Основні вимоги до іншомовної вимови учнів
О |
|
Ф |
правильне оформлення мовлення, достатнє для безпосереднього розуміння його співрозмовником
|
|
Ш |
автоматизованість вимовних навичок, які дозволяють учню говорити і розуміти мовлення у нормальному темпі: для англійської і французької мови – 130-150 слів за хв., для німецької мови – 110-130 слів за хв. |
|
|
І |
правильне оформлення структур з точки зору наголосу, ритму, мелодики і розподілу пауз |
сновні
вимоги до вимови учнів
онематичність
видкість
ншомовне
оформлення структур
7. Типологія звуків іноземної мови і особливості методики роботи із звуками певних груп
Групи |
Ступінь схожості фонем іноземної мови в порівнянні з рідною |
Приклади фонем з конкретних іноземних мов |
І |
Фонеми, які співпадають або дуже схожі з рідною мовою |
Англійські [ р ], [ b ], [ g ], [ s ], [ z ] Німецькі [ p ], [ b ], [ m ], [ n ], [ d ] Французькі [ p ], [ b ], [ j ], [ u ], [ n ] Іспанські [ a ], [ e ], [ I ], [ o ], [ d ], [ t ], [ f ], [ k ], [ m ], [ n ] |
ІІ |
Фонеми, які мають риси схожості, але не співпадають повністю |
Англійські [ e ], [ i: ],[ l ], [ d ] Німецькі [ e: ], [ o: ], [ l ], [ ts ] Французькі [ r ], [ l ], [ o ], [ e ] Іспанські [ r ], [ ŋ ], [ l ] |
ІІІ |
Фонеми, відсутні в рідній мові |
Англійські [ w ], [ h ], [ r ] Німецькі [ h ], [ w ], [ y ], [ y: ] Французькі [ y ], [ w ] Іспанські [ Š ] |
Роль і місце пояснення при введені звуків іноземної мови різних груп труднощів
З |
|
Пояснення не потрібні, необхідно просто дати коротку інструкцію про те, що необхідно робити, щоб звук рідної мови вимовлявся як звук іноземної мови.
|
З вуки ІІ-ї групи |
|
Пояснення має бути більш розширеним, при цьому воно повинно носити характер чітких, лаконічних інструкцій, яким легко слідувати. Пояснення артикуляції звуків цієї групи повинно спиратися на варіанти фонем з рідної мови, які найбільш подібні звукам іноземної мови.
|
З |
|
Пояснення артикуляції звуків цієї групи має велике значення, так як в рідній мові аналогічні звуки відсутні.
|
вуки
І-ї
групи
вуки
ІІІ-ї
групи
При введенні звуків, які повністю або майже повністю збігаються зі звуками рідної мови, не потрібно докладно пояснювати артикуляцію, слід дати лише короткі інструкції, що потрібно зробити, щоб від звука рідної мови перейти до засвоєння іншомовного звука.
Так, навчаючи вимови англійських (німецьких) звуків [р], [t], [k], слід сказати, що їх вимовляють із придихом. Правильність вимови перевіряють, поставивши перед губами аркуш паперу: якщо при артикуляції цих звуків він відхиляється, звуки вимовляють правильно.
Подаючи звуки [t], [d], [n], [1], [s], [z], слід звернути увагу учнів на положення язика: потрібно кінчик язика притиснути не до зубів, як у рідній мові, а до альвеол.
Артикулюючи звуки [f], [v], учні повинні піднести зовнішню поверхню нижньої губи (а не внутрішню, як в українській мові) до верхніх зубів.