§ 3. Система принципів організації й діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування

Принципи організації й діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування – це керівні ідеї, положення, що відображають закономірності формування, функціонування і розвитку органів публічної влади, на яких ґрунтується їх організація й діяльність. У юридичній літературі існує класифікація принципів на загальні й інституційні (спеціальні), конституційні і законодавчі, матеріальні і процесуальні, організаційні і функціональні.¹

Загальні принципи є основними засадами організації й діяльності всіх або більшості органів публічної влади, а інституційні (або спеціальні) характерні для окремих органів публічної влади. До загальних принципів відносяться принципи гуманізму, народовладдя, верховенства права, поділу влади, законності, гласності, поєднання єдиноначальності і колегіальності, оптимальної децентралізація, поєднання виборності і призначуваності та інші.

Принцип гуманізму передбачає безумовний пріоритет прав і свобод людини в діяльності органів публічної влади. Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а отже й кожного з її органів.

Принцип народовладдя знайшов закріплення у ст. 5 Конституції України, яка проголошує народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В якості форм народовладдя виділяють інститути представницької й безпосередньої демократії. Під формами безпосереднього народовладдя розуміють засоби безпосереднього відправлення громадянами владних функцій, форми представницької демократії знаходять свій вияв у діяльності владного апарату, органів державної влади й місцевого самоврядування. Нормативно закріпленими засобами безпосереднього народовладдя виступають вибори, всеукраїнські й місцеві референдуми, народні й місцеві ініціативи, громадські обговорення (слухання), збори громадян та інші.

Принцип унітаризму встановлений у ст. 2 Основного Закону, яка визначає, що Україна є унітарною державою. Із цього принципу випливає наявність єдиної системи органів державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію країни, єдиної системи законодавства, невизнання за територіальними одиницями навіть часткової політичної самостійності

Принцип верховенства права, закріплений у ст. 8 Конституції України, спрямований на утвердження права як фактора прогресивного, демократичного, гуманістичного розвитку суспільства і держави. Цей принцип пов’язаний, перш за все, із пріоритетністю у суспільстві прав людини, закріпленням їх на законодавчому рівні, правовою рівністю, пануванням у суспільному та державному житті таких законів, котрі виражають волю більшості або всього населення країни, втілюючи при цьому загальнолюдські цінності та ідеали, взаємною відповідальністю особи і держави. Також він характеризується верховенством Конституції і законів у правовій системі, зв’язаністю правом усіх суб’єктів правовідносин. Із принципу верховенства права випливає, що правові норми є обов’язковими для всіх правових інституцій рівною мірою, як і для громадян.¹

Принцип поділу влади закріплений у ст. 6 Основного Закону і полягає у здійсненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. При цьому слід враховувати, що державна влада є єдиною, це обумовлено єдністю і неподільністю державного суверенітету, єдністю системи державних органів та основних засад їх формування й діяльності на всій території країни. Однак єдність державної влади не виключає різних форм її прояву, поділу на гілки влади і розмежування державних функцій і повноважень між ними. Поділ влади дозволяє попередити надмірне зосередження влади в окремих державних органах чи в межах однієї гілки влади. Змістовне наповнення даного принципу складає й система “стримувань і противаг”, спрямована на функціонування правового механізму стримувань кожної гілки влади іншими гілками, збалансування повноважень, запобігання і пом’якшення конфліктів між вищими органами державної влади.

Принцип поділу влади спрямований на раціоналізацію та оптимізацію діяльності державного апарату. Водночас він не поширюється на систему органів місцевого самоврядування, які не входять до системи державних органів, а також відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 21.12.01 № 19-рп/2001 не стосуються функціонування Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради Міністрів АРК.

Принцип законності врегульований у ч.2 ст. 19 Основного закону України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Його сутність полягає у вимозі суворого дотримання приписів законів та інших нормативно-правових актів, сумлінного виконання покладених на них юридичних обов’язків владними інституціями, посадовими особами та іншими суб’єктами правовідносин. Здійснення принципу вимагає єдиного розуміння правових актів, їх тлумачення і застосування, єдності нормативної основи законності, забезпечення рівності усіх перед законом. Реалізація принципу можлива тільки при забезпеченні верховенства закону в системі нормативно-правових актів.

Принцип гласності вимагає обов’язкового дотримання безперешкодного руху інформаційних потоків у системі публічної влади, широку поінформованість громадян про організацію й діяльність органів публічної влади. Він означає відкритість органів публічної влади; прозорість діяльності владних інституцій, їх структурних підрозділів, апарату, посадових осіб; обов’язкове врахування думки громадськості у процесі розробки, прийняття й реалізації владних рішень; обов’язок інформування населення з боку владних органів усіх рівнів про свою діяльність, прийняті рішення, про значні політико-правові, соціально-економічні процеси та явища, що відбуваються у державі, регіоні чи на рівні територіальної громади.¹

Принцип поєднання виборності й призначуваності передбачає формування органів публічної влади на різних засадах в залежності від їх статусу. Представницькі органи публічної влади ( Верховна Рада України, Верховна Рада АРК, місцеві ради, органи самоорганізації населення) формуються шляхом виборів. Президент України та сільський, селищний, міський голова як головна посадова особа територіальної громади також обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Призначуваними органами є, зокрема, Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації. Обрання відрізняється від призначення альтернативністю кандидатур, хоча сама процедура може бути схожою (наприклад, голосування). Обранню віддається перевага, коли треба забезпечити високий ступінь довіри населення, високий рівень легітимності влади. Призначення застосовується, коли пріоритет віддається фаховості, діловим якостям кандидатів на посаду.

Принцип поєднання єдиноначальності й колегіальності в організації й діяльності органів публічної влади означає розумне поєднання у владному механізмі одноособового і колективного керівництва. У колегіальних органах (представницькі органи, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Центральна виборча комісія та ін.) рішення приймаються більшістю голосів їх членів після колективного обговорення. Єдиноначальними є органи, в яких вирішальна влада з усіх питань їхньої компетенції належить керівнику, який несе персональну відповідальність за результати роботи цього органу (президентура, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та ін.).

Принцип оптимальної децентралізації полягає в раціональному, виваженому співвідношенні централізації й децентралізації, які покладені в основу організації й функціонування органів публічної влади. Централізація означає концентрацію повноважень в руках центральних органів влади, домінування субординації над координацією, створення жорстких ієрархічних структур і запровадження режиму суворої виконавської дисципліни. Децентралізація передбачає цілеспрямований процес розширення повноважень територіальних органів влади, переважання координаційних зв’язків над субординаційними, широку автономію територіальних органів влади, стимулювання політичної активності й ініціативи на місцях. Оптимальна децентралізація передбачає встановлення раціональних зв’язків між центральними й місцевими органами влади, залучення громадськості до процесу вироблення й реалізації владних рішень.

Крім означених загальних принципів, що покладені в основу організації й діяльності органів публічної влади, до цієї групи можна віднести принципи демократизму, професіоналізму, компетентності, економічності, системності і структурованості органів публічної влади, територіальності, підконтрольності, персональної відповідальності за виконання службових обов’язків, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів.

Спеціальні принципи притаманні кожному з органів публічної влади і зумовлені особливостями їх організації й діяльності. Наприклад, для організації й функціонування місцевого самоврядування в Україні характерними є принципи автономності місцевого самоврядування, субсидіарності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законом; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування та інші.