2.6. Середні величини
Середні величини характеризують загальний рівень ознаки, що зазнає значних коливань. Обов'язковою умовою використання способу середніх величин є якісна однорідність сукупності процесів і явищ, що аналізуються.
Середні величини (прості та зважені арифметичні, середні хронологічні, середні геометричні та інші) використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників (середня чисельність, середня заробітна плата, середня собівартість та ціна реалізації, середні темпи зростання, середній рівень динамічного ряду тощо).
Проста середня арифметична - обчислюється діленням суми окремих значень ознаки на їх кількість. Наприклад, сумарна добова потужність 191 цукрового заводу України складає 510 тис. т цукрових буряків; Необхідно знайти середню потужність одного заводу. Розрахунок простої середньої арифметичної можна зробити за формулою
де
-
середня
потужність 1 заводу.
Зважена середня арифметична обчислюється на підставі значень ознак і їх ваги (значущість) за такою формулою
де gi - обсяг партії сировини.
Наприклад, на підприємстві закуплено 4 партії сировини за різними цінами: 25 т за 1800 грн., 30 т за 1780 грн., 40 т. за 1900 грн., 50т за 1750 грн.
Середня хронологічна в економічному аналізі найчастіше використовується для визначення середнього рівня динамічного ряду і обчислюється за формулою
Прикладом використання такої середньої є розрахунок залишків оборотних коштів, коли в наявності є такі залишки на початок кожного з 12 місяців і на кінець звітного року.
Середня геометрична використовується для обчислення середніх темпів зростання при аналізі динамічних рядів за формулою
Обгрунтованість використання середніх величин забезпечується за такихумов:
обчислення середніх для всього кола явищ, або їx найбільшої частини;
забезпечення однорідності явищ при розрахунку середніх.
За таких умов середні величини забезпечать правильність аналітичних висновків.
2.7. Відносні величини
В економічному аналізі використовуються як абсолютні, так і відносні величини, що нейтралізують відмінності абсолютних і дають можливість порівнювати такі явища і процеси, абсолютні показники яких недоцільно порівнювати.
Відносні величини в основному розраховуються як відношення двох абсолютних величин. За формою відносними величинами є: коефіцієнти, індекси і відсотки.
Коефіцієнти використовують для зіставлення двох взаємопов'язаних показників. Таким чином, розраховують коефіцієнт фондовіддачі, коефіцієнт обороту оборотних коштів, коефіцієнти обороту робочої сили, коефіцієнти зносу і придатності основних засобів, коефіцієнти вводу і вибуття основних засобів, різні коефіцієнти фінансового стану.
Індекси використовуються для характеристики показників у динаміці. Розрізняють базисні і ланцюгові індекси. При розрахунку базисних індексів перший (базисний) показник динамічного ряду приймається за 1 (одиницю), а наступні розраховуються у відношенні до базисного.
У розрахунку ланцюгових індексів кожний показник динамічного ряду зіставляється з попереднім.
Відсотки характеризують відношення величин, одна з яких приймається за 100. Відсотки використовуються для характеристики виконання плану, динаміки показників, а також для розрахунку структури: продукції, чисельності, основних і оборотних засобів, собівартості, активів, пасивів тощо.
Структура - це питома вага частини в цілому, яка виражається у відсотках. Наприклад, питома вага окремих видів продукції в загальному обсязі, питома вага категорій персоналу в загальній кількості працівників.