Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпаргалка_педагогыка.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
327.17 Кб
Скачать

19) Основні принципи і закономірності національного виховання та їх характеристика

В Україні історично склалася система виховання, що ґрунтувалася на національних рисах і самобутності укр..народу, але тривалий час вона нехтувалась і заборонялась. Нині, спираючись на глибинні національно-виховні традиції народу, поступово відроджується національна система виховання, яка враховує такі особливості сьогодення, як перехід України до ринкових відносин, відродження всіх сфер життя укр..суспільства і процес розбудови незалежної держави. В її основі – українській виховний ідеал. Формування ідеалу залежить від виховання, умов життя і діяльності людини, від особливостей власного досвіду.

Поняття «національне виховання» охоплює всі зазначені особливості. По-перше, воно рівнозначне державному. По-друге, в жодній країні світу не існує виховання взагалі. І нарешті, воно найбільше відповідає потребам відродження України. Головна мета – передання молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду й на основі цього формування особистісних рис громадянина України (національної самосвідомості, моральної, естетичної, правової, екологічної культури), розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

20) Колектив, його ознаки і структура. Закони життя дитячого колективу. Динаміка та етапи його розвитку.

Колектив – організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності. Дитячий колектив – об’єднання дітей згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою). Характерними рисами колективу є суспільно значуща мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між його членами. Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві. Колектив здійснює організаторську (керує своєю діяльністю), виховну (є носієм моральних переконань), стимулюючу (сприяє формуванню морально цінних стимулів, регулює поведінку своїх членів, взаємовідносини учасників) функції. Розглядаючи дитячий колектив як засіб виховання, слід зважати на те, що “вплив соціального і фізичного оточення утворює середні типи людей: усі переймають один від другого одяг, звичаї, розпорядок дня”. Дитячий колектив, за вченням А. Макаренка, у своєму розвитку проходить декілька етапів. На 1-му: важливо сформулювати вихованцям систему педагогічних вимог, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання. Здійснюють також інтенсивний вплив на учнів, формують ядро активу з учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів. На 2-му: вимоги педагога підтримує частина вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і до самих себе. На 3-му: вимоги висуває колектив. Цього досягають, згуртувавши вихованців у єдиній діяльності. Педагог працює з активом, допомагає йому завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити найбільше учнів. На 4-му: кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе.