16.Взаємозв»язок підприємства і власності.

Первинною ланкою розвитку народного господарства є підприємство – це господарська одиниця яка спеціалізується на виробництві і реалізації певних товарів або наданні певних послуг. Заводи , фабрики , шахти , ферми, фірми все це є підприємства на яких відбуваються відносини економічної власності кооперації , спеціалізації , комбінування з іншими підприємствами , а також на яких зосереджена певна сукупність продуктивних сил : засобів праці і робочої сили , землі і т.д.

Розрізняють такі основні види підприємств:

• Державні

• Колективні

• Приватно – капіталістичні

• Індивідуальні

• Сімейні

За сферою діяльності розрізняють:

• Промислові

• Будівельні

• Транспортні

• Фінансові

За розмірами :

• Малі

• Середні

• Великі

За рентабельністю

• Прибуткові

• Збиткові

Функції підприємств

1 мобілізаційна

2організаційна

3 творча

4 соціальна.

Таким чином підприємства є юридичними особами які здійснюють виробничу діяльність в умовах ринкової економіки.

В Україні в результаті реформування відносин на основі роздержавлення і приватизації склалися і законодавчо закріплені такі реформи власності:

• Приватна

• Колективна

• Державна

До 90 –х років 20 ст . В Україні існувала командно адміністративна економічна с – ма . А том у форма власності була суспільною і проявилась у двох т формах.

• Державна

• Колгоспно - кооперативна.

Перехідний період в Україні намітились тенденції ринкового розвитку та перехід до суттєвих змін у відносинах власності. З цією метою було проведено так звану приватизацію – це відчуження держ.власності на користь окремих громадян домашніх госп. Та інших суб’єктів . об’єкти масової приватизації були:

1 майно державних підприємців

2 державний житловий фонд

3 державний земельний фонд .

Певна частина держ. Майна була приватизована безплатно шляхом видачі громад.україни приватизаційних сертифікатів . великі і середні підприємства приватизовувались шляхом перетворення їх в акціонерні т товариства.

Не підлягають приватизації :

Майно органів держ.влади та збройних сил

Золотий і валютний фонд

Атомні електростанції

Залізничний транспорт

Державні матеріальні запаси.

17 Структура суспільного виробництва.Взаємодія потреб і виробництва

Виробництво – це цілеспрямована діяльність людей які мають на меті створити споживчі блага . суспільне виробництво передбачає наявність двох факторів : особистий , матеріально речовий .

Особистий фактор представляють , трудові колективи людей зайняті суспільно – корисною працею в галузях матеріального і не матеріального виробництва. Кожен працівник є носієм робочої сили . Робоча сила це здатність людини до праці. Суспільне виробництво за своєю структурою скл з таких елементів : виробництво це поєднання чинників ( земля , праця , капітал, підприємництво, наука)

2 елемент обмін . це рух товарів від виробника до споживача. 3 – й розподіл. Це визначена частка доходу залежно від вкладання виробництва доходів.

4 – й споживання це використання створених благ. В процесі виробництва люди вступають у виробничі відносини які в сукупності із продуктивними силами суспільства утворюють спосіб виробництва. За характером економічної діяльності людей у суспільному виробництві розрізняють 3 великі сфери.

1 це галузі мат.виробництва де ств.предмети споживання і галузі виробництва, сировина.

2 виробнича інфраструктура , це комплекс галузей які обслуговують основне виробництво( транспорт , торгівля , реклама.)

3 соц. Інфраструктура , це не матеріальне виробництво де ств не матеріальні форми багатства які відіграють вирішальну роль у розвитку трудящих , школа , дитсадок, лікарня.

Однією з найважливіших характеристик суспільного виробництва є його ефективність , що показує результативність виробництва. Отже ефективність виробництва це досягнення найвищих результатів при найменших витратах. Потреби і виробництво перебувають у взаємозв’язку і взаємодії що забезпечує безперервність виробництва з цієї взаємодії випливає закон зростання потреб. Із зростанням величини доходів населення , частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується , а частка витрат на інші товари та послуги зростає. Цей закон отримав назву Закону Енгеля який доводив чим більші доходи тим більші потреби і витрати.