5.«Проявляй нетерпимість до зла. Допомагай слабким та беззахисним, будь чутливим до чужого горя»

На думку педагога, дошкільний вік є сензитивним для розвитку емпатійних емоцій. Маленькі діти дуже чутливі до нещастя, страждань інших. А оскільки в житті, на жаль, завжди присутні нещастя, турботи, страждання, вдумливий педагог може створити в дитячій уяві яскраві картини та образи, які спонукатимуть до моральних вчинків. Василь Олександрович не раз підкреслював шлях до моральних спонук дитини йде через розвиток емпатійних емоцій. Емпатія – це відчуття людиною внутрішнього світу інших людей, емоційний відгук на хвилювання інших. Вона виявляється у співчутті, співпереживанні, турботі про інших.Якою б малою не була дитина, зауважував В.О.Сухомлинський, в неї обов’язково має бути предмет уваги, турботи, опіки. Це може бути і старенька бабуся, і маленьке кошеня, і квітка у горщику. Головне – виховання людяності, гуманності, вміння поставити себе на місце іншого, внутрішнього бажання робити добро. Отже, моральне виховання дошкільнят –найважливіший етап у всебічному і гармонійному розвитку особистості. Тож не випадково в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського саме цій проблемі приділено багато уваги.

2.Роль казки у вихованні дошкільнят за в .Сухомлинським

Значне місце у творах В.О. Сухомлинського відведено показу великих можливостей казки для естетичного виховання малят.

"Саме через казку - найближчий шлях до серця дитини. Без живої, яскравої казки, яка оволодіває почуттями, фантазією, свідомістю дитини, педагоги дошкільного закладу не можуть уявити і мову, невіддільну від краси, казка сприяє вихованню естетичних смаків і нахилів" Головне завдання вихователі вбачають у тому, щоб дошкільнята навчилися самостійно створювати казки. Бо казка у розумінні В. Сухомлинського - друг і навчитель дітвори, вона допомагає їм краще пізнати навколишній світ і прекрасне, робить їх добрішими, людянішими, викликає бажання пронести чудові риси позитивних персонажів через своє життя.

Кожна дитина в душі творець прекрасного, вигадник і фантазер. Але її потрібно навчити бачити навколо себе прекрасне і виражати словами свої думки.

Тому колектив дошкільного закладу поставив собі за мету: на заняттях та в повсякденній роботі з дітьми широко використовувати казку як засіб естетичного виховання, стимулювати дітей до самостійного творчого складання казок і вмінню їх красиво, емоційно переказувати.

Серед дієвих форм естетичного виховання важливе місце педагоги дошкільного закладу надають святам і розвагам, перегляду мультфільмів і кінофільмів, лялькових спектаклів і концертів. Такі заходи мають велику виховну цінність, захоплюють дітей цікавим видовищем, формуючи естетичні смаки і здібності

Вихователі звернули увагу на те, як діти засмучуються, коли казка дочитана чи розказана. Вони просять повторити її з самого початку. Та казка і не закінчується. Вона живе і змінюється, як живе і змінюється людина. "Казка – це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини - її розум, почуття, уяву, волю" [Там же. Т. 3. С. 184.].

Працюючи над удосконаленням естетичного виховання дошкільників через казку, педагогічний колектив дошкільного закладу творчо використовує спадщину В. О. Сухомлинського, його багатий досвід практичної діяльності.