1.Моральне виховання дошкільнят у системі сухомлинського

Витоки гуманістичної системи В.О.Сухомлинського – у народній педагогічній мудрості, яка надихала сільського

вчителя на створення культів Вітчизни, Матері, Праці, Природи, Краси, Слова. Своєю практичною діяльністю він переконливо довів, що добрі почуття йдуть корінням у дитинство, а людяність, доброта, ласка, доброзичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу довкілля.Педагог розробив основні «норми моральності» , які сформулював у таких правилах: 1. «Ти живеш серед людей. Твої бажання , твої вчинки –це радість або сльози твоїх близьких. Роби так, щоб людям, які оточують тебе, було добре».Виховання рефлексивних емоцій, почуття обов’язкувідповідальності за свої вчинки – сутність першого правила моральної етики Сухомлинського. У дошкільному віці з’являються передумови до рефлексивного мислення як здатність людини аналізувати свої дії, вчинки, мотиви та співвідносити їх із загальнолюдськими цінностями, а також з діями, вчинками та мотивами інших людей. Дитина ще не може осягнути того, що кожна її дія, кожний вчинок якось впливають на її оточення. Але вона постійно прагне впливати на нього, відстоюючи свої особисті бажання,

потяги, потреби. За Сухомлинським, виховання рефлексивного мислення – це насамперед виховання в

дитини «відчуття серцем іншої людини». Педагог учив своїх вихованців ставити себе на місце інших людей, співчувати їхнім радостям чи невдачам, як своїм особистим, бо: «Якщо дитині байдуже , що на серці в її товариша, друга, матері, батька, якщо дитина не вміє бачити в очах іншої людини, що в неї на серці, - вона ніколи не стане справжньою людиною».Здатність до передбачення наслідків своїх дій викликає в дитини прагнення бути «хорошою», і в цьому педагог вбачав «ключик», який відчиняє двері до розвитку почуття обов’язку. Потрапляючи в різні життєві ситуації, коли особисті бажання стикаються з тим, що треба, що має бути, дитина мусить зробити вибір. Мистецтво виховання , вважав В.О.Сухомлинський, полягає не так у тому, щоб учити дітей обмежувати свої бажання (це, безумовно, теж важливо), як у тому, щоб почуття відповідальності за свої вчинки, обов’язку перед іншими людьми керували її бажаннями, поведінкою. У дошкільному віці, коли дитина найбільш сприйнятлива до наслідування, дуже легко, вважав В.О.Сухомлинський, впливати на формування її моральних звичок. Для цього треба наочно, в доступній формі показувати їй наслідки «доброї» та «поганої» поведінки: «Ось на цій зеленій галявинці хотілося б пограти в м’яча, але не можна: трава тут завжди має бути свіжою, бо вона – це чисте повітря»; «Вам хочеться зламати квітучу гілочку. Але якщо кожен задовольнить таке бажання, квітучий кущ перетвориться на оголене гілля. Людям нічим буде милуватися – своїм вчинком ви вкрадете у них красу».Інакше кажучи, формування морально вихованої особистості, за В.О. Сухомлинським, має починатися з орієнтації дитини в своїй повсякденній поведінці не тільки на особисті бажання, а й на інтереси людей, які її оточують. Тому педагог радив ставити дітей у ситуації, що вимагають прояву таких моральних якостей як відповідальність, обов’язок, бажання робити добро.Отже, сформувати рефлексивне мислення – означає навчити дитину вболівати за те, як оцінюють її вчинки люди. У цьому і полягає сенс першого правила моральної поведінки для дітей: «Роби так, щоб людям, які оточують тебе, було добре».