Узагальнена характеристика переваг і недоліків основних способів введення граматичного матеріалу.

Спосіб введення

Переваги

Недоліки

Теоретично-практичний підхід

1. Дедуктивний метод

(від правила до прикладів).

1. Дає можливість відразу переходити до ключового поняття і таким чином економити час;

2. Багато правил простіше презентувати, ніж вивести з прикладів;

3. Враховує зрілість учнів та визнає роль когнітивних процесів у навчанні мови;

4. Відповідає очікуванням багатьох учнів(особливо учнів з аналітичним складом розуму)щодо процедури навчання;

5. Дозволяє учителеві працювати з аспектами мови у міру необхідності, не вимагаючи роботи з антиципації.

1. Деякі учні, особливо молодші, можуть не зрозуміти абсолютно всю концепцію, або граматичну термінологію, якою вони викладаються.

2. Пояснення граматичних правил завжди передбачає діяльність,у якій в центрі процесу навчання знаходиться учитель,а не учень;

3. Пояснення запам'ятовуються гірше, ніж інші способи презентації;

4. Такий підхід може створити в учнів хибне уявлення про те, що навчання мові - це вивчення правил.

2. Індуктивний метод

(від прикладів до виведення правил).

1. Правила, які учні виводять самі, більше відповідають їхньому менталітету та краще запам'ятовуються;

2. Розумові зусилля забезпечують більшу пізнавальну глибину та, як наслідок, краще запам'ятовування;

3. Учні активно залучаються до пізнавального процесу, тому вони стають більш уважними та більш мотивованими;

4. Учні мають нагоду розвивати навички розв'язання проблем та розпізнавання структур;

5. Якщо розв'язання проблем проходить у співробітництві, учні отримують нагоду додаткової мовної практики;

6. Самостійна робота з виведення правил розвиває впевненість у собі і, як наслідок, автономію учня.

1. Час та зусилля, що витрачаються на виведення правил, можуть призвести до хибного уявлення про те, що правила є об'єктом, а не засобом вивчення мови;

2. Час, який витрачається на виведення правила, можна було б використати на продуктивну практику;

3. Учні можуть вивести хибне, занадто широке або занадто вузьке правило, що може бути дуже важко перевірити;

4. На вчителя може лягти додатковий тягар з підготовки до уроку;

5. Не зважаючи на будь-яку організацію даних, багато аспектів мови не дають можливості легко сформулювати правило;

6. Деякі учні за своїм стилем навчання та/або попереднім досвідом потребують простої презентації правил учителем.

Підхід

Метод

Послідовність дій

Експліцитний підхід

Дедуктивний метод (шлях від правила до конкретизації їх прикладів).

1. Учні вивчають правило, яке сформульовано в підручнику, в граматичних довідниках або вчителем.

2. Учні виконують серію вправ на заміну форм слова відповідно до правила.

3. Виконуються перекладні вправи.

Індуктивний підхід (шлях від одиничних прикладів до узагальнення, до виведення правила).

1. Учні знаходять в тексті (в реченні) незнайому граматичну форму і намагаються зрозуміти її значення.

2. Учням дається установка звернути увагу на аналогічні явищі, але які вже вивчені.

3. Учням пропонуються приклади, де замість крапок необхідно підставити необхідну форму.

4. Актуалізація і тренування вживання нового граматичного матеріалу відбувається на прикладі інших вправ, як то: перекладні, умовно-мовленнєві.

Імпліцитний підхід

Структурний метод, за основу якого береться структура (структурні моделі, моделі речень, які символічно представлені формулами: S+V+C= підмет+присудок + додаток).

1. Аудіювання мовленнєвих зразків, які містять граматичні структури.

2. Хорове і індивідуальне повторення за вчителем мовленнєвих зразків граматичних структур.

3. Питально-відповідні вправи з вчителем або в парах учнів з використанням граматичних структур, які вивчаються.

4. Навчальний діалог, який включає декілька питально-відповідних єдностей і граматичні структури, які вивчаються.

Позитивна якість структурного методу полягає в порівняно невеликому ознайомлювальному етапі, основна мета якої є показ, основна частина відводиться на тренування без поопераційної роботи.

Недолік цього методу в тому, що в цьому методі, як правило, відсутня опора на свідомість, більшість вправ мають механічний характер, які швидко надокучають учням. Етап мовленнєвої практики, тобто комунікативні вправи - відсутні

Підхід

Метод

Послідовність дій

Комунікативний метод, до якого відносяться варіанти інтенсивних методик, метод поглиблення у мовленнєве середовище, так званий “метод гувернантки”

Автор комунікативного методу – Пассов Є.Й. (синонімічним є термін «комунікативний підхід»

Умови, необхідні для успішного становлення граматичних навичок:

1. Попереднє прослуховування того матеріалу, який підлягає автоматизації (тобто прослуховування мовленнєвого зразку).

2. Імітація в мовленні, що передбачає не просто повторення, а імітацію при наявності комунікативного завдання.

3. Однотиповість фраз і регулярність їх повторення.

4. Дії за аналогією в мовленнєвих умовах, що передбачає конструювання фраз не за правилом, а за аналогією.

5. Різноманітність “умов” автоматизації, тобто формування граматичної навички на достатній кількості матеріалу і на достатній кількості різноманітних ситуацій.

Комунікативний метод залишається комунікативним лиш в тому випадку, якщо навички формуються в процесі мовлення при наявності мовленнєвої установки; “Я буду говорити, що я роблю звичайно, а ви поцікавтесь, чи робив це я раніше”.

Переваги комунікативного методу:

• Ознайомлення і тренування включені до мовленнєвої практики

• В процесі навчання за цим методом найбільш повно реалізується принцип комунікативності, що створює сприятливі передмови для формування мотивації до вивчення іноземної мови

Недоліки:

• Недооцінка принципу свідомості

• Недооцінка індивідуальної роботи з учнями

• Відсутність у певної категорії вчителів хисту створити мовленнєву ситуацію при проведенні умовно-мовленнєвих вправ

Підхід

Метод

Послідовність дій

Диференційований підхід до формування граматичної навички

Цей підхід передбачає використання різноманітних методів і прийомів, різноманітних вправ в залежності від:

• Мовного матеріалу.

• Мети навчання.

• Видів мовленнєвої діяльності.

• Особливостей учнів (психологічно-вікових) і інше.

• Навчання окремих категорій з обмеженою практичною метою (турпоїздки, вузька спеціалізація).