2.Науково-технічна революція та її вплив на економіку країн світу

Після Другої світової війни почався новий етап світового прогресу, який перетворився у науково-технічну революцію.

Виділяють 3 періоди НТП:

1. З кінця XVIII початку XIX ст. (поява парової машини)

2. Кінець XIX початок XX ст. (поява електроенергії, електротехнічна революція)

3. З середини 50 до кінця століття (діляться на 50-70, з 70 до кінця століття)

Ця революція засновувалась на використанні ядерної енергетики, космічної техніки , комп’ютеризація.

Ознаки науково-технічної революції:

• Перетворення науки у самостійний фактор виробництва

• Фундаментальні зміни в техніці, класова автоматизація виробництва

• Зміна функцій людини у виробництві від працівника до контролера

• Зміна в системі підготовки і кваліфікованих кадрів через удосконалення

• Зміна предметів праці та використання штучних матеріалів

• Впровадження новітніх технологій з високою продуктивністю, економічно безпечних та ресурснозбережних технологій, використання ядерної енергетики, поява нових засобів передачі інформації

• Механізація і автоматизація сільського господарства (збільшення врожайності і продуктивності)

3. Особливості індустріального розвитку

Економічне зростання у 60-і роки було пов’язане з такими галузями як: автомобілебудування, судобудуваня, електротехнічне машинобудування, металургія, нафтохімія тобто виробництво орієнтувалося на енергоміські і матеріаломісткі технології, зростання розмірів виробництва, що дозволяло зменшувати витрати за рахунок економії на масштабах. Але у 60-х роках та на початку 70-х тенденції світового економічного розвитку змінились, на що вплинула енергетична криза.

На той час розвинуті країни залежали від імпорту нафти і газу, обсяг їх видобутку і ціни контролювала створена у 60-у році Організація країн експорту нафти ОПЕК. Вона контролювала майже 70% усього світового видобутку та світові ціни, та в 1971р. відбулося зростання цін на нафту, що в свою чергу збільшило витрати на імпорт та вартість кінцевої продукції базових галузей. Внаслідок розгорнулася енергетична криза 1974-1975рр. яка охопила всі провідні країни.

Криза виявила неефективність екстенсивного шляху розвиток, що відбувався за рахунок залучення все більшого обсягу виробничих факторів, тобто матеріаломісткі та енергоміські технології стали неефективними, що стимулювало новий етап науково-технічної революції (з кінця 70-х). Цей етап характеризувався електронізацією виробництва його мікропроцесорним переобладнанням, використання промислових роботів і біотехнологій

В результаті відбулась інтенсифікація виробництва, яка базуваласьна якісних факторах, нових технологіях, ресурсозбереженні.

Разом із змінами технологічного базису відбулися зміни в організації виробництва. Почали більше використовуватись ринкові важелі, обмежили державне регулювання та змінилась базова концепція в основі реформ, тобто замість кейнсіанських рецептів стали більше використовувати – неокласичні, що було пов’язано з неефективністю державного сектору. Значним навантаженням на бюджет, через високі соціальні виплати та кризу.

НЕП було реалізовано в таких курсах реформ, як «рейганоміка» та «тетчеризм». Фактично їх теоретичною основою став неокласичний синтез, який поєднав неокласичні і неокейнсіанські рецепти.

Він базувався на таких положеннях:

• стимулювання економічного зростання

• підтримка високої зайнятості

• цінове регулювання

• планування

• прогнозування

• пільги для приватного бізнесу, його стимулювання та підтримка фермерства

Рейганоміка – цей курс реформ пов'язаний з економічними змінами, запровадженими в часи президентства Р.Рейган (1980-1988рр.)

На початку його президентства в Америці була криза, що призвела до значного безробіття і спаду. Реформи передбачали: скорочення соціальних виплат всих видів податків, що підняло вартість, ціну кредиту і депозиту. Підвищення ставок сприяло притоку капіталу з інших країн і обмеженню інформації. Всі ці заходи разом сприяли тривалому економічному зростанню США з 1986 по 1993рр.

Тетчеризм - Реформи М.Тетчер базувалися переважно на неоконсервативній моделі регулювання економіки. Значну увагу було приділено грошовій сфері, для чого була використана теорія монетаризму.

Уряд Тетчер сприяв розвитку підприємства, розширення приватної ініціативи, скорочення соціальних витрат, обмеження дотацій для збиткових підприємств. У грошовій сфері було запроваджено жорстке обмеження грошової маси, а для обмеження інфляції були підвищені відсоткові ставки.

Економіка України у 50-60рр.

У післявоєнному розвитку економіки Україна та СРСР виділяють ІІІ етапи:

І 1950-1970 економічне піднесення

ІІ 1971-1985 економічний спад ( застой)

ІІІ 1986-1990 криза і зміна господарської моделі

Перший етап характеризувався такими особливостями розвитку: була завершена структурна перебудова економіки поряд з певним відставанням за якісними показниками розвитку від країн капіталізму. СРСР отримав ізоляцію від світових ринків і ресурсів, тому розвивав переважно пріоритетні виробництва ( військову галузь та важку промисловість)

У серпні 1953р. біло визначено новий курс розвитку, який передбачав соціальну переорієнтацію економіки та розвиток легкої промисловості. Також було визначено реформування сільського господарства. Для цього знизили с/г податок збільшили розвиток присадибних ділянок та зменшили норми обов’язкового постачання державі продуктів села.

Проведена реформа призвела до того, що сільське господарство з 1953-1958 рр. стало рентабельним.

Позитивним фактором цього часу стало засвоєння цілинних земель, з яких було отримано майже 50% всього зерна. У 1958р. було реорганізовано НТС і колгоспи зобов’язали викупити сільгосптехніку. З 1955р. Хрущов розпочав ряд масових компаній або реформ, серед яких мета догнати і перегнати США, розширити посівні площі кукурудзи, провести хімізацію сільського господарства, обмежити присадибні ділянки для того, щоб всі селяни здавали худобу у колгоспи. Ці всі реформи не завжди приносили ефект, а у сільському господарстві призвели до скорочення поголів’я худоби і до того, що темп зростання знизився у 2 рази. У 60-і роки у містах виник дефіцит продуктів але цю проблему почали вирішувати не через інтенсифікацію виробництва, а шляхом боротьби з спекулянтами і економічними злочинами.

В СРСР збільшили ціни на продукти і почали завозити зерно із-за кордону. Такий стан речей вимагав реформ і було вирішено удосконалення управління економікою через обмеження централізації, у 1957 р. ліквідували галузеві міністерства і створили територіальні органи управління ради народного господарства, вони підпорядковувались раді міністрів, а держплан здійснювався тільки загальне планування.

Для підвищення рівня життя підвищили зарплати, пенсії, було введено 7 годинний робочий день та почали активно будувати житло, ввели обов’язкову початкову освіту та безкоштовну вищу.

У 70-і роки поряд із екстенсивними факторами розвитку почали виявлятися інтенсивні. Підвищився кадровий потенціал, зросла продуктивність праці, впроваджувалися досягнення НТП.

В цей час активно розвивалась радіоелектроніка, атомна і хімічна промисловість, засвоєно космос і запущено перший супутник. Були побудовані АЕС, збільшився видобуток нафти і газу, була створена єдина система нафто і газо забезпечення, повітряний транспорт переведено на реактивний двигун, а залізничний на тепловози та електровози. Була створена найбільша в світі енергетична система і найдовші трубопроводи.

У 1965р. була проведена економічна реформа, що спрямовувалась на централізацію народного господарства, відновлення роботи галузевих міністерств, введення господарського розрахунку на підприємствах, формування фондів матеріального стимулювання; у сільському господарстві були знижені норми обов’язкової закупівлі зерна державою, знято обмеження на присадибні ділянки, здійснювались спроби підвищити матеріальні стимули до зростання продуктивності праці.

Проведена реформа дозволила зберегти темпи розвитку економіки на економічному рівні 6% у 8-й п’ятирічці (1966-1970рр.). Негативним наслідком реформ стала неможливість об’єднати централізовані методи управління та ринкові важелі. В результаті у 70-у році реформу згорнули і замість директивного методу управління з’явився бюрократичний, коли всі рішення треба було довгий час узгоджувати на всіх рівнях і в різних установах.

Другий етап (1971-1985рр.) в цей час у світі розпочалася НТР, до якої виявилась несприйнятливою командна економіка. В радянській економіці переважав екстенсивний розвиток. При цьому вільних ресурсів майже не залишилось і темпи росту економіки поступово знижувались і на кінець 1985р. не перевищило 3%.

В цей період економіка СРСР увійшла у стадію стагнації і темпи росту постійно знижувались. Значним негативним наслідком стало зростання військових витрат, для досягнення паритету з СШ, військові витрати складали ¼ ВВП.

Мілітаризацію підсилила війна в Афганістані. Народне господарство не витримало значних військових витрат, що виявлялось у дефіциті продуктів. В цей період економіку підтримувало тільки збільшення обсягів продажу природних ресурсів, при цьому гроші за ресурси спрямовувались у ВПК та закупівлю продуктів закордоном.

Основними причинами стагнації економіки СРСР етапи:

1. Нерозв’язаність питань мотивації до праці

2. Несприйнятливість соціалістичної економіки до НТП

3. СРСР розвивався у межах індустріального суспільства з переважанням традиційних галузей , при цьому світ вже переходив на постіндустріальні технології

4. У СРСР відбулося моральне старіння і знос обладнання у базових галузях

5. Екстенсивний розвиток обмежив можливості розв’язання соціальних проблем, тому обмежилось фінансування освіти, науки, згорнули будівництво житла.

6. Темп росту грошових доходів, почали перевищувати зростання продуктивності праці, що виявилось у інфляції дефіцитів товару та диференціацією доходів.

7. Посилилось відставання інфраструктурних галузей від основного виробництва, не розвивалась легка і харчова промисловість, знижувалось споживання.

8. Гіпертрофічний розвиток ГПК, що поглинав всі ресурси.

9. Змінилась коньюктура світового ринку нафти і зниження цін скоротило валютні надходження СРСР.

Тому почали використовувати золотий запас і брали кредити закордоном. В результаті у 1987р. зовнішній борг склав 80 млрд доларів при цьому країни третього світу були винні таку ж суму СРСР і не могли їх повернути.

Третій етап (1985-1991рр.) у 1985р. була розроблена програма «корінної» перебудови та реконструкції машино будівництва, що увійшло у план 12-ї п’ятирічки.

У машинобудуванні збільшили фінансування і планували впроваджувати досягнення НТП, тобто була спроба нової індустріалізації при обмежених централізованих ресурсах і жорстокому адміністративному контролі.

Через брак ресурсів і грошей реформа не вдалась, при цьому доході бюджету скоротились, і через падіння цін на нафту і газ. Для виходу з кризи уряд проголосив структурну перебудову промисловості і зміну відносин у народному господарстві.

Для цього дозволили госпрозрахунок, оренду та прийняли закон «про індивідуальну трудову діяльність»(1986р.), «про кооперацію»(1988р.), було дозволено займатися підприємством, збільшилась кількість кооперативів, з’явились комерційні банки, акціонерні товариства.

За умов недостатнього законодавчого регулювання і високої диференціації доходів сформувалась тіньова сфера, виявилась криміналізація бізнесу. Цей етап називають «періодом первісного нагромадження капіталу».

У 1987р. була проголошена нова економічна реформа, спрямована на перехід від адміністративного до економічних методів управління, було дозволено самостійність підприємств у плануванні діяльності і розпорядження прибутку, але з використанням нормативів розподілу.

Реформа не змінила відносин власності і не збільшили продуктивність праці.

У сільському господарстві намагалися створити умови для соціалістичного фермерства, для чого дозволили оренду і самостійність, але не змінили форми власності. Цей період в радянській економіці загострились фінансові проблеми, зросла інфляція і дефіцит.

У 1988-1990рр. почався розпад радянської держави та соціалістичної економіки, це виявилось у «параді суверенітетів».

Лекція №7. Розвиток світової економіки у кінці 20 ст.