9. Різні князі.

Князь Олег (882-912 рр.)

Головна позиція – об’єднавча внутрішня політика, підкорює древлян, радимичів, сіверян, уличів. Інша позиція – збір данини. Зробив два великі походи на Візантію у 907, 911 рр. Підкорює Візантію і підписує мирні договори: Візантія платить данину, пільги руським купцям. У 912 р. – помирає.

Князь Ігор (912-944 рр.) – син Олега

Досить невдала внутрішня і зовнішня політика. 941, 944 – походи на Візантію, перемагає Візантія, підписується мирний договір: Київська Русь платить данину, пільги візантійським купцям. Внутрішня політика: приєднує уличів, древлян, Східний Крим, Тмутараканське князівство на Оттоманському півострові. 944р. – починає їздити збирати данину, зібравши данину з древлян він з дружиною повертаються до Києва, але, мабуть, йому здалося, що мало зібрав, і повертається до древлян з невеликою кількістю дружини, де його і вбивають.

Княгиня Ольга (944-964 рр.)

Син Ігоря Святослав був ще малий, тому Ольга. Внутрішня політика: помста древлянам, встановлює норми збору данини по всій Київській Русі. Зовнішня політика: 946 – вперше в історії Київської Русі їде до Константинополя не військовим походом, а з дипломатичним візитом. Підписується рівноправний мирний договір. 955 р. – перша приймає християнство.

Князь Святослав (964-972 рр.)

Головне в житті – це військові походи, не любив розкоші. 968 р. – перемога над хазарами. 965-968 р. – похід на Волзьку Болгарію. 968 р. відбиває напад печенігів. 969 р. повстання Волзької Болгарії (підкоряє). Майже не займався внутрішньою політикою. Провів одну з адміністративних реформ (вона майже не спрацювала) – посадив своїх синів правити в містах Київської Русі. 972 р. – загинув (у 24 віці). Захопивши міста на Дунаї, повертається до Києва. Візантійський князь підкуплює печенігів, які вбивають Святослава.

Володимир II Всеволодович (1053 — 19 квітня 1125) — великий князь київський (1113—1125), державний і політичний діяч, письменник. Син князя Всеволода Ярославовича і візантійської княжни з сім'ї Мономаха. Прозваний Володимиром Мономахом. Хрещене ім'я Василь. Володимир Мономах — автор вміщеного в Лаврентіївському літопису «Повчання» своїм дітям — видатного давньоруського літературного світського твору, в якому засуджувалися князівські міжусобиці і закликалося до об'єднання давньоруських земель. Наприкінці 11 ст. укріпився на князюванні в Переяславі. Переяславське князівство найбільше потерпало від нападів половців, і тому Володимир Мономах особливо прагнув припинення князівських міжусобиць та об'єднання сил для боротьби проти нападників. Здобув популярність організацією спільних успішних походів князів 1103 і 1111 рр. проти половців. Під час київського повстання 1113 р. боярська верхівка запросила Володимира Мономаха на князювання до Києва. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 р., де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 р.

Ярослав Мудрий - (бл. 978 — 1054) — великий князь київський, син Володимира Великого. Будучи сміливим і підприємчивим войовником, був Ярослав і непоганим політиком та дипльоматом. Ярослав налагоджував зв`язки Русі з державами Європи. Він сам одружився на шведській принцесі Інгігерді (хрещена Іриною; ? — 1050), його сестри були дружинами членів королівських сімей Польщі та Чехії; його сини були одружені з візантійською та німецькою принцесами, одна з його дочок, Ганна, стала дружиною короля Франції, друга — короля Угорщини, а третя — короля Норвегії. Під час його правління (з 1019) було значно розширено межі її столиці — Києва, насипано нові оборонні вали (за одним з них прокладено сучасну вулицю Ярославів Вал), збудовано Золоті ворота, Георгіївську та Ірининську церкви, Софійський собор, в якому згодом було поховано в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину. Створив бібліотеку Софійського собору. За князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану «Правду Ярослава», що становить найдавнішу частину законів руського права.