.Облік екологічного податку

Екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платежів, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщен­ня відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимча­сово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних від­ходів, накопичених до 1 квітня 2009 року( 1 розділ, 14.1.57. ПКУ)

Порядок сплати регламентується розділом 8 ст. 240-250 ПКУ

Платниками податку є:

• суб'єкти господарювання;

• юридичні особи, що не провадять господарську (підприєм­ницьку) діяльність;

• бюджетні установи;

• громадські та інші підприємства, установи та організації;

• постійні представництва нерезидентів.

Об'єктом оподаткування екологічним податком є:

• викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ста­ціонарними джерелами забруднення;

• скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

• розміщення відходів у спеціально відведених для цього міс­цях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

• утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопи­чені);

• тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробника­ми понад установлений особливими умовами ліцензії строк, викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Розрахунок екологічного податку здійснюється самостійно платниками щокварталу (крім тих, які визначені пунктом 240.2 ПК України) на основі:

• фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин у тон­нах (т);

• обсягів скиду забруднюючих речовин у тоннах (т);

• обсягів відходів у тоннах (т);

• обсягів відходів в одиницях обладнання та приладів (од.).

• обсягів відходів у вигляді джерел іонізуючого випроміню­вання у сантиметрах кубічних (см³);

• обсягів відходів у вигляді радіоактивних відходів (крім від­ходів, поданих у вигляді джерел іонізуючого випромінюван­ня) у метрах кубічних (м³);

• обсягів електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій) у кВт/год. (кВт/год.);

• вартості (без урахування податку на додану вартість) дже­рел іонізуючого випромінювання у гривнях з копійками;

• ставок податку за одиницю бази оподаткування (у гривнях з копійками з округленням до двох десяткових знаків);

• коригуючих коефіцієнтів.

Дані, на основі яких розраховується податкове зобов'язання, мають бути підтвердженими первинними документами бухгал­терського обліку.

Податкові агенти здійснюють обрахунок самостійно щоквар­талу, виходячи із фактичних обсягів реалізованого палива та відповідних ставок податку в поточному році.

Для цілей визначення податкового зобов'язання щодо еколо­гічного податку платники зобов'язані визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та за кожним видом за­бруднюючої речовини. Для інших цілей загальна сума екологічно­го податку - ЕП (у гривнях), яка підлягає сплаті визначається плат­никами екологічного податкуь за формулою:

ЕП = Пвс + Пс + Прв + АЕС + Б,

де Пвс - сума податку за викиди забруднюючих речовин в ат­мосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (у грив­нях);

Пс - сума податку за скиди забруднюючих речовин безпосеред­ньо у водні об'єкти (у гривнях);

Прв - сума податку за розміщення відходів (у гривнях);

АЕС - сума податку, який справляється за утворення радіоак­тивних відходів (включаючи вже накопичені) (у гривнях);

Б - сума податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений осо­бливими умовами ліцензії строк (у гривнях).

Платниками до уваги беруться лише ті види забруднень, що є наявними/характерними відповідно до специфіки їх господар­ської діяльності.

Ставки податку за викиди в атмос­ферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, пересувними джерелами забруднення наведені, за скиди у водні об’єкти забруднюючих речовин передбачені у ст. 240-250 ПКУ. Поняття «стаціонарне джерело» забруд­нення визначено в розділі 1 пп. 14.1.230 ПК України, відповідно це - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/ або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Зокрема ставки податку за скиди у водні об'єкти забруднюючих речо­вин, які не увійшли до встановленого п. 245.1 ст. 245 ПКУ пере­ліку, та на які встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу, також зросли в діапазоні від 15 до 20 разів.

Ставки екологічного податку за розміщення надзвичайно небезпечних видів відходів, як обладнання та прилади, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, встановлено нарівні 431 грн. за одиницю, тоді як до 31.12.2010 р. діяла став­ка збору - 83 грн. за одиницю, люмінесцентних ламп - на рівні 7,5 грн. за одиницю, відповідно - раніше - 1,5 грн. за одини­цю.

З 01.01.2011 р. передбачено зростання приблизно у 8,5 ра­зів ставок податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів. В таблиці 8.5 наводяться розміри цих ставок екологічного по­датку.

Таблиця 8.5