7.2. Аналіз руху робочої сили

Склад працівників постійно змінюється з причини скорочення штатів, виходу працівників на пенсію, звільнення за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни. Надто велика плинність негативно впливає на ефективність виробництва.

Процес руху робочої сили і викликана ним зміна чисельності називається оборотом робочої сили.

Для вивчення руху робочої сили на підприємстві розраховують коефіцієнт обороту з приймання та зі звільнення, а також коефіцієнти загального обороту та плинності.

Коефіцієнт обороту з приймання - це відношення заново прийнятих пра­цівників до середньооблікової чисельності персоналу основної діяльності (ПОД).

Коефіцієнт обороту зі звільнення - це відношення кількості звільнених працівників до середньооблікової чисельності ПОД.

Коефіцієнт загального обороту - це відношення заново прийнятих і тих, що вибули до середньооблікової чисельності ПОД.

Коефіцієнт плинності розраховується як відношення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньооблікової чисельності ПОД.

Дані для аналізу руху робочої сили наведено в табл. 30.

Таблиця 30 - Рух робочої сили на підприємстві

Показники	Попередній період	Звітний період	Відхилення
			абс.	%
1. Середньооблікова чисельність, осіб	193	195	2	1,0
2. Прийнято на роботу протягом року, осіб	18	21	3	16,7
3. Вибуло працівників, осіб в т.ч. за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни	15 13	17 14	2 1	13,3 7,7
4. Коефіцієнт обороту - з приймання - зі звільнення	0,093 0,078	0,108 0,087	0,015 0,009	16,1 11,5
5. Коефіцієнт загального обороту	0,171	0,195	0,014	14,0
6. Коефіцієнт плинності	0,067	0,072	0,005	7,5

Розрахунки табл. 30 показують, що у звітному періоді рух робочої сили зростав з причини збільшення чисельності прийнятих і звільнених.

Аналіз повинен передбачати розробку доходів, спрямованих на закріплення кадрів, для чого слід знати конкретні причини звільнення за власним бажанням (низька зарплатня, важкі умови праці, транспортні проблеми, відсутність перспектив службового зростання тощо) і порушень трудової дисципліни. Важливо встановити динаміку показників обороту робочої сили, щоб виявити тенденції в зміні цих показників.

7.3 Аналіз використання фонду робочого часу

На продуктивність праці, як один з важливих факторів, впливає використання робочого часу, втрати якого можуть бути явними і прихованими.

Джерелом інформації є статистична форма 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу", дані табельного обліку, баланс робочого часу, дані оперативного обліку (фотографії, самофотографії робочого дня).

Використання робочого часу робітників характеризується такими показниками:

• середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником у звітному періоді (місяць, квартал, рік);

• середня тривалість робочого дня (зміни).

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником, залежить від таких втрат: прогули, невиходи з дозволу, ініціатива адміністрації, страйки, чергові відпустки, вихідні та святкові дні, тимчасова непрацездатність, відпустки у зв'язку з навчанням.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначається: величиною нормативно встановленого робочого дня, надурочною роботою, простоями протягом зміни, неповного робочого часу (скорочений робочий день, тиждень), інші скорочення робочого дня, передбачені законодавством.

Повноту використання фонду робочого часу можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним робітником (табл. 31).

Таблиця 31 - Використання робочого часу на підприємстві

Показники	Поперед. період	Звітний період	Відхилення
			абс.	%
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб	152	156	4	2,6
2. Відпрацьовано усіма робітниками: а) людино-днів б) людино-годин	33288 262975	33072 254654	-216 -8321	-0,6 -3,2
3. Відпрацьовано одним робітником: а) днів (2а ÷ 1) б) годин (2б ÷ 1)	219 1730	212 1632	-7 -98	-3,2 -5,7
4. Середня тривалість робочого дня, годин	7,9	7,7	-0,2	-2,5

Дані табл. 31 свідчать, що загальний фонд робочого часу у звітному році порівняно з попереднім знизився на 8321 годину.

Розрахуємо вплив факторів на зменшення робочого часу у звітному періоді. Величина фонду робочого часу (Ф_рч) залежить від чисельності робітників (ЧР), кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д), та середньої тривалості робочого дня (Т)

Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:

Δ Ф_рч.р = 156 × 219 × 7,9 − 262975 = 269895 − 262975 = 6920 (год.)

Δ Ф_рч.д = 156 × 212 × 7,9 − 269895 = 261269 − 269895 = −8626 (год.)

Δ Ф_рч.т = 156 × 212 × 7,7 − 261269 = 254654 − 261269 = −6615 (год.)

Усього 8321 годин.

Розрахунок показав, що втрата робочого часу на одного робітника становить 7 днів, а на всіх робітників 8626 годин. Внутрішньозмінні втрати робочого часу за один день (зміну) становить 0,2 год., а на всі відпрацьовані робітниками дні 6615 год.

Загальні втрати робочого часу становили 15241 год. (8626 − 6615). В той же час збільшення чисельності робітників на 4 особи сприяло зростанню фонду робочого часу на 6920 год. В результаті чого зниження загального фонду робочого часу склало 8321 год. (15241 − 6920).

Аналіз використання фонду робочого часу передбачає також оцінку надурочних годин, їх чисельність і причини виникнення, а також аналіз балансу робочого часу одного робітника.