18 Фінансово-кредитна система в ринковій економіці.

Кредит — це угода між партнерами (фізичними та юридичними особами) про надання у власність майна або грошей іншій особі на умові відстрочки повернення такої ж вартості з виплатою процентів. Основна форма кредиту — грошова позика, яка є формою руху позичкового капіталу. Надання грошової позики є своєрідним товаром, за користування яким потрібно платити певну суму (процент).

Слід звернути увагу на те, що повніше сутність кредиту розкривається у його функціях. Основними з них є: 1) опосередкування процесу перерозподілу вільних грошей між галузями народного господарства 2) сприяння прискоренню обігу грошей, а тим самим економії витрат обігу; 3) сприяння вирівнюванню норм прибутку між галузями і сферами народного господарства і формуванню середньої норми прибутку 4) посилення процесу концентрації і централізації капіталу.

Таким чином, кредитна система — це сукупність кредитних відносин, форм і методів кредиту, а також сукупність кредитно—фінансових установ тієї чи іншої країни в певний період.

Необхідно зазначити, що основними елементами кредитної системи є банки та небанківські кредитно—фінансові установи (ощадні каси, страхові компанії. фонди соціального страхування, пенсійні фонди, інвестиційні та холдингові компанії і т.ін.).

Основними тенденціями розвитку кредитної системи в сучасних умовах є посилення концентрації, універсалізації і спеціалізації діяльності таких установ. Серцевиною кредитної системи є центральні (національні) банки, які у більшості країн є державними. Центральні банки виконують функції емісійного і кредитного центрів, роль касира держави та “банку банків”. В умовах ринкової економіки основою кредитної системи є комерційні банки, контроль за ними з боку центральних банків здійснюється головним чином через норму обов'язкових резервів.

Банківська система в Україні перебуває в стадії становлення. Вона будується за західним типом.

19Заробітна плата,я к продукт створений працею.Форми заробітної плати. Мінімальна заробітна плата.

Заробітна плата – грошове вираження вартості та ціни товару робоча сила і частково результативності її функціонування. Речовим , матеріальним змістом заробітної плати є кількість життєвих благ , необхідних для відтворення робочої сили найманого робітника і членів його сімї . на розмір заробітної плати впливає дія законів зростання продуктивності праці й підвищення потреб населення , співвідношення сил між робітниками і капіталістами , виступи трудящих. Заробітна плата існує у двох основних формах : почасовий і відрядний. Для визначення рівня оплати робочої сили зясовують погодинну ставку заробітної плати , яку називають цінною праці.

Відрядна заробітна плата – оплата вартості й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці , скорочення вират на нагляд за робітниками . розрізняють номінальну та реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата - грошова сума, яку отримує робітник за продаж капіталістові своєї робочої сили.

Реальна заробітна плата - кількість споживчих вартостей яку робітник може придбати за свій грошовий заробіток після сплати податків.

Отже рівень реальної заробітної плати залежить від номінальної заробітної плати.