Найбільш вживані види мовленнєвих вправ, їх призначення і зміст (формування мовних і мовленнєвих навичок)

1. Види мовних вправ, мета яких є закріплення матеріалу (підготовчі, тренувальні)

Зміст мовних вправ

Імітаційні:

Лексичні, граматичні, фонетичні – для закріплення мовних одиниць, граматичних моделей і їх автоматизації в мовленні (формуванні мовних навичок).

Установка: слухайте і повторюйте. Обмеженість у їх використанні пояснюється їх механічним характером.

Свідомо-спрямовані вправи:

Їх мета – автоматизація введеного матеріалу в умовах навчальної ситуації. Будучи тренувальними, для їх виконання необхідно виконати мовленнєво-розумові дії (при роботі з текстами: повтори,прочитай,зроби заміну).

Підготовчі вправи

Виконання вправ на заміну (заміщення) слова за взірцем:замінити слово, форму слова, заміна декількох слів (групи слів), заміна за схожістю, протилежність.

Трансформаційні:

В порівнянні із підстановчими цей вид вправ має більш складний характер перетворення речень відповідно до інструкції: заміни стверджувальну форму на заперечну, перетвори активну форму в пасивну, заміни пряму мову, пряме питання в непряме.

Доповнення речення, розширення об'єднання речень:

Продовження речення, доповнення речення словами для уточнення змісту, об'єднання двох простих речень в складне, виконавши необхідні зміни в структурі речення.

Вправи за аналогією:

Завдання на висловлювання в формі стверджувального речення і питання слугує для відповіді. У питанні є слово-підказка для його вживання у відповіді.

Вправи із стандартними фразами:

Завдання домогтися автоматизації готової фрази в умовах навчальної ситуації.

Вправи з ключами:

Учню дається фраза і для виконання є ключ (для самоперевірки).

Відповіді на зустрічне питання:

Надається речення-необхідно поставити питання.

Конструювання речень за заданими словами:

Із запропонованих слів скласти речення(усно, письмово).

2. Респонсивні (відповідні):

Найбільш вживані мовленнєві вправи (на етапі формування і розвитку мовленнєвих видів діяльності).

Питально-відповідні:

Питання для відповіді за змістом прочитаного, почутого, відповідно до ситуації.

Реплікові:

В основному для засвоєння діалогічних єдностей:

• Ствердження-питання

• Ствердження-ствердження

• Ствердження-заперечення

Умовна бесіда:

Вчителем формулюється ствердження , яке має в собі потенції для висловлювання. Учням пропонується висловити своє відношення до ствердження, умовна бесіда може перейти в природну, до чого необхідно намагатися.

3. Ситуативні вправи.

Найбільш вживаний вид мовленнєвих вправ. Учням пропонується описати ситуацію. При цьому можуть бути запропоновані опорні слова. Найчастіше-це предметні ситуації, ситуації стосунків.

Рольова гра Підвиди:

• Імітаційні,

• Творчі,

• Ігри-змагання,

• Прагматично-педагогічні ігри

Колективна навчальна діяльність. Вид вправ використовується в комунікативному і інтенсивному підході. Розпорядження підходить з урахуванням бажання учнів. При використанні рольової ігри необхідно виконувати все поетапно:установка, розподіл ролей, підведення підсумків, оцінка.

4. Репродуктивні вправи

Мета: відтворення практичного, почутого і побаченого.

• Переказ, який використовується на етапах навчання(в усно-письмовій формі). Переказ – короткий, детальний, із зміною особи персонажа,в супроводі перекладу);

• Опис (дискрептивні вправи). Опис побаченого на екрані, ілюстрації в змісті книги, настінні газети, таблиці, альбом. При цьому можуть пропонуватися в якості опори-слова, план, схема висловлювання оформлення думки мовними фразами, кліше.

Усна розповідь

• Розповідь за темою (за планом, лексико-граматичними одиницями), розповідь підготовлена (домашнє завдання).

• Розповідь не підготовлена (спонтанна).