§ 7. Організація роботи органів самоорганізації населення

Особливе місце в системі місцевого самоврядування займають органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.2 Закону України “Про органи самоорганізації населення” вони являють собою представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення певних завдань. До таких завдань слід віднести: а) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; б) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; в) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм. Основними видами органів самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітеті, комітеті мікрорайонів, районів в місті.

Правову основу організації та діяльності органів самоорганізації населення становлять Конституція України, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон України “Про органи самоорганізації населення”, статути територіальних громад, локальні підзаконні нормативні акти органів місцевого самоврядування, положення про органи самоорганізації населення, затверджені у встановленому законодавством порядку.

Територіальною основою органів самоорганізації населення виступає певна частина території населеного пункту – села, селища, міста або району в місті, в межах якої проживають жителі, які обрали цей орган. Територія функціонування окремих видів органів самоорганізації населення визначається рішенням місцевої ради, що надала дозвіл на створення цього органу.

Матеріально-фінансову основу органів самоорганізації населення складає майно, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади і надане за рішенням місцевої ради в оперативне управління цим органам, а також фінансові кошти, що формуються з коштів місцевого бюджету, які передаються органам самоорганізації населення місцевою радою для здійснення наданих їм повноважень, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, надходжень з інших джерел, незаборонених законодавством, в тому числі отримані шляхом самооподаткування жителів відповідної території.

Порядок створення органу самоорганізації населення характеризується відносною простотою і включає кілька стадій – ініціювання створення органу самоорганізації населення, надання місцевою радою дозволу на створення, обрання органу самоорганізації населення та його легалізація. З метою ініціювання створення органу самоорганізації населення та обрання ініціативної групи скликаються загальні збори (конференція) жителів певної території. Відповідне рішення має бути підтриманим не менше ніж половиною учасників загальних зборів. Питання про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення розглядається за участю членів ініціативної групи на найближчому засіданні сесії місцевої ради. Рішення місцевої ради про надання дозволу повинно визначати назву органу самоорганізації населення, територіальну основу, основні напрямки його діяльності, повноваження і умови їх здійснення.

Обрання органу самоорганізації населення здійснюється загальними зборами (конференцією) жителів за місцем проживання на основі загального рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Право голосу мають жителі відповідної території, які є дієздатними і досягли на день виборів 18 років. Обраними до складу органу вважаються ті особи, які одержали більше половини голосів учасників зборів. Загальні збори (конференція) жителів затверджують також положення про орган самоорганізації населення.

Обов'язковою є легалізація органу самоорганізації населення. Вона здійснюється шляхом письмового повідомлення виконавчого комітету місцевої ради про заснування такого органу або шляхом реєстрації в цьому ж органі місцевого самоврядування. В останньому випадку орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи.

Орган самоорганізації населення має колегіальний характер. Він утворюється у складі голови, його заступника, секретаря та членів комітету, які виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. За рішенням зборів жителів керівник та секретар органу самоорганізації населення можуть працювати в ньому і на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів цього органу. Для забезпечення роботи орган самоорганізації населення може утворювати комісії, робочі групи, інші органи в порядку, визначеному положенням про цей орган.

Основні напрямки діяльності органів самоорганізації населення щодо виконання покладених на них завдань становлять наступні функції. Організаційно-розпорядча функція уявляє діяльність органів самоорганізації населення щодо організації виконання рішень загальних зборів громадян за місцем проживання, органів місцевого самоврядування, сприяння виконанню актів чинного законодавства, визначення напрямків та забезпечення використання коштів, передбачених на благоустрій відповідної території. Представницька функція є напрямом діяльності щодо представництва органами самоорганізації населення інтересів жителів, що обрали ці органи, в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, установах. Облікова функція передбачає діяльність органів самоорганізації населення щодо визначення та фіксування у кількісних та якісних показниках стану ресурсного забезпечення жителів відповідної території, в тому числі й якості житлово-комунальних послуг. В межах інформаційної функції органи самоорганізації населення забезпечують доведення до жителів відповідної території інформації з важливих питань життєзабезпечення територіальної громади, організують вивчення громадської думки, доводять до відома органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організації, установ відповідні дані.

Для вирішення конкретних завдань орган самоорганізації населення наділяється місцевою радою власними і делегованими повноваженнями. Власними є ті повноваження, які надаються органу самоорганізації населення місцевою радою під час його створення, виходячи з загального переліку власних повноважень, передбачених ст.14 Закону України “Про органи самоорганізації населення”. Орган самоорганізації населення набуває власних повноважень з моменту його легалізації і не може бути позбавлений їх до припинення діяльності у встановленому законодавством порядку. Делеговані повноваження – це частина повноважень місцевої ради, яка передається за рішенням ради органу самоорганізації населення додатково з одночасною передачею необхідних для її здійснення матеріально-фінансових та інших ресурсів.

Основною організаційною формою роботи органу самоорганізації населення є засідання, які скликаються керівником цього органу або його заступником за необхідністю, але не рідше одного разу на квартал. Засідання є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу органу.

Органи самоорганізації населення з питань, віднесених до їх компетенції, більшістю голосів своїх членів від загального їх складу приймають рішення організаційно-розпорядчого характеру. Ці рішення з підстав їх невідповідності чинному законодавству або наданим повноваженням можуть бути за рішенням місцевої ради зупинені з одночасним зверненням до суду щодо їх скасування.

На зміцнення ролі органів самоорганізації населення у системі місцевого самоврядування спрямована встановлена Законом України “Про органи самоорганізації населення” система гарантій їх діяльності. Цим органам гарантується сприяння у виконанні їх повноважень з боку органів місцевого самоврядування. При цьому органи місцевого самоврядування, а також органи державної влади, їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність органів самоорганізації населення, крім випадків, передбачених законодавством. Важливою гарантією є надане членам органу самоорганізації населення право брати участь у засіданнях місцевих рад та їх виконавчих органів при розгляді питань, що стосуються діяльності органів самоорганізації населення, а також ініційованих цим органом, з правом дорадчого голосу.

Органи самоорганізації населення функціонують, як правило, протягом терміну повноважень місцевої ради. Але Закон передбачає підстави дострокового припинення їх діяльності. Відповідне рішення можуть прийняти: 1) місцева рада, яка надала дозвіл на створення органу самоорганізації – з підстав невиконання рішень ради, її виконавчого комітету; 2) загальні збори (конференція) жителів за місцем проживання – з підстав невиконання рішень цих зборів, власних повноважень органу самоорганізації населення, а також у зв'язку з саморозпуском цього органу; 3) судові органи – з підстав порушення органом самоорганізації населення чинного законодавства України. Орган самоорганізації населення припиняє свої повноваження також у разі реорганізації його територіальної основи, якщо вона пов'язана з відселенням жителів, які брали участь у зборах (конференції), що заснували цей орган. Порядок припинення повноважень органу самоорганізації визначається положенням про цей орган.