1. Основні тенденції економічного розвитку в країнах світу.

2. Криза адміністративно-планової економіки та інтеграції постсоціалістичних країн у світове господарство.

1. Основні тенденції економічного розвитку в країнах світу.

В кінці ХХ ст. в світовій економіці сформувались тенденції переходу до постіндустріального розвитку. Почала зростати сфера послуг за рівнем розвитку на межі ХХІ ст. виділились три групи країн: розвинуті, ті що розвиваються і слаборозвинені. Їх розрізняють за показником ВВП на душу населення.

В світі склалися три центри економічного суперництва: США, західна Європа, Японія. Між ними посилилась конкуренція за ресурси і ринки. 50% світового ВВП стали виробляти сім економічних лідерів: США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія та Канада. Після економічного піднесення 90-х розпочалася стадія спаду. Кризу 1990-1992 рр. скоротила сукупний попит і обсяги виробництва. Для виходу з неї, проводили стимулюючу фіскальну політику, регулювали відсоткові ставки, зайнятість. Результатом заходів по виходу з кризи стали структурні зрушення у виробництві. Скоротились традиційні галузі і збільшились обсяги виробництва заснованих на високих технологіях. З 1993 року почалось піднесення. До основних тенденцій світового економічного розвитку на межі ХХІ ст. відносять:

1) Зростання інтернаціоналізації виробництва і посилення інтеграційних процесів;

2) посилення ролі держави у міжнародних відносинах;

3) вплив на економіку, транснаціональних корпорацій і міжнародних структур;

4) глобалізація економічних процесів, що призвело до об’єднання багатьох країн у вирішенні спільних проблем.

Інтернаціоналізація виробництва полягала у поглибленні економічних зв’язків міжнаціональними господарствами різних країн. Вона заснована на міжнародному розподілу праці і міжнародній спеціалізації. Інтеграція полягає у наближенні і взаємозалежності національних господарств декількох країн. Результатом інтеграції є проведення узгодженої економічної політики. Видами інтеграційних об’єднань є:

1. зони вільної торгівлі;

2. митні союзи;

3. спільний ринок;

4. економічний союз.

Результатом інтеграції європейських країн стало утворення у 1957 р. ЄС, куди спочатку ввійшло 12 країн, для яких було знято обмеження на торгівлю і митні тарифи. З часом ЄС розширився, була введена єдина валюта і створені єдині адміністративні органи. Крім ЄС діють ще і такі економічні об’єднання як асоціація держав південно-східної Азії, куди ввійшли такі країни, як: Сінгапур, Таїланд, Філіппіни. З 1980 р. діє ЛАІ куди ввійшли: Аргентина, Бразилія, Чилі. Значний вплив на світовий розвиток справляють ТНК, які є найкрупнішими компаніями національними за капіталом і контролем і міжнародними за сферою діяльності. В межах ТНК діють міжнародні виробничі комплекси. ТНК сприяють укріпленню міжнародних зв’язків та інтернаціоналізації, при цьому вони можуть втручатися в економіку та державне управління інших країн.

До глобальних проблем відносять соціально-економічні явища і процеси, що пов’язані з економічними інтересами всіх країн і можуть бути вирішені тільки спільно. До них відносять: охорону навколишнього середовища, запобігання ядерним катастрофам, вирішення сировинних проблем та освоєння космосу.