- •1. Агрохимия как наука.
- •3. Поживні речовини
- •4. Хімічний склад рослин та можливий вплив добрив на його компоненти
- •5. Кореневе живлення рослин. Основні принципи активного засвоєння ел.Жив. Кор.Сист. Рослин.
- •6. Сучасні уявлення про механізм поглинання коренем.
- •9. Хімічна реакція добрив
- •10. Потенційні та ефективні запаси поживних речовин в грунті
- •11. Типи та періоди живлення рослини і їх регулювання застос.Добрив
- •12. Види вбирної здатності грунту
- •13. Агрохімічне картографування грунтів
- •18.Кругообіг та баланс азоту в землеробстві
- •19. Значення амоніфікації, нітрифікації, денітрифікації
- •21. Винос поживних речовин с.Г. Культурами
- •26. Вміст та форми калію у грунтах. Що являють собою рухомі форми калію.
- •27. Правила змішування добрив
- •28. Ретроградація фосфорних добрив
- •30. Особливості взаємодії азоту з грунтом.
- •31. Взаємодія фосфорних добрив з грунтами
- •35. Роль мікроелементів в житті рослин
- •37. Агрохімічна характеристика преципітату і знефтореного фосфату
- •38. Агрохімічна характеристика амофосу та калійної селітри
- •39. Нітратні азотні добрива, їх властивості та умови
- •40. Фосфоритне борошно
- •41. Агрохімічна оцінка сечовини
- •42. Суперфосфат
- •46. Агрохімічна характеристика хлористого калію та сульфату калію
- •47. Основні речовини , що використовуються для вапнування та гіпсування ґрунтів. Розрахунки доз вапна та гіпсу.
- •48. Мікродобрива. Їх характеристика та використання.
- •49. Використання борних мікродобрив
- •50. Нітрагін, азотобактерин і фосфоробактерин. Умови ефективного застосування бактеріальних препаратів.
- •51. Підстілковий гній, його склад, властивості, дози і місце внесення в сівозміні.
- •52. Способи зберігання гною та процеси, що в ньому відбуваються під час зберігання.
- •53. Компости як добрива, технологія виготовлення, умови використання.
- •54. Пташиний посліл, гноївка, солома
- •55. Зелене добриво та фекальні масси
- •56. Принципи розробки н.Д. Системи
- •57. Визнечення оптимальних норм добрив на основі прямого використання
- •62. Прийоми, строки, способи внесенно добрив та хім..Меліорантів
- •63.Визначити місця внесення органічних добрив та хім. Міліорантів
- •64. Припосівне удобрення. Склад дози та ефективність
- •65.Основне удобрення та його задачі,які добрива використовують для основного внесення в різних зонах
- •67. Локальний спосіб внесення добрив
53. Компости як добрива, технологія виготовлення, умови використання.
Компост — добриво, що отримують в результаті розкладання різноманітних органічних речовин мікроорганізмами.
Для виготовлення компосту використовують різноманітні відходи рослинництва (бур'ян, листя, зіпсовані овочі та фрукти), а також фекалії, деякі види сміття, відходи м'ясного виробництва тощо. Матеріал для виготовлення компосту складують у великі купи або резервуари, таким чином, щоб забезпечувалась гарна вентиляція. Періодично матеріал зволожують. Під час компостування температура всередині резервуару значно підвищується внаслідок діяльності мікроорганізмів. Процес триває від декількох тижнів до кількох років в залежності від сировини. При компостуванні в органічній масі підвищується вміст доступних для рослин елементів живлення (азоту, фосфору, калію тощо), знешкоджуються патогенні мікроорганізми та гельмінти, зменшується кількість целюлози, геміцелюлози та пектину (викликають перехід розчинних форм азоту та фосфору в органічні форми, які менше засвоюються рослинами). Готовий компост повинен мати колір та запах ґрунту.
Використовують як добриво під будь-які види сільськогосподарських рослин у розрахунку 15 — 40 т/га. Компост поліпшує структуру ґрунту, а також сприяє розмноженню дощових червів, діяльність яких дуже корисна для рослин. Утилізація органічних речовин шляхом компостування не забруднює навколишнє середовище.
54. Пташиний посліл, гноївка, солома
54. Сеча та гноївка. Сеча і гноївка — досить цінні швидкодіючі добрива. Підстилка вбирає лише 40 — 45 % сечі тварин, решта стікає і втрачається, якщо її не збирати.
Гноївка — рідина, яка виділяється з гною при його розкладі під час зберігання. Ці добрива використовують для виготовлення компостів, а також для підживлення, розбавляючи їх водою у 8 — 10 разів.
Пташиний послід. Пташиний послід — швидкодіюче добриво, придатне для удобрення овочевих культур і картоплі. У 100 кг його міститься 0,5 — 1,8 кг азоту, стільки ж фосфору та 0,6 — 1,0 кг калію. Послід треба видаляти з пташників щодня і зберігати в сухих ямах або ящиках. Заповнену яму зверху вкривають шаром торфу або землі і так зберігають до весни. Навесні послід висушують на сонці і подрібнюють на порошок. Під овочеві культури треба вносити по 15 — 20 г сухого посліду в лунку.
Солому використовують з різною метою. Проте найефективнішим є заорювання її в ґрунт або просто залишення на поверхні у вигляді мульчі. Адже порівняно з компостуванням і виробництвом гною це найменш затратно.
Поверхневе приорювання соломи на глибину до 10 см, порівняно з глибоким, сприяє більшому на 15-20% виходу новоутворених гумусових речовин, що є джерелом елементів живлення та основним чинником визначення родючості ґрунту і зміни їх групового складу. Внесення 10-15 кг/га компенсаційної дози азоту підсилює гуміфікацію соломи і сприяє підвищенню в 1,3 рази гуматності новоутворених гумусових речовин. Одна тонна соломи з компенсацією азотної недостатності за впливом на врожай і накопичення гумусу ідентична внесенню 4-5 т напівперепрілого гною. В середньому 1 т соломи містить 5 кг азоту, 2,5 кг фосфорного ангідриду, 8 кг окису калію. Окрім макроелементів, у соломі озимої пшениці міститься багато мікроелементів: сірка, бор, мідь, марганець, молібден, цинк та 42% целюлози і 25% лігніну. Такий вміст у соломі лігніну зумовлює подовжений термін її розкладання, протягом якого вона позитивно впливає на агрофізичні властивості, мікробіологічну діяльність, поживний режим ґрунту. При розкладанні соломи в ґрунті додатково утворюється вуглекислий газ, який при взаємодії з водою утворює вугільну кислоту, що сприяє переходу в розчинну форму певної кількості поживних елементів ґрунту.