Самостійна робота № 8. Тема: національний дохід. Національне багатство.Сімейні доходи. План:

1. Національний дохід.

2. Національне багатство.

3. Фактори та джерела формування сімейних доходів.

4. Прожитковий мінімум.

Рекомендовані джерела:

1. Економічна теорія. Політекономія. За редакцією проф. В.Д. Базилевича. Київ, 2006р.

2. Основи економічної теорії, за редакцією доктора економічних наук, професора С.В. Мочерного. Київ, 2003 р.

3. Основи економічної теорії, І, ІІ кн., за редакцією професора Ю.В. Ніколенка. Київ, 2003р.

4. Основи економічної теорії, за редакцією академіка НАН України А.А. Чухна. Київ, 2001р.

5. Електроний посібник самостійних робіт з дисципліни «Економічна теорія».

Коментар до п. 1. Національний дохід.

Національний дохід визначається шляхом вилучення із вартості чистого національного продукту (ЧНП) чистих непрямих податків на бізнес.

НД = ЧНП – Тнч,

де Тнч – чисті непрямі податки.

Це означає, що національний дохід визначається у факторних цінах.

Тнч = Тн – Сб,

де Тн – непрямі податки на бізнес;

Сб – субсидії бізнесу.

Окрім того, обсяг національного доходу можна підрахувати за формулою:

НД = W + P + Iч + R,

де W – заробітна плата;

Р – прибуток підприємстві корпорацій;

Iч – чистий процент, який дорівнює різниці між отриманими і сплаченими процентами;

R – рента;

Рівень національного доходу, вироблений в умовах повної зайнятості, називають потенційним, або національним доходом повної зайнятості.

За своїм змістом національний дохід – це сумарний дохід усіх жителів країни. Він відображається на рахунку «Первинний розподіл доходів», який показує, яким чином доходи, створені в одних секторах економіки, надходять у вигляді первинних доходів до інших секторів – отримувачів доходів.

Коментар до п. 2. Національне багатство.

Узагальнюючим показником засобів багаторічної діяльності країни є показник національного багатства.

Національне багатство – це сума активів, які є власністю домогосподарств, фірм і держави, нагромаджених суспільством (національною державою) за всю історію його існування. Вартісна оцінка національного багатства визначається, як правило, на початок і кінець року. Вартісний вимір цього показника ускладнюється неможливістю оцінити у грошовій формі деякі його складові. Розширене трактування національного багатства включає в його структуру:

– розвідані та нерозвідані природні ресурси країни (поклади корисних копалин, водні, земельні, лісові ресурси та ін.);

– нагромаджені продукти праці (споруди, будівлі, машини, устаткування, сировина, матеріали, паливо), предмети довгострокового споживання (меблі, холодильники, інша техніка), середньострокового споживання (одяг, взуття та ін.) та поточного споживання (їжа, предмети гігієни та ін.);

– фінансові активи (готівка, інвестиції, банківські вклади, дебіторська заборгованість, цінні папери та ін.);

– нематеріальні активи (авторські права, ноу-хау, патенти, ліцензії, торгові марки, інтелектуальний продукт);

– нематеріальне багатство, пов’язане з людськими ресурсами (їхній науково-технічний, освітній, культурний рівень, а також рівень здоров’я нації, рівень індивідуальної та економічної безпеки та ін.).

Як видно із структури національного багатства не мають вартісного вираження нерозвідані природні ресурси країни та людський ресурс. Вони не знаходять у системі національних рахунків (СНР) вартісної оцінки.

Матеріальні компоненти національного багатства разом з духовними цінностями являють собою сукупні можливості суспільства в розвитку суспільного виробництва і задоволенні особистих потреб населення. Тому раціональне, ефективне їх використання — важливий фактор економічного розвитку, причому сучасний прогрес суспільства, який здійснюється під впливом науково-технічного прогресу, супроводжується підвищенням ролі і значення нематеріального багатства в житті суспільства. Загальноекономічна тенденція полягає в тому, що у міру прогресу матеріального виробництва створюються умови для розвитку соціальної сфери, а отже, й дедалі більшого зосередження тут матеріальних і духовних цінностей.