10.В чому полягає ступінь пожежної небезпеки для підприємств газової промисловості /

Пожежна безпека - це сукупність причин і умов, які сприяють виникненню і поширенню пожежі і визначенню його можливих масштабів і наслідків.

Ступінь пожежної небезпеки залежить також від особливостей технологічного процесу виробництва. Для підприємств газової промисловості характерна наявність великої кількості нафти, нафтопродуктів, інших горючих рідин, їх парів і горючих газів в технологічних апаратах, обладнанні і системі трубопроводів, застосування високих робочих температур.

На промислах до вибухонебезпечних відносяться такі споруди і приміщення, в яких в результаті негерметичності встановленого обладнання можуть бути значні виходи газу чи протікання конденсату : газові компресорні цехи, насосні конденсату, установки комплексної підготовки газу, приміщення АГРС, ГРП, замірні дільниці, одоризаційні установки, склади балонів з горючими газами, колодязі з газовими засувками, резервуари для зберігання газового конденсату та ін.

На об’єктах підприємства головними причинами виникнення пожеж можуть бути порушення норм і правил пожежної безпеки, при проектуванні, будівництві, експлуатації і ремонті обладнання, необережне поводження з вогнем, порушення правил експлуатації електроустаткування.

11. Аварії рівня «б»/плас/

На рівні "Б" аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком її в межах підприємства.

12.Засоби оживлення організму людини від клінічної смерті /посібник-конспект 13.3/

Штучне дихання проводиться, в тих випадках, коли потерпілий не дихає або дихає дуже погано (рідко, судорожно, немов би зі схлипуванням), а також його дихання постійно погіршується незалежно від того, чим це викликає: поразкою електричним струмом, отруєнням, утепленням тощо. Найбільш ефективним засобом штучного дихання є засіб «з роту в рот" або “з роту в ніс", бо при цьому забезпечується надходження достатнього об’єму повітря в легені потерпілого. Засіб "з роту в рот" або "з роту в ніс" відноситься до засобів штучного дихання за методом вдування, при якому видихуване тим, хто надає допомогу повітря насильно подасться в дихальні шляхи потерпілого. Встановлено що вдихуване людиною повітря фізіологічне придатне для дихання потерпілого на протязі тривалого часу. Вдування повітря можна здійснювати через марлю, хустку, спеціальне пристосування – “повітропровід”. Цей засіб штучного дихання дозволяє легко контролювати надходження повітря в легені потерпілого по розширенню грудної клітки після вдування і наступному спаданню її в результаті пасивного видиху. Для проведення штучного дихання потерпілого слід покласти на спину розстебнути стискаючий дихання одяг. Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідно тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен складати 5 ( з 12 дихальних циклів на хвилину)

Зовнішній масаж серця При ураженні електричним струмом може настати не тільки зупинка дихання, але і припинитися кровообіг; шли серце не забезпечує циркуляції крові по судинам. В цьому випадку одного штучного дихання при наданні допомоги недостатньо; бо кисень з легких не може переноситися кров'ю до інших органів і тканин, необхідно відновити кровообіг штучним шляхом. Серце у людини розміщене в грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина – рухома плоска кістка. У положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жорсткою непорушною підставою.. Якщо натискати на грудину поштовхоподібними рухами, то кров буде виштовхуватися з порожнини серця майже так же, як це відбувається при його природному скороченні Таким чином, при поєднанні штучного дихання з зовнішнім масажем серця імітуються функції дихання І кровообігу. Якщо допомогу надає одна людина, вона розташовується збоку від потерпілої і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдування (за методом "з роту в рот” або “з роту в ніс"), після цього піднімається, залишаючись на цій же сторони від потерпілого, долонь однієї руки кладете на нижню половину грудини (відступивши в два пальця вище від її нижнього краю), а пальці піднімає . Долонь другої руки він кладе поверх першої поперек або вздовж і натаскає, допомагаючи нахилом свого корпусу Руки при натисканні повинні бути випрямлені в ліктьових суглобах. Якщо оживлення проводить одна людина, то на кожні два вдування вона здійснює 15 натискань на грудину. За 1 хвилину необхідно зробити не менше 60 натискань і 12 вдувань, тобто виконати 72 маніпуляції; тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим. При участі двох чоловік співвідношення "дихання-масаж" складає 1:5.

Білет №16