Узагальнені відмінності усного і писемного мовлення

Усне мовлення

Писемне мовлення

Первинна форма комунікації: спирається на слуховий (звуковий) канал зв'язку, слухові та мовно-моторні (артикуляційні) аналізатори.

Вторинна форма комунікації: спирається на графічний (зоровий) канал зв'язку, слухові, мовно-моторні, зорові та руко-моторні аналізатори.

Спосіб прямої комунікації: наявність безпосереднього контакту, спільної ситуації між комунікантами, можливість миттєвої реакції і зворотного зв'язку; двосторонній характер мовлення.

Спосіб непрямої комунікації: відсутність співрозмовника, спільної ситуації спілкування, зворотного зв'язку; односторонній характер мовлення.

Обмежена в часі і просторі комунікація: скороминуча, нетривала, неповторна форма без можливості зберігання.

Необмежена в часі і просторі комунікація: постійна, фіксована, незалежна від часу і простору, повторна форма з можливістю зберігання.

Лінійний, безповоротний процес: спонтанність мовлення, неможливість редагування і внесення змін після акту спілкування.

Нелінійний, поворотний процес, доступний для редагування і внесення змістових і формальних змін після акту спілкування.

Наявність екстралінгвістичних засобів спілкування: мовна економія в оформленні змісту, згорнутість висловлювань.

Відсутність екстралінгвістичних засобів спілкування: максимальна вербалізація змісту, розгорнутість, повнота висловлювань.

Необов'язкова мовна нормативність: беззв'язність мовлення, обірвані речення, еліпси, скорочення, кліше, порушення порядку слів, уживання розмовної, емоційно забарвленої, конкретної лексики.

Обов'язкова мовна нормативність: зв'язність мовлення, граматична і стилістична правильність, складні синтаксичні конструкції, вживання мовних засобів міжфразового зв'язку, більш нейтральної, абстрактної лексики.

П ерший компонент

Навчання графіки (сукупність всіх засобів усної писемності). Основу іноземних мов – англійської, французької, німецької, іспанської складає латинська графіка. Графіка названих мов існує в двох варіантах: друкована – прописні, малі букви, рукописна – прописні, малі букви. Порівняння графічної і звукової системи кожної із зазначених мов слугує підставою для ствердження, що в кожній мові букв, які б відповідали одному звуку дуже мало (порівняння з кожної мови має бути розглянуто на семінарському занятті).

Д ругий компонент

Навчання орфографії – правопис або система правил, використання писемних знаків при написанні конкретних слів. Орфографія має одне написання одного і того ж слова, графіка допускає декілька варіантів для передачі слова (допускається індивідуальний почерк).

Т ретій компонент

Запис окремого слова, словосполучень, речень, плану висловлення, скорочень.

Ч етвертий компонент

Писемне мовлення. В залежності від типу школи це можуть бути: написання теми висловлювання, листа, автобіографії, тез, анотацій і інше.

• Т ехніка письма і її складові:

Каліграфічні навички:

• Правильне відтворення всіх букв і буквосполучень іноземної мови окрема і в словах, реченнях, тексті.

Орфографічні навички:

• Навички оперування звуко-буквених та букво-звуковими відповідностями і написаних слів відповідно до правил орфографії.

Знання букв алфавіту мови, яка вивчається.

• Зображення тих букв, які відсутні в рідній мові.

• Букв із діакритичними знаками.

• Написання слів з великої і малої букви (накреслення графіка).