2. Об’єкт фонетики, основна мета вивчення фонетики іноземної мови в середній школі

• Фонетика – наука, яка вивчає звуки мовлення людини, а також умови їх вироблення зкуковимовним апаратом людини.

Об’єктами фонетики є:

Звуки Звукоскладання Наголос Ритм, мелодика Інтонація Паузи

• Навчитися правильно вимовляти звуки іншої мови – це засвоїти цілий ряд нових незвичних рухів зкуковимовного апарату, засвоїти їх так, щоб вони стали рефлекторними, тобто, щоб вони здійснювалися автоматизовано, тобто при мінімумі свідомості.

• Оволодіння звуками іноземної мови відбувається завдяки відповідних вправ, спрямованих на управління або слухняність органів мовлення. Потім завдяки багаторазових повторень зробити звичним рух органів мовлення, необхідних для продукції звуків іноземної мови, їх сполучень (з посиланням на роботу Щерби Л.В. Фонетика французької мови)

• Будь-який вид мовленнєвої діяльності функціонує на звуковій основі

• На взаємопорозуміння при усному спілкуванні, на розуміння тексту при читанні і при написанні власного тексту негативно впливають:

• неправильний поділ на смислові групи мовлення

• перекручення фонем і ритміко-мелодики

• Якість слухо-вимовних навичок знаходиться в повній залежності від мети навчання і реальних умов роботи

• Аутентичні слухо-вимовні навички – це об’єкт навчання на мовних факультетах вищих навчальних закладів

• Апроксимовані слухо-вимовні навички допускаються в інших типах навчальних закладів

• Апроксимована вимова – це вимова, в основі якої лежить комунікативний принцип, тобто здатність розуміти і можливість бути зрозумілим

• Помилки у вимові типу “шяр”, “шяпка”, - це помилки вимови, або фонетики. Помилки типу “Столь” замість “Стол”, “Колья” замість “Коля”, “Конья” замість “Коня” – звукосмислові або фонологічні помилки (за тлумачення Щерби Л.В. Фонетика французької мови).

3. Мета і завдання формування фонетичних навичок

• Головна мета навчання фонетики – формування слуховимовних і ритміко-інтонаційних навичок, які входять головним компонентом до таких мовленнєвих навичок, як: мовлення, аудіювання, читання, письмо.

Значення роботи над вимовою – забезпечити нормальне функціонування всі видів мовленнєвої діяльності.

		це здібність правильно асоціювати звук, який сприймається, з відповідним йому значенням
С лухо-вимовні навички:
		це здібність вимовляти звуки, вкладаючи в них певне, закріплене за ними значення

• Слухо-вимовні навички – основа аудіювання, мовлення, читання, письма

• В усних формах – аудіюванні і мовленні – слухо-вимовні навички діють автоматично

• В письмових формах – читання, письмо – вони опосередковані графікою

Ритміко-інтонаційні навичка		Навички інтонаційного і ритмічного оформлення власного мовлення
		Навички розуміння інтонаційно і ритмічно правильно оформленого мовлення інших