2.3. Формування орфографічних навичок

П ослідовність етапів роботи по формуванню орфографічної компетенції.

засвоєння типових, звуко-буквених відповідностей за правилами читання та письма;

ознайомлення з правилами читання. Вивчаючи правила читання голосних у різних позиціях і поєднання приголосних, що передають певний звук, учні одночасно засвоюють і зворотні зв'язки — букво-звукові;

вправляння в записуванні слів, речень.

Т руднощі засвоєння орфографії слів, які обумовлюються особливостями графемно-фонемних відповідностей ІМ, як вивчається:

відсутність кількісної адекватності між звуком і буквою: нім. [і:] - Nina, sie, Ziehen, ihr; [k] - Kind, Chor, Zucker; [f] - Fahne, Vater, Physik; англ. [з] - bird, her, learn:

полісемія букв, тобто одна буква може передавати декілька звуків: нім. v - [f] (Vater), [v] (Vase); s - [s] das, [z] (Hase); англ. s - [s] (see), [z] (was);фр. S-[S](Sac), [z](usa)

відсутність звучання у «німих» букв. Наприклад, у німецькій мові буква h після голосного не читається, а лише позначає його довготу: Kuh, fahren, stehen. В англійській мові не вимовляють букву е у словах з умовно відкритим складом: take, late, line, а також h у буквосполученні gh: high, eight, bright. У фр. мові кінцева приголосна часто ніколи не вимовляється .(petit,beaux,le nez)

подвоєння голосних як показник довготи в німецькій мові (Теє); подвоєння приголосних як показник короткості в: нім. Mutter; англ. Holland, middle., фр. мова - носові звуки як сполучення голосних і, е, а, и, з приголосними п, т в закритому (кінцевому) складі.(in, en,an,im) і інші.

П ринципи, на яких базується орфографічна система іноземних мов, що вивчаються